“Як спілкуватися з батьками, які пережили смерть дитини, та чим їм можна допомогти”

Народження дитини для кожної сім’ї — це особливий день у їхньому житті, що, здається, змінює увесь світ навколо. Неважливо, яким був шлях до цього виняткового моменту, але спільним для усіх батьків лишається одне — тепер це маленьке сонечко найважливіша людина у твоєму житті.

Перші кроки, перші слова, перша посмішка — ніби надають цьому світу більше сенсу для існування. Чимало батьків насолоджуються тим, як підростає їхнє дитя та як досягає власних вершин.

Однак не всім щастить побачити, яким буде їхня малеча на випускному, яким буде її весілля та ким нарешті вирішить стати: дизайнером, вчителем чи супергероєм.

На жаль, кожного року тяжкі хвороби забирають у батьків їхній найцінніший скарб у житті. А з початком повномасштабної війни, чимало малечі гине від ворожих ракет.

Лише можна здогадатись, що відчувають батьки у той момент, коли їм сповіщають, що вони більше не побачать улюблену усмішку на маленькому обличчі. Чи можна після такого колись оговтатись? І як діяти тоді оточенню? На ці питання відповіла кандидатка психологічних наук Віра Романова у своєму подкасті Незручно.

Що відчувають батьки після втрати дитини

В Україні батьки, в яких померла чи загинула дитина, переживають не лише втрату, але й почуття сорому — за те, що не вберегли.

Тому в жодному разі не варто нарікати чи звинувачувати батьків у тому, що трапилось з їхньою дитиною. Їм непросто і вони самі себе картають, навіть більше, ніж це міг зробити будь-хто сторонній.

Як спілкуватись з батьками, які втратили дитину

Складно вирахувати якийсь алгоритм дій, щоб полегшити більш батьків, які, наприклад, були змушені відкопувати тіло своєї дитини з-під завалів зруйнованої багатоповерхівки.

Однак існує кілька простих правил, яких можна дотримуватись. Навряд чи батьки будуть просити про психологічну допомогу у когось зі знайомих чи близьких, але це не означає, що вона їм не потрібна.

Складається патова ситуація: батьки, втративши дитину, про допомогу не просять в оточення, а оточення не знає, чи варто торкатися цієї теми під час розмов.

Відповідь досить проста — говорити все ж таки варто. Проте необхідно змістити фокус з негативу та горя на приємні спогади. Не дарма часто після втрати говорять, що не потрібно заливати загиблих сльозами.

Читати на тему

“Як пережити втрату близької людини й не впасти у відчай?”

Розповідаємо, як впоратися з горем та пережити втрату близької людини.

Тож не варто шукати кращої терапії, ніж говорити про хороші події з минулого, що пов’язані з дитиною.

Просто згадуйте про першу усмішку, перший крок, перше слово, дитячі свята…

Також важливо телефонувати родині, яка втратила дитину. Не варто залишати їх в ізоляції з власним почуттям горя, це може лише погіршити їхній емоційний стан.

Навіть якщо складно дібрати слова, то потрібно бути чесними й говорити відверто. Ти не можеш знати чи уявити, що вони відчувають, тому скажи все, як є, і вияви турботу.

Наприклад: “Привіт, я не можу уявити, я не можу відчути глибину твого болю, який ти відчуваєш, у мене немає слів. Але я поряд. Ти поговори зі мною”.

Таким чином можна спробувати трохи розшити світ родини, який наразі сконцентрований на почутті горя.

Крім того, деякі батьки можуть часом зациклюватись на своїй втраті та сублімувати свій біль. Наприклад, людина може почати відчайдушно намагатись допомогти іншим дітям. Звісно, це може бути чудовою практикою, але варто впевнитись, чи не зациклюється вона у такому разі та чи не намагається побачити в обличчях інших дітей свою.

Якщо ти помічаєш, що твої знайомі батьки відмовляються сприймати реальність, тоді потрібно вмовити людину не випробовувати власну психіку на міцність. У такому разі їй ліпше буде звернутись до спеціаліста та поговорити про свою втрату, щоб прийняти її. Це не полегшить їй почуття болю, але дозволить зробити один невеликий крок уперед.

Однак якщо батьки досить ясно розуміють ситуацію, але їм все ж таки важко пережити те, що відбулось, тоді можна спробувати повернутись до улюблених занять дитини. Можна відвідати місця, де раніше любила гуляти малеча, зробити те, що раніше робили разом родиною.

Всім стає легше, коли тато та мати продовжують робити те, що приносило дитині щастя.

Декому після втрати найріднішої людини у світі вдається віднайти у собі сили, щоб допомагати іншим. Читай, як батьки загиблого військового придбали швидку на фронт.