Одразу після закінчення школи життя має рівномірний та передбачуваний сценарій: отримати професію, закінчити університет, розібратися зі своїми вподобаннями та визначитися з напрямком життя.
Хтось додає до цього списку особисті цілі, планування стосунків та родини, фінансове збагачення. Але трапляється, що багато людей ставить ці плани у визначені часом рамки — максимум до 20 або 25 років мені потрібно мати усе, чого бажаю.
Але у такому молодому віці отримати все й одразу зазвичай не виходить. Наші максималістські погляди на життя не виправдовуються і ми відчуваємо стан спустошення, який психологи називають кризою чверті життя.
За тлумаченням словника англійської мови Collins, криза чверті життя (англ. quarterlife crisis) — стан, який людина може пережити у віці від двадцяти до тридцяти, та включає тривогу щодо напрямку та якості свого життя. По-іншому цей стан називають кризою 25 років.
Крім того, що цей стан гальмує наше життя і досягнення цілей, він поглиблює нашу невпевненість в собі та майбутньому. Тож vikna.tv розпитали психологиню Юлію Скиданову, що робити з кризою чверті років, чому вона виникає та як навчитися рухатися далі, попри внутрішні конфлікти.
Криза 25 років настає в момент остаточного переходу від юності до дорослого віку. Десь у цей віковий період переважна більшість молодих людей вже здобуває освіту та знаходить роботу.
Однак здавалося б, у період чіткої зрозумілості свого життєвого шляху може настати криза в питанні самореалізації.
Стан погіршується й через популярність соціальних мереж. Якщо раніше через них ми спостерігали за відомими людьми та їхнім насиченим життям, то зараз можемо бачити життя своїх друзів, однокласників, родичів або зовсім незнайомих людей свого віку і порівнювати себе з ними.
Інфлюєнсери з ідеальною картинкою та різноманітністю подій також змушують сумніватися в собі. Адже вони так багато подорожують, мають брендовий одяг, власний автомобіль та житло, але до того ж не сидять в офісі увесь день та мають багато вільного часу.
Клінічний психолог Алекс Фоуке визначив кризу чверті життя як “період невпевненості, сумнівів і розчарування у кар’єрі, стосунках і фінансовому становищі”.
Це період великих змін та переходу від підліткового віку, коли людина починає сумніватися у власному житті та починає стикатися зі ступенем стресу, пов’язаного зі становленням дорослості, — каже він виданню Independent.
Сьогодні двадцятирічні люди перебувають під сильним тиском. Частково пов’язано це зі складною фінансово-економічною ситуацією, де забезпечувати себе матеріально стає дедалі важче, а на біржі праці виникає дефіцит робочих місць.
Pexels
Також вони намагаються підтримувати романтичні стосунки, намагаючись перевести їх на новий рівень, та, як правило, піддаються спотвореному уявленню про життя через соціальні мережі.
— Серед ключових проблем, з якими стикаються люди віком від 18 до 35 років, можуть бути плутанина ідентичності, внутрішній конфлікт (нездатність досягти поставлених перед собою очікувань) і невпевненість, — стверджує психолог.
Тут варто зазначити, що для кожної людини криза має свій відтінок та сферу життя. Зазвичай це не просто абстрактне невдоволення, а саме невизначеність та відчуття нереалізованості в одній або декількох справах. Найрозповсюдженішими з них є кар’єрний та романтичний.
Перший — про розуміння, що тієї кар’єри, про яку мріялось у підлітковому віці, немає. Або ж зараз наявна професія або освіта не викликають інтересу.
У деяких молодих людей також виникає криза, якщо вони не почали працювати ще в університеті, а вирішили відкласти пошук першої роботи до завершення вишу.
Тоді розуміння того, що інші вже досягли чогось у кар’єрі та мають багато професійних навичок може вдарити по самооцінці.
Людина відчуває, що вона втратила час, поки інші заробляли свої досягнення, а вона у свої 20-25 років вже спізнилася і не відповідає вимогам працедавців.
Частково на це впливає й тиск суспільства, яке очікує від молоді початок роботи ще в студентстві. Таке раннє дорослішання стало нормою для України останніх років, але спричиняє дискомфорт для тих, хто вирішив присвятити час навчанню замість роботи та змушує почуватися нереалізованими.
Буває, що людина картає себе за те, що не може обрати свій професійний шлях. Пробуючи різні професії, вона все ще в пошуку ідеальної роботи, але необхідність забезпечувати себе матеріально не дає можливості спокійно розібратися зі своїми побажаннями та думками.
Молоді люди також починають робити перші кроки в особистому житті. Перші стосунки, перші переживання, очікування переходу на серйозніший рівень — це часто робить романтичну сферу такою ж складною, як спроби стати на ноги та самостійно забезпечувати себе.
Тиск батьків або суспільства про “годинник”, який проголошує уявний відлік твоєї репродуктивної системи, змушує думати над питаннями батьківства. Зазвичай це стосується жінок, але чоловіки також потерпають від цих стереотипів.
Старше покоління порівнює сучасних людей до 30 років із собою. Бо коли вони були в аналогічному віці, то мати принаймні одну дитину вважалося абсолютною нормою.
За останні 20 років світ дуже змінився, а знання психології та інших наук змінили підхід до планування дітей. Тому більшість молодих людей розуміють: діти — це складно та серйозно. А планувати їх краще тоді, коли маєш достатньо коштів, стабільні умови життя та емоційну зрілість.
У віці з 18 до 25 років люди вчаться будувати свої перші стосунки. У будь-який період життя це буває складно і бентежно, але одразу після школи та в перші роки становлення дорослої особистості брак досвіду накладає очевидний відбиток. Складно зрозуміти свої очікування від партнера та стосунків загалом.
А ще особистісний розвиток ще досі продовжується. Тому те, що приваблювало в наявному партнері раніше, зараз може бути не таким важливим. Важко одразу зрозуміти свої потреби, а тому перші стосунки часто завершуються, не дійшовши до наступної сходинки розвитку.
Психологиня Юлія Скиданова пояснює, що криза чверті років може з’явитися з різних причин, кожна з яких є нормальною для людей цього віку.
— Перед особистістю стоять життєво важливі виклики й людина їх відчуває. Час на успішне виконання завдання цього віку обмежений, а завдання не просте.
Це умовний підсумок всіх попередніх стадій дитинства і юності. Такий собі іспит на успішне проходження попередніх стадій, — резюмує експертка.
Вона також наводить теорію стадій психосоціального розвитку відомого психолога Еріка Еріксона, згідно з яким розвиток особистості визначається тим, що саме суспільство очікує від людини, які ставить перед нею завдання на різних вікових етапах, а ще які ідеали й цінності пропонує.
Очікування, закладені батьками та суспільством, відіграють значну роль в проходженні будь-якої стадії розвитку.
25 років — це вік, коли людина, пройшовши вже основні стадії розвитку, мала б сформуватися базову довіру, самостійність, ініціативу та продуктивність. Всі ці надбання розвитку особистості відбуваються в періоді від 0 до 20 років.
Пройшовши умовну чверть життя, людина формально починає доросле життя: шукає роботу, будує стосунки тощо. Цей період — перехідний період між юністю та повноцінним дорослим життям. Тож саме тому він оповитий багатьма труднощами.
Щоб впоратися з кризою чверті життя, потрібно прийняти виклики та вирішити пов’язані із ними внутрішні конфлікти, впевнена психологиня.
На цьому етапі людину оточують складні екзистенційні питання: чи можу я створити безпечні близькі стосунки? Чи потрібен (-на) я цьому суспільству? Чи знайду я місце в ньому?
Щоб досягнути соціальних цілей, людині потрібно розвинути в собі довіру, ініціативність та самостійність, а також мати міцну ідентичність.
Якщо протягом попередньої стадії розвитку особистості виникли дефіцити з одним з цих ресурсів, у 20-25 років дорослішання може супроводжуватися особистими драмами й занадто інтенсивними переживаннями.
— В цьому віці доволі часто можна спостерігати депресивні епізоди, підвищену тривожність, поведінку крайнощів, зловживання наркотичними речовинами та алкоголем. Хоча все дуже індивідуально і залежить також від генетики й вродженого темпераменту, — говорить Юлія Скиданова.
Щоб пройти кризу чверті життя, потрібно реалізувати хоча б одну із задач даного етапу — чи то омріяна кар’єра, чи то стосунки.
І робити це, не уникаючи викликів, а приймаючи новий досвід та залишаючи добровільну самоізоляцію від ймовірних проблем. Саме це стане успішним проходженням кризи чверті життя.
Шлях до подолання цієї звички — прийняття та повага до своїх рис характеру. Психологиня радить подивитися на свою історію життя з її недоліками й перевагами, як на унікальну і неповторну.
— Звичайно, що це не буде так просто, якщо на попередніх етапах життя були обставини, що травмували, чи стосунки з близькими, які тривалий час атакували самооцінку, — наголошує Юлія.
Вона додає, що можливо людині знадобиться спілкування із психологом або курс психотерапії, щоб зміцнити свою самооцінку і відродити повагу до себе.
— Я називаю це зміцненням психіки, стабілізацією, яка необхідна, щоб витримувати виклики вже дорослого життя.
Тож криза чверті життя — нормальна стадія, через яку проходять всі. Рано чи пізно етап дорослішання завершується і настає довготривалий епізод дорослого життя, де людина вчиться приймати виклики, боротися з ними, а найголовніше — чітко знає своє місце у суспільстві.
Все більше людей надає перевагу новій життєвій філософії — дауншифтинг. Це сповільнення ритму життя для кращого проживання важливих моментів. Ми розповідали, чим такий стиль життя може бути корисним.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.