Коли після однієї зустрічі всі життєві події стають нібито на свої місця. Коли на душі стає так тепло й спокійно, що це відчуття хочеться заховати від усього світу! Здається, приблизно так має виглядати кохання.
Однак звідки йому взятись, якщо навколо всі відомі для тебе аксіоми виявляються нежиттєздатними та руйнуються разом зі стінами твоєї вітальні?
У часи, коли ворог очікує, що українці відчуватимуть лише страх та ненависть, у багатьох серцях почали розквітати сміливість та справжнє кохання.
І якщо вберегти щось звичне, як-от домівки, майно чи навіть власне життя не так вже й просто, то пронести любов крізь століття, попри руйнування та смерті – завжди можливо.
Вікна поспілкувались з психологинею та психотерапевткою Еленою Архіповою про почуття кохання під час війни, наскільки можливо знайти саме ту людину під час війни й пронести тепло крізь роки та випробування.
Психологиня впевнена, що незалежно від віку людини, часу, місця та обставин, можна знайти своє справжнє кохання. Це почуття може чекати на тебе будь-де та в будь-який час.
Важливо лише зрозуміти, що війна не здатна зруйнувати любов, що є основою життя людини. Попри всі теорії та твердження, саме на цьому почутті ми намагаємось будувати своє майбуття.
Кохання – це як насіння, посаджене біля дороги, – може прорости навіть у несприятливому для цього середовищі.
Мені й самій певний час здавалося, що воєнний час якось змінює людей, але виявилось, що така думка хибна. Насправді ж війна лише проявляє приховані якості людини та робить деякі з них більш яскравими. Так само це працює і в стосунках.
Елена Архіпова стверджує, що особливість відносин у воєнний час у тому, що люди починають як ніколи відчувати та усвідомлювати швидкоплинність життя.
Багато хто розуміє, що часу дуже мало, життя треба цінувати, і замислюються над тим, як зараз важливо сказати коханій людині добре слово, обійняти її, приголубити, освідчитися в коханні.
Та не все так сонячно. Ти ж помічаєш, як часто з’являються новини про зіркові розлучення? Психологиня пояснює, що пари, які до початку повномасштабної війни жили з конфліктами чи сприймали стосунки більше як звичку, у воєнний час розуміють, що їм більше не по дорозі.
Їхні внутрішні проблеми стають настільки очевидними, що обоє в парі починають розуміти, що так жити далі просто неможливо.
Також не варто сподіватись на те, що негативний досвід (війна чи втрата близьких), зблизить когось. Наприклад, якщо в однієї людини загинув близький родич, а в іншої — ні.
Найімовірніше, один з пари почне заспокоювати іншого. Можливо, говоритиме, що все мине і варто повертатись у звичний емоційний стан. Проте людина, яка втратила когось близького, за таких обставин буде думати, що її почуття просто не розуміють.
У такому сценарії подій конфлікт практично неминучий, але його можна й не повторювати, замінивши на інший. Так, у разі, якщо одна людина дасть іншій час на те, щоб погорювати та проговорити свій біль, у пари є шанс пройти це випробування долі разом та зберегти свої почуття.
У такий час важливо просто бути поруч із людиною. Любити її, а не заспокоювати банальними фразами.
Все залежить не від стресу, а від особистих якостей самої людини.
Елена Архіпова впевнена, що поверхнева людина завжди будуватиме такі ж самі стосунки, що не мають міцного фундаменту. А ось у більш глибоких та щирих осіб є трохи більше шансів навіть у стресовій ситуації знайти своє справжнє кохання.
Також палкі почуття можуть виникнути між людьми, які у мирний час навіть не подивилися б одне на одного. Так трапляється тому, що тяжкий період у житті країни зближує людей та змушує їх змінити свої погляди на життя.
Іноді може статись так, що людина закохається, оскільки у місці ведення бойових дій вона побачить у цьому почутті порятунок.
Під час війни якісь люди можуть обрати стан закоханості, як втечу від того жаху, що відбувається довкола.
Такий механізм може стати непоганим розв’язанням проблеми зі стресом, але існує ризик переплутати закоханість з коханням. Тоді виявити, які почуття були справжніми, допоможе лише мирний час, який покаже всіх нас у більш звичному світлі.
Психологиня запевняє – питання пізнання одне одного полягає не в обставинах, а в кількості та якості часу, який пара проводить разом. У будь-якому разі важливо дивитись у глибинну сутність людини, а не те, що лежить на поверхні.
Наприклад, зараз чимало молодих дівчат мріють познайомитись з військовими чи лікарями. Однак у такому разі важливо не вигадувати чи приписувати бажані риси людині, яку зовсім не знаєш.
Перед твоїми очима буде картинка, де всі найблагородніші риси ти приписуватимеш цій людині просто тому, що вона в однострої чи формі.
Елена Архіпова запевняє, що форма нічого не розповість про особистість, характер та вподобання людини. Однаковий одяг не відміняє того факту, що кожен український військовий є індивідуальністю.
Кожен з військовослужбовців може мати свої особливості, які можна розкрити лише після глибшого спілкування, а не поверхневого сканування.
Мирний час не вирішить усіх проблем, які принесла нам війна. У повоєнний час з’являться свої проблеми, до яких потрібно бути готовими та не малювати у своїй уяві примарних надій.
Елена Архіпова попереджає, що для стосунків, які зародились під час війни, доведеться виробляти нові способи взаємодії у новій реальності.
Любов у мирний час доведеться охороняти навіть із подвоєною силою, тому що багато речей можуть викликати непорозуміння та сварки.
Наприклад, кохана людина не зможе знайти роботу, її будинок буде зруйновано або в неї буде поранення, що може ускладнити спільне життя.
Всі ці ситуації можуть призвести до роздратування, агресії та сварок, але можуть і об’єднати закоханих ще більше, якщо їм вдасться знайти спільну мову.
Та все ж таки над стосунками потрібно працювати завжди, навіть після війни. Почуттям варто приділити значно більше уваги, щоб дрібні побутові питання їх не зруйнували.
Тоді почуття, яке спалахнуло під час війни, ставатиме ще сильнішим навіть після її завершення.
Існує три основні ризики для стосунків під час війни. По-перше, завжди може бути небезпека обрати не ту саме людину, а ту, яка просто була поряд у найтяжчі моменти життя.
По-друге, як би це не звучало страшно, але кохана людина може загинути в будь-яку хвилину.
По-третє, рівень агресивності людей може бути підвищений. Якщо так трапляється в обох у парі, тоді почуття гніву на ворога може перетворитись на внутрішній стан несправедливості та вилитись у постійні конфлікти.
Психологиня стверджує, що найважливіше просто якнайкраще пізнати людину. Ліпше намагатись дізнатись про її інтереси, минуле, мрії та плани.
Тільки розмовляючи та питаючи, ви зможете зрозуміти, чи це ваша людина та чи любите ви її.
Війна може згуртувати вас, зробити ближчими чи навпаки, роз’єднати та віддалити один від одного.
Елена Архіпова пояснює, що в умовах воєнного часу організм людини концентрує усі свої сили на виживання. Таким чином деякі почуття, як-от любов чи ніжність, можуть притуплюватись. А ось страх чи агресія все частіше виступають на перший план.
Однак як на полі бою, так і в стосунках, все залежить від нас. Потрібно обрати, які емоції для тебе зараз важливіші.
Якщо обидвоє зріло зрозуміють, що їм не потрібно “боротися” один проти одного, тоді стосунки стануть лише міцнішими.
Елена Архіпова як психолог і любляча дружина радить та просить усіх берегти одне одного, незалежно від того, поруч ви чи ні.
Потрібно намагатися не лаятись по дрібницях, а більше піклуватися і створювати у стосунках відчуття доброти. І найважливіше, згадати про те, що ви є один в одного і що кохання – це найбільший скарб у цьому світі!
Щира, справжня і чиста любов може пройти всі перепони, головне – не забувати її зрощувати та оберігати.
Попри війну, кохання не просто розквітає, але й запалює очі закоханих на довгий час, а ті своєю чергою поспішають закріпити свій союз у РАЦСі. Читай, чому люди поспішають одружуватися та що чекає на стосунки потім.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!