Ми звикли ділити світ на чорне і біле, хороше і погане. Під такий розподіл потрапила і прокрастинація.
Але не все так однозначно. Психотерапевт і викладач Українського католицького університету Павло Дзіковський розповів про неочевидну функцію прокрастинації та чому її не треба боятися.
Це відчуття знайоме кожному: коли неохота щось робити, а через це виникає роздратування, страх, сором, почуття провини та меншовартості.
Саме тому прокрастинація незаслужено стала реакцією нон грата в ідеальному продуктивному житті. Її прагнуть позбутися за будь-яку ціну, адже це заважає бути активним(-ою), успішним(-ою), погіршує статус у команді, перешкоджає успішній кар’єрі.
Негативним сприйняттям прокрастинації ти лиш заганяєш себе в замкнене коло і внутрішній конфлікт. Замість того, щоб визнати, що ти не хочеш чогось робити, відбувається постійне відтягування процесу.
Як наслідок, ти не позбуваєшся завдання. Воно висить над тобою, як снігова куля, викликаючи провину й висмоктуючи шалено багато ресурсу.
Це не дає узятися до завдань, які ти справді хочеш виконати. Залишається хіба лежати й картати себе.
Вихід з цього кола простий. Замість того, щоб боротися з собою і своїми “не хочу”, просто визнай — це завдання тобі ні до чого, ти не маєш бажання його виконувати. Після цього можна замислитися: чому насправді я не хочу цього робити?
Справжня причина прокрастинації — не лінь. Зазвичай у психології прокрастинації зустрічається три чинники.
Коли людина вважає, що мусить виконати завдання ідеально. Оскільки зробити щось ідеально неможливо, то вона повністю демотивується.
Зробити просто добре — уже недостатньо. Треба довести до уявного ідеалу, якого насправді не існує.
В основі цього перфекціонізму може лежати прагнення відповідати уявним очікуванням середовища. Здебільшого це не стосується дійсності. Подібні думки дуже заважають просто виконувати роботу.
Зазвичай прагнення ідеалу виникає ще в дитинстві й заохочується дорослими. Ми ж бо маємо відповідати очікуванням, щоб заслужити любов, повагу, похвалу тощо.
Цей патерн поведінки настільки вростає в нас, що в дорослому житті ми використовуємо ту саму модель. Зробити неідеально і бути неідеальним(-ою) означатиме залишитися без чогось важливого.
Саме тому ти не можеш прийняти власні позитивні та негативні якості, боїшся оцінки оточення та зганьбитися перед ним.
У кожному з нас живе тисяча й одна установка. Їх активно плекали й засаджували у нашу свідомість дорослі, з якими їхні батьки свого часу робили те саме. Ті зернятка проростають, викликаючи страх бути успішним(-ою) та щасливим(-ою).
Ще одна варіація установки стосується не самого успіху, а самооцінки. Можливо, існує глибинний образ себе як невдахи, і ти несвідомо прагнеш його підтримувати.
Поруч з цим може існувати несвідома заборона на отримання задоволення від життя, заборона бути самодостатньою та спроможною людиною.
Часто прокрастинація виникає через зовнішні фактори. До прикладу, проблеми у колективі, де панують негативні емоції та нерозв’язані суперечки.
Також причиною прокрастинації може слугувати вигорання від роботи загалом. Коли ти незадоволений(-а) статусом і не отримуєш задоволення від того, що робиш.
Прокрастинація — це несвідомий саботаж та спосіб проявити незадоволення. Саме так наша психіка сигналізує нам, що насправді ми цього не хочемо або живемо не своїм життям.
В будь-якому разі, це прямий заклик твого Я до дії, заклик змінити щось і почати жити так, як хочеш саме ти:
Тож прислухайтеся до себе! Можливо, завдяки прокрастинації ти дізнаєшся щось нове. І це допоможе покращити власне життя.
Деякі з нас просто застигли від війни, вона стала великим фактором травмування, який змусив поставити життя на паузу. Тож як перестати чекати закінчення війни й почати діяти, читай у нашому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.