Багато людей вважають, що бути песимістом погано. Натомість потрібно виробляти у собі позитивний підхід до життя. Але чи насправді це так?
Часто ми схильні до крайнощів та думаємо у межах від “усе пропало” до віри у “світле майбутнє”. Тому варто розглядати плюси та мінуси обох типів мислення.
Психологиня Наталя Холоденко пояснила, який підхід усе-таки краще та де пролягає золота середина.
За нереалістичного оптимізму людина розглядає малоймовірні варіанти майбутнього та втішається мріями. Однак за цим вона знижує свою продуктивність.
Наприклад, мрійник хоче знайти цікавішу та прибутковішу роботу, але нічого для цього не робить. Він “годує” себе фантазіями та отримує від цього задоволення.
Стратегічний оптимізм — це коли людина вірить у світле майбутнє. У такому випадку вона настільки сильно переконана в тому, що все буде саме так, як вона того хоче, що взагалі перестає працювати над досягненням своєї мрії. Звісно, в реальності це тільки зменшує можливість реалізації бажаного.
Наприклад, екоактивіст так вірить, що всі люди на планеті врешті-решт піклуватимуться про довкілля, що він не намагається переконати своє оточення у важливості захисту природи. Як результат, знайомі все ще не розуміють, навіщо сортувати сміття.
Закон Мерфі говорить: якщо неприємність може трапитись, то вона таки трапиться. Тож прихильники захисного песимізму завжди намагаються виявити у своїх планах слабкі місця та виправити їх, а також продумати свої дії на випадок усіх форс-мажорів та максимально запобігти їм.
Важливо зазначити, що при цьому люди розглядають реальні, а не примарні варіанти подій. Це відрізняється від генералізованого песимізму, коли людина впадає у розпач та думає, що вже нічого не може зробити для виправлення ситуації.
Загалом більшість людей не хочуть прокручувати в голові негативні сценарії, адже в цьому немає нічого приємного. Та й існує думка, що негативне мислення притягує проблеми та горе в реальне життя. Утім це не так.
Бути підготованим до різних варіантів розвитку подій — непогана ідея. Дослідження показують, що підприємці із захисним песимізмом за 20 років отримали на 25% більше прибутків, ніж оптимісти.
Та й взагалі прийняття негативного сценарію знижує тривожність, підвищує продуктивність та шанси отримати бажаний результат.
Холоденко пропонує поєднувати у своєму мисленні переваги обох підходів.
Створювати плани за допомогою реалістичного оптимізму та усувати перепони на шляху їх досягнення, використовуючи захисний песимізм, — пояснює психологиня.
Іншими словами, вір у краще, але готуйся до найгіршого. Саме так можна знайти золоту середину між оптимізмом та песимізмом.
Емоційний стан українців під час війни постійно коливається. А тому потрібно щомісяця його відстежувати. Цим займаються соціологи.
Читай, як почуваються люди на дев’ятому місяці повномасштабного вторгнення.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!