Дистанційна освіта (не) дорівнює соціальна ізоляція. Чи можливо соціалізувати дитину вдома?

Пандемія коронавірусу, карантин, а нині повномасштабна війна в Україні позбавили українських дітей звичного навчання у школах. А відтак і повноцінного спілкування з однолітками.

Психологи кажуть, що відсутність такої комунікації може негативно вплинути на стан дитини, адже школярі потребують нових вражень, емоцій та спілкування. А коли йдеться про навчання — ще й підтримки вчителів.

Проте навіть за умов дистанційного навчання дитині можна і треба допомогти соціалізуватися. І це повинні робити насамперед батьки, вважає дитяча психологиня Оксана Науменко.

— Знаєте, свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. І саме у родині дитина має навчитися розуміти: де мої кордони, а де кордони іншої людини. Тобто тут все починається в сім’ї — повага до особистості дитини, повага до потреб дорослого, — говорить психологиня.

І наголошує, що школа і дитячий садок ці навички розвинути не допоможуть, адже виховання особистості відбувається саме в родині.

У школи завдання інше. Не стільки соціалізувати, а насамперед — дати освіту. Тому не варто школу наділяти виховними функціями, — говорить вона.

Тож психологиня радить батькам більше спілкуватися зі своїми дітьми та навчити їх розпізнавати власні емоції, розуміти себе. Для цього — частіше цікався настроєм дитини, емоціями та як минув день.

А ще — саме дорослі мають допомогти дитині самоорганізуватися під час дистанційки. Особливо якщо малеча навчається у початковій школі.

Якщо ти переводиш на дистанційне навчання дитину молодшої школи, то маєш весь час допомагати увійти у ритм навчання, для того щоб вона навчилася вчитися, — зазначає Оксана Науменко.

Потрібно допомогти сину чи доньці скласти розклад, розібрати важкі моменти, зрозуміти, що не вийшло.

Не для того, щоб покарати дитину, а для того, щоб виробити гнучкий графік.

Можна запитати: “Ось дивися, така тема — коли ти готовий(-а) її вчити, коли ти найбільш працездатний(-а)?”

— Насправді дистанційна освіта хороша для старших дітей, підлітків. У них є певні наміри й усвідомлення, що їм це потрібно. У них уже вироблена воля.  Але в будь-якому разі організувати дитині початок навчання — це все одно завдання батьків. У середньому це займає два – три місяці — поки дитина зрозуміє, як їй навчатися, — каже дитяча психологиня.

Читати на тему

Без піжами та зайвого на столі! Як організувати дистанційне навчання дітей

Скоро школа, а ти й досі не облаштував місце для онлайн-навчання дитини? Читай поради, як зробити це правильно.

Загалом у дистанційному навчанні психологи вбачають ще й чимало переваг. Зокрема, можливість підлаштувати темп навчання під себе і зменшити психологічний тиск на дитину.

Відтак школяр(-ка) стає спокійнішим(-ою), впевненішим(-ою) та сміливішим(-ою) у майбутньому. А ще вдома дитина має більше шансів навчиться казати “ні”.

Школа цього не вчить.  Дуже важко навчити говорити “ні” дитину, коли вона перебуває в середовищі школярів. Вмикається інша психологія — психологія натовпу. А саме вдома, у домашній атмосфері, дитина вчиться говорити “ні”, наголошує фахівчиня.

“Я це не хочу”, “мені це не потрібно” — якщо ці навички не закріплені у сімейному спілкуванні, то дитина може легко піддатися впливу натовпу. І може діяти як натовп — піти з уроку, красти, брехати.

А ще дистанційне навчання дає дитині можливість не рівнятися на інших. Бути самим(-ою) собою. Адже, за словами психологині, зазвичай у школі дітей підганяють під одні вимоги, яким усі мають відповідати.

Відтак діти одне одного порівнюють: “А твій сусід по парті написав контрольну на стільки-то балів, а ти не написав”.

Американські дослідження кажуть, що формування особистості в місцевих онлайн-школах  відбувається швидше. Діти не піддаються впливу натовпу й більш сконцентровані на собі, на індивідуальних особливостях, на увазі до співрозмовника. Тому вчаться слухати себе.

— Вони є впевненішими, бо не піддаються масовому цькуванню та булінгу, — підкреслює Оксана Науменко.

Для соціалізації дитини психологиня радить батькам записати своє чадо на різноманітні позакласні гуртки чи заняття спортом. 

А ще — не лишати малечу на самоті. Не лише допомагати з навчанням, а й частіше разом проводити дозвілля — дивитися цікаві серіали, пізнавальні відео. Поцікавитися, як минув день. А у вихідні разом погуляти.

Усе це з часом неодмінно дасть свій позитивний результат.

Уже кілька років поспіль українські підлітки можуть не чекати 16-річчя, а отримати свій перший паспорт та ідентифікаційний код у 14 років. Які документи потрібні для оформлення ID-картки і що вона дає підлітку — читай у нашому матеріалі.