Українці, котрі рятувалися від “руского міра”, в інших містах та країнах часто відчувають себе на чужині наче “не у своїй тарілці”. Буває, вони починають думати про повернення додому навіть попри окупацію рідного міста чи населеного пункту. Та чи варто піддаватися цим емоціям?
Психотерапевт Олег Чабан в телемарафоні Єдині новини надав рекомендації людям, що покинули окуповані території. Розповів про те, чи варто повертатися додому ВПО, якщо там окупація, як менше сумувати за домівкою, як позбутися відчаю та що робити з відчуттям “не своєї тарілки”.
Олег Чабан пояснює: коли людина вперше виривається з окупації, перше, що вона відчуває — велике відчуття радості. На такій позитивній хвилі нам стає легко планувати своє майбутнє, жити нормальним життям.
— Але за якийсь час людина починає стикатися із зовсім протилежними емоціями: вона рефлексує до колишнього звичного життя: вдома було краще, вдома було інакше, а як там взагалі мій дім?
Така наша генетична програма: не дарма кажуть, що у гостях добре, але вдома — краще. Ми завжди повертатимемось туди, що називаємо своїм домом.
Так само діє і стереотипна установка звичного життя, коли людина згадує звичні маршрути на роботу чи навчання, рідні стіни чи ранкову домашню рутину. Тоді, за словами Чабана, — логіка вимикається і особа починає керуватися емоціями.
Unsplash
Коли людина відчуває тугу за домом, власні думки зупиняються не на правдивій інформації, а на тому, що людина сама хоче чути: що місто відновлюється, школи відчиняються, зарплати та пенсії збільшуються.
В таких ситуаціях варто використовувати інструменти “ввімкнення” холодного розуму.
Насамперед кожен повинен зрозуміти: всі ті емоції, які слідують після великої трагедії потрібно прожити та не тікати від них.
Це працює так: якщо я приймаю цю ситуацію та емоцію, яку вона в мене викликає, значить я так само розумію, що настане й наступний період з іншими емоціями.
Цей період називається адаптацією, і його треба правильно проходити, аби з часом мати сили на “включення” в життя.
— Треба змусити себе жити повноцінним життям, якщо тобі пощастило опинитися в безпеці. Ходити у кафе, планувати свій день і тиждень, спілкуватися з друзями.
Психологічно потрібно бути готовим до того, що насправді — це уже не твій дім. Там гратиме зовсім інша музика, звучатимуть інші гасла, а телебачення прославлятиме чужу армію.
Фізично — бути напоготові завжди: тримати документи при собі й розуміти, що їх можуть відібрати будь-якої хвилини; не виходити зайвий раз на вулицю; перейматися за свою безпеку навіть уночі.
Для того, щоб краще зрозуміти, що відбувається на тимчасово окупованих територіях — прочитай наш матеріал про українського військового, який знаходиться в підконтрольному росіянами Генічеську.
Підписуйся на наш Telegram та не забувай ставити реакції під матеріалами, які тобі сподобалися!