Вони знають ціну кожної хвилини. Від їхньої оперативності та професіоналізму залежать життя бійців. Врятувати та стабілізувати — це завдання медиків у стабілізаційного пункту 93-ї бригади Холодний Яр. Один день роботи стабілізаційного пункту 93 ОМБр Хірург та старший ординатор стабпункту Віктор Родін каже, що по обіді й трохи ближче до вечора роботи майже нема. — Всі ротації проходять по сіряку, у більш пізній час, о 21 чи 22 годині. Робота (з’являється — ред.) увечері, вночі та зранку. Лікар-хірург Володимир Пігулевський пригадує, що найважче йому було у Бахмуті та Калинівці. Там і світла не було, і води, і роботи було більше, і поранених. Я не буду вам казати скільки. Набагато. Отак, як зараз, такого в нас не було. До стабілізаційного пункту 93-ї бригади привозять двох поранених бійців. Перед їхньою автівкою прилетіла міна. На поранення боєць якісно наклав турнікет побратиму, можливо, завдячуючи цивільній професії. В минулому він був анестезистом. — У нього опік обличчя, контузія обох очей, поранення стегна вогнепальним уламком. Найголовніше, що він бачить обома очима, — додає Володимир. Читати на тему Життя — найцінніше, що є: історія Віктора що змінив пологовий будинок на стабпункт До війни Віктор працював акушером-гінекологом. Тепер допомагає побачити життя не малюкам, а військовим на передовій. Пораненого стабілізували, далі відправили у шпиталь. На сусідньому столі важкий. В бійця сильно понівечена нога. Він втратив багато крові. Чи ампутуватимуть кінцівку вирішуватимуть в первинній хірургічній групі або у шпиталі. Так виглядає звичний режим роботи стабілізаційного пункту. Деякі бійці потрапляють до нього не вперше, кажуть співрозмовники, і навіть впізнають тих, хто врятував їм життя. Декілька хлопців були по два, а то і по три рази на нашому стабі. І вони приїжджають і говорять: “О, док, я вас пам’ятаю”. Майже всі хлопці, котрі отримали тут допомогу, виходять зі словами подяки, — говорить Віктор. Схожі спогади має і Володимир: — Пару людей бачив у Дніпрі й пару людей бачив на Заході Україні. Самі впізнали. Я був на відпочинку, вони підійшли й кажуть: “Ми пам’ятаємо”. Я говорю: “Та ладно”. Вони герої. Ну, а що ми? Ми їх тут рятуємо, але вони ж теж, вибачте, вдома не залишились, пішли воювати. Ми також розповідали про інший стабпункт, який рятує життя на Донеччині. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Донеччина, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Життя — найцінніше, що є: історія Віктора що змінив пологовий будинок на стабпункт До війни Віктор працював акушером-гінекологом. Тепер допомагає побачити життя не малюкам, а військовим на передовій.