Життя в оточенні розрухи після окупації: що дає віру в перемогу жителям зруйнованого вщент Богородичного

Півтора року тому жителі села Богородичне на Донеччині позбулись окупації, але досі — без світла та магазинів. Раніше в населеному було близько 750 жителів, та росіяни навесні 2022 року зруйнували майже всі будинки. Тепер у Богородичному лишилось тільки 27 селян.

У вересні 2022 року, одразу після деокупації, у село почали повертатися люди. Першими жителів зустрічали голодні та зморені собаки.

Богородичне і досі — суцільна руїна. Хоча до повномасштабної війни село завдяки своєму розташуванню на пагорбах Сіверського Дінця було туристичним осередком.

Тут працювали магазини, була школа, садок, фельдшерський пункт. Кожні п’ятнадцять хвилин ходила маршрутка на Святогірськ.

По факту зараз село знищене. Те, що тут лишилось 27 осіб, доводить, що село в повному занепаді. Як люди тут виживають? Завдяки волонтерам, — розповідає боєць бригади Рубіж НГУ Микола.

Саме завдяки волонтерам та місцевій владі жителі Богородичного щотижня отримують продуктові набори та хліб. Громада видала людям генератори. Та за півтора року у село досі не провели електрику, не відкрили жоден магазин. Поки село активно розміновують.

Активні бойові дії у Богородичному розпочалися у березні 2022 року та тривали півроку. Російські окупанти кілька місяців не могли захопити село, тому просто нищили його авіацією, артилерією і танками. По багатьох будинках били прямим наведенням, а цілю номер один для окупантів були місцеві жителі.

Ми, коли виходили, село палало, горіли хати, але дуже багато було ще цілого. Коли повернулися, село було зовсім не впізнати, — згадує місцева жителька села Ольга.

Читати на тему

Десятеро жителів намагаються відновити рідне село: як виживає вщент знищене Благодатне на Миколаївщині

Розповідаємо, як живуть люди у Благодатному та як намагаються відновити село.

Далі було понад три місяці окупації та нарешті 11 вересня 2022 року українські війська звільнили Богородичне. Та жителям повертатися було нікуди.

Люди, які проживають у Богородичному на власні очі, бачать війну вже третій рік. І навіть живучи в оточенні розрухи, вірять у перемогу України. Для наших військових така позиція місцевих — найбільша підтримка і стимул воювати.

Коли вони спілкуються з тобою з очима, переповненими надією. Зі слізьми на очах кажуть про ту перемогу, про мир. Питання тоді — як я можу опустити руки? — говорить Микола.

Два роки минуло й після деокупації Демидова. Проте місцеві жителі й досі змушені просити питну воду у сусіднього села та страждати від підтоплень. Читай, які реалії життя місцевих жителів Демидова після двох років повномасштабного російського вторгнення.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!