“Чи потрібно карати дитину за непослух?”

Здавалося б, покарання — найпростіший та найочевидніший спосіб, щоб виховати у дитині дисципліну та навчити її робити те, що дорослі вважають за потрібне. Тому це один із найчастіших методів, які застосовують батьки у вихованні дітей.

Утім сучасні психологи сходяться на думці, що покарання скоріше шкодять дитині, аніж допомагають їй стати кращою.

Психологиня фонду Голоси дітей Юлія Міцна розповіла, чому дитина порушує правила, до чого призводять надмірні покарання та які методи використовувати замість покарання.

Чому батьки застосовують покарання у вихованні дітей

Батьки вдаються до покарань через власний досвід. Багато з них росли у період радянських часів, де основна система виховання — це фізичні та моральні покарання. Батьки не мали іншого досвіду, тому продовжують карати своїх дітей. 

Також вони можуть використовувати цей метод через низьку обізнаність у виховних процесах, бо їх ніхто не вчив, як правильно використовувати систему покарань та заохочень. Деякі батьки не знають в цьому міри, і це може зламати дитину. Якщо людина не знає, як по-дорослому вирішити ситуацію з дитиною, вона відчуває себе безсилою, і вдається до фізичних покарань, або приниження, щоб стати домінантним(-ою) у цій ситуації. 

Покарання можуть бути дієвими, але не ефективними. На дитину впливають залякавши її чи принизивши, проте це спричинить витіснення емоцій та накопичення агресії. Дитина підкориться, але у такій поведінці батьків є багато негативних наслідків, які можуть проявитися як у дитинстві, так і у дорослому житті. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу. Дитина може заперечувати провину, не визнавати її, щоб не карали, а це не сприятиме роботі над помилками. 

Фото: Pexels

Якщо не розбирати ситуацію, не запитувати дитину, що вона думає, які емоції відчуває та чому зробила саме так, як зробила — це зашкодить дитині. Пізніше у дорослому житті, як наслідок, такі діти матимуть співзалежні стосунки, постійне відчуття провини та очікуватимуть на покарання після кожної своєї помилки. Це дуже негативно впливає на побудову стосунків у майбутньому.

Чи можна застосовувати покарання у вихованні дітей

Я не вважаю, що покарань взагалі не повинно бути в системі виховання. Звісно, найкраще було б не карати дітей, у цьому може допомогти безумовна любов, якісно проведений час, турбота, самовдосконалення та особистий приклад батьків. Проте, якщо так не виходить, то прийнятним методом є “обмеження задоволень”:

• гаджети;
• солодощі;
• мультфільми;
• кишенькові гроші (презентувати, як позбавлення винагороди, а не покарання).

Дитина заздалегідь повинна знати, за що її можуть покарати (або позбавити винагороди) і як саме. Пояснювати це потрібно спокійно, щоб не відбувся ще один конфлікт. Дитина повинна розуміти: вона не погана, а поганий її вчинок. Покарання повинно тривати у чітко встановлених часових рамках.

Будь-яке покарання без розуміння почуттів дитини може призвести до незворотних наслідків. 

Неприпустимі покарання:

• фізичне насилля у будь-якому вигляді;
• осуд / критика;
• приниження гідності дитини, особливо на очах в інших;
• погрози;
• ігнорування;
• обмеження рухливості;
• заборона їжі;
• обмеження у спілкуванні (особливо підліткам).

Також не можна карати дитину від двох до п’яти років за непокору, бо вона спричинена періодом самоствердження.

Читати на тему

Не найкращий підхід: якими бувають маніпуляції у вихованні та як можуть нашкодити дітям

Психологиня розповідає, чи є місце маніпуляціям у стосунках з дітьми, а коли краще знайти інші рішення.

Одна з небезпек покарання полягає в тому, що воно пригнічує особистість дитини та індивідуальність. Нерозумні покарання породжують страх, а він своєю чергою несе брехливість. Виникає замкнене коло, яке знову призводить до небажаних вчинків. 

Якщо батьки разом з дітьми створили договір чи написали правила, на які всі погодилися — це правильний підхід. Покарання потрібно проговорити зі своєю дитиною, щоб вона зрозуміла, що буде, якщо не дотримуватися договору.

Наприклад: “Якщо ти свідомо не виконуєш правила без конкретних на це причин, вибач, але буде отака система покарання”. Дитина очікує на покарання, коли порушила домовленості. 

Обов’язково перед покаранням, батьки мають проаналізувати, чому дитина так повелася, в якому емоційному стані вона знаходилася. Батьки мають розібрати такий ланцюжок: ситуація-думка-емоція-поведінка. Якщо батьки карають дитину за поведінку, не розбираючись, які в неї думки, і від чого взялася така поведінка, тоді вони можуть тільки погіршити ситуацію в стосунках з дитиною. Це може спричинити внутрішній опір дитини проти батьків, бо її не бачать та не чують. 

Фото: Pexels

Діти часто спричиняють істерики, не слухаються лише для того, щоб їх побачили (звернули на них увагу), а не покарали. Проте дорослі часто під час поганої поведінки дитини, починають обговорювати її поведінку, а не причину, яка спричинила таку поведінку — це помилка.

Тому зустрічаючись з батьками, я завжди кажу, що вони повинні запам’ятати чарівні слова: “Я бачу, що ти зараз злишся, тобі сумно…”. По-іншому вони не можуть ставитися до дитини адекватно та вибудовувати з нею довірливі стосунки. 

Коли ми бачимо емоцію дитини, ми розділяємо її з нею. Вона усвідомлює, що її почули, звернули на неї увагу. Дитина розуміє: вона важлива. Якщо обговорення починати з перших двох чинників ланцюжка, можна запобігти повторенню ситуації. Проаналізувавши подію та думки, які виникли під час цього, можна скорегувати поведінку надалі. У результаті всі залишаються у виграші — і батьки, і дитина.

Як правильно застосовувати покарання

Перш ніж вигадати з дитиною покарання за порушення договору, батьки мають розповісти приклад з життя дорослих, як їх самих можуть покарати.  Наприклад: “У нас теж є система штрафів у дорослому житті. Коли я керую авто маю дотримуватися правил дорожнього руху, адже порушивши, матиму штраф. Також покарання є на роботі, мене можуть залишити без премії через те, що не виконав(-ла) всі правила”. З дитинства ми вибудовуємо такі стосунки з дітьми, щоб вони розуміли: є рамки та межі за які не потрібно виходити. 

Здоровою системою покарання є домовленості та правила. У батьків має вистачати дорослості для того, щоб розібратися в ситуації перш ніж застосовувати систему покарань.

Пам’ятай: не можна дитину штовхати, бити, принижувати, порівнювати, кричати на неї. Я постійно повторюю — не порівнюйте ні з ким своїх дітей, навіть з собою. 

Покарання мають бути разом із заохоченням, щоб у дитини був стимул виконувати правила. Наприклад: “Якщо ти добре навчатимешся, я куплю тобі цю іграшку”. Позитивно підкріплюйте дитину подарунками, кишеньковими грошима, спільною мандрівкою, походом у кінотеатр чи розважальний центр.  

Також важливо бути послідовними. Якщо батьки сьогодні покарали дитину за те, що прогуляла школу, а завтра промовчали, то вона розгублюється і не розуміє, чи погано вчинила. Дитина має чітко розуміти межі, які не може переходити.

Якщо батьки не готові слідкувати за цими рамками, пояснювати їх важливість, а також надавати власний приклад своїм дітям, їм буде важко використовувати здоровий метод виховання. Такі батьки скоріш за все будуть виховувати дитину ситуативно, вдаючись до неадекватних методів. Найдієвіший метод у вихованні дитини — це надавати власний приклад. Не вимагай від дитини того, чого сам(-а) не дотримуєшся.

Наостанок, ще раз повторюся: батьки разом з дитиною мають створювати правила та покарання, які не будуть принизливими. Дитина добровільно має погодитися на покарання та розуміти важливість дотримання правил. Тільки тоді це буде для неї безпечно та екологічно.

Батьки можуть не здогадуватися, що певні їхні дії шкодять дитині та руйнують стосунки з нею. Раніше ми розповідали ознаки токсичних батьків та яких звичок краще уникати.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.