— Альма-матер перетворилася для мене на пекло Данте. Школа була найстрашнішим етапом життя. Досі сниться, що я сиджу за першою партою і мене мають викликати до дошки, — так 1 вересня 2020 року у своєму Instagram пригадала шкільні роки українська співачка ONUKA.
Спогади про школу та оцінювання справді можуть викликати негативні емоції. Адже нерідко шкільний період перетворюється на турнір, де перемагає не той, хто має глибші знання, а той, кому вдалося накопичити найбільше 5/12/100 балів.
Таких людей називають відмінниками, а їхнє прагнення у всьому бути “най” — комплексом чи синдромом відмінника/(-ці).
Зрештою, наше життя не складається з оцінок у щоденнику. Та звичка здобувати похвалу та бали за свої дії стає рутиною: правило “бути най” продовжується в університеті, на роботі, у стосунках з людьми. Хтось помічає проблему та йде пропрацьовувати її до спеціаліста. Дехто, навпаки, вважає це своєю здатністю відрізнятися, і переконаний, що саме це допомогло їй досягти висот.
Міс Україна-2016 Олександра Кучеренко розповідала ТСН, що у школі вона була дуже організованою та відповідальною. Дівчина казала, що за всі роки навчання в її табелі не було оцінки, нижчої за десять.
— Мене не змушували так вчитися батьки, я сама хотіла цього — бути розумнішою, кращою, більш ідеальною. Така відмінниця-перфекціоністка живе в мені й сьогодні, — зазначала Олександра.
То чи справді шкільні оцінки мають такий великий вплив на життя у майбутньому? Вікна-новини провели опитування у своєму YouTube, аби зрозуміти проблему серед аудиторії. Кількість опитаних там сягнула 2,7 тис. осіб.
Згідно з результатами, найбільша кількість людей — 39% — проголосували за відповідь: Оцінки — не головне, головне — знання.
Але 28% — тобто майже третина опитаних — думали не про якість своєї освіти чи знання, а переймалися через отримані бали. 14% й досі не можуть позбутися комплексу відмінника, тобто, це впливає на їхнє життя, а ще 8% опитаних відчувають сором за деякі свої оцінки.
Лише 12% опитаних не ставило оцінки у пріоритет.
В Instagram Вікна-новини на запитання: Чи важливими були для твоїх батьків оцінки у школі, відреагували 27 осіб. 81% опитаних відповіли Так. Лише п’ятеро осіб заявило, що оцінки не стали головними у період навчання.
З відповідей на друге запитання ми також змогли зобразити загальну картину щодо того, чи вплинуло ставлення до оцінок на життя після навчання.
Серед основних наслідків респонденти виокремили:
Одна із респондентів відповіла: “Вважаю українську освітню систему застарілою, тому оцінки в такій системі — неважливі”.
Інша опитана розповідає, що у школі доводилося списувати чи користуватися відкритими джерелами, аби просто мати гарну оцінку.
На знання таке “навчання” не впливало ніяк. Все ставало зрозумілим одразу, як я відповідала усно, — підсумовує дівчина.
Серед опитаних у Facebook, на перше запитання дало відповідь 230 людей. Більшість респондентів відповіли: так, оцінки були важливими для їхніх батьків. Натомість нині вони самі вважають, що нерви та згаяний час були марними у цій справі.
Кілька людей написало, що від своїх дітей не вимагають вчитися на відмінно.
Водночас 17,8% стверджують: оцінки є репрезентативним показником знань, а також заохочують дітей до навчання.
Чому нам варто змінювати ставлення до оцінювання, як виховати в дитині екологічне сприйняття навчання та чому не всім загрожує синдром відмінника/(-ці) — Вікна-новини поспілкувалися з дитячою психологинею Кариною Іщенко та педагогинею початкових класів Анастасією Титаренко.
Педагогиня початкових класів Анастасія Титаренко пояснює: основна функція оцінок — це передача інформації батькам щодо успішності їхньої дитини.
Якщо говорити про дітей, то оцінки можуть:
Pexels
— На жаль, протягом своєї роботи помічаю, як батьки часто порівнюють оцінки своїх дітей з оцінками інших учнів. Дитина завжди це сприймає болісно. Тому я раджу батькам не порівнювати успіхи в навчанні власної дитини з успіхами її однокласників.
Набагато краще порівнювати, які результати були у твоєї дитини в минулому, а які — зараз, — каже педагогиня.
Також проблемою Анастасія Титаренко вважає мотивацію дітей отримувати високі бали не через власне бажання, а для того, аби не засмутити батьків.
Часто для батьків та дітей важливо отримати оцінку інтелектуальним чи фізичним здібностям дитини. Загалом щоденники й табелі придумали для того, аби дитина розуміла та наочно бачила, який рівень знань у неї відповідно до віку.
Чому ж тоді виникає ситуація, коли шкільні двієчники досягають більшого, аніж відмінники?
Дитяча психологиня Карина Іщенко каже: дітям, що живуть “у системі”, потім складніше виходити зі своєї зони комфорту. Ті ж, хто готовий був отримати двійку, це люди, що схильні ризикувати. У них немає страху за свої оцінки, бо вони не сприймають їх як щось важливе.
Адже важливо, не скільки знань дитина отримала в школі, а як вона ними буде керувати далі.
Діти зчитують реакцію своїх батьків на отримані оцінки у школі. Звідси вже формується ставлення самої дитини до процесу навчання та його результатів.
Якщо батькам щось не сподобалося, то дитина також буде собою незадоволена.
— Треба розуміти, якщо від реакції батьків на погану оцінку дитині стає страшно, то таку ж емоцію вона відчуватиме щоразу, коли йтиме до школи. Реакція батьків стане тригером.
Тож в такому випадку я раджу батькам звернути увагу на їхню реакцію на оцінки дітей. Бо бали у щоденнику не є важливішими, аніж психологічний стан дитини, — каже Карина Іщенко.
Не всі мають гарно вчитися та опановувати професії, які бажають батьки, — наголошує дитяча психологиня.
Педагогиня Анастасія Титаренко зазначає, що дітей, які болісно сприймають низьку оцінку — видно одразу.
— Вони можуть емоційно реагувати, дуже засмучуватися, інколи навіть впадати у сильну паніку, починати плакати. Інколи діти оцінюють свою особистість лише крізь призму оцінок.
Хороша оцінка = я хороший/(-а); погана оцінка = я поганий/(-а), — розповідає педагогиня.
Перш за все, варто ставити собі запитання (і дітям, і батькам): “Що означає оцінка в щоденнику?”
Адже оцінки можуть не вплинути на наше життя чи спілкування з рідними. А можуть зруйнувати довіру, знищити самооцінку, поставити у межі.
Сприйняття оцінок як чогось життєво необхідного вкорінилося ще за часів СРСР, коли потрібно було перевиконувати план: неважливо, якою ціною.
Тож відголос тієї епохи ми можемо чути й дотепер.
— Я пропоную боротися за індивідуальність та свободу, а батьки мають відчувати готовність прийняти свою дитину такою, якою вона є.
Не потрібно брати штурвал замість дитини. Просто покажи їй карту, аби вона самостійно керувала своїм життям, — каже дитяча психологиня Карина Іщенко.
— Учні, які в дитинстві надто болісно переймалися поганими оцінками, в майбутньому часто бувають не впевненими у собі. Такі люди шукають схвалення своїх дій у колег, родичів.
Тому батькам важливо виховувати впевнених в собі дітей, які можуть логічно мислити та вміють висловлювати власну думку, — переконана педагогиня Анастасія Титаренко.
Психологиня Карина Іщенко зазначає, що надто сильне акцентування на оцінках провокується, як правило, авторитарним вихованням у сім’ї.
У таких сім’ях батьки наголошують, що дитина повинна вчитися на відмінно, а за погані оцінки буде покарання. Також батьки часто припускаються помилки, коли маніпулюють отриманням оцінок: мовляв, отримаєш 12 балів — купимо те, що хочеш.
— Проблема полягає в тому, що коли дитина не задовольнить бажання батьків та не принесе у щоденнику 12 балів, то її самооцінка автоматично залежатиме саме від цієї оцінки, а постійна критика тільки посилюватиме тиск, — наголошує дитяча психологиня.
Тож коли батьки помічають, що дитина надто переймається через оцінки, варто звернути увагу на власну реакцію. Також запитай у дитини, як на погані оцінки реагують вчителі.
Зрештою, дитина має відчувати: неважливо, впорається вона із якимось завданням чи ні, батьки любитимуть її та підтримають.
Анастасія Титаренко погоджується з цією думкою і каже: оцінки є важливими, але вони точно не є головним показником успішності дитини в школі.
А ще наводить приклад європейських шкіл, де вчителі не пропагують порівняння дітей.
— У першу чергу, педагогові варто пояснити, що оцінювання дозволяє самому учневі удосконалити власні знання. По-друге, вчителі оцінюють лише знання учня, а не його особистість загалом.
Мені дуже подобається практика в інших європейських країнах, де в кожного учня є власний електронний щоденник, куди вчителі виставляють оцінки. Батьки бачать лише оцінки власної дитини, а на уроках педагог не зачитує бали всього класу, — каже Анастасія Титаренко.
Це допомагає зосередитися лише на власному розвитку та вдосконаленні.
Якщо ж погані оцінки ніяк не пов’язані з успішністю дитини та її знаннями, причина може ховатися у її психологічному стані. Про вплив психічного здоров’я на навчання у дітей, ми писали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами в Instagram!
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.