Життя часто випробовує нас різними обставинами, й одна з найважчих для людини — пережити розлучення з коханою людиною. Під час повномасштабної війни ця проблема постала ще гостріше: адже хтось із пари може загинути на фронті чи у тилу під час ракетного обстрілу.
Якщо ж у сім’ї виховують дитину, то така зміна звичного життя може вразити ще більше. Разом з тим, людям властиво закохуватися в інших не єдиний раз — ми створюємо нові пари, шукаючи спільного щастя.
Та часто проблеми виникають на етапі знайомства нових членів сім’ї з дитиною коханої людини від попереднього шлюбу. У такі моменти важливо правильно вибудувати спілкування з дитиною, аби стати справді рідними, а не “заміною” комусь чи співмешканцями.
Важливі поради чоловікам та жінкам про такі чутливі проблеми дали сімейна та дитяча психологиня, спеціалістка БФ Mental Help 365 Вікторія Дабіжа та психотерапевтка Надія Мартинюк, з якими поспілкувалася редакція Вікна-новини.
Спершу про такий важливий крок мають говорити саме дорослі, ще до знайомства з дитиною партнера. Адже відповідальність стає більшою саме після того, як дитина дізнається про зміни у житті сім’ї.
Психотерапевтка Надія Мартинюк вважає, що про ці речі треба домовлятися ще “на березі”.
— Створюючи сім’ю з людиною, в якої є дитина від попередніх стосунків, кожен із партнерів має розуміти: вони стають вітчимом чи мачухою — залежно від статі, — і ця роль відрізняється від материнської чи батьківської.
Якщо хтось з партнерів цього не розуміє, не знає — можна звернутися до сімейного спеціаліста: психолога чи психотерапевта, проконсультуватися та усвідомити, які вимоги стоять перед кожним із партнерів.
Треба проговорити, як саме новий член сім’ї має брати участь у вихованні дитини, які традиції варто започаткувати чи продовжити.
Правильно, коли кожен свідомий дорослий, створивши нову сім’ю, вміє розрізняти ці ролі: коли я для чоловіка є дружиною і навпаки, коли я для дитини — вітчим або мачуха. Враховуючи те, що у дитини є рідний тато чи мама — не важливо, добре вони спілкуються чи ні, дитині варто пояснити, хто є хто.
Дуже важливо налагодити стосунки з дитиною своєї коханої людини, аби в сім’ї панувала злагода.
Якщо двоє дорослих людей з якоїсь причини розлучаються, варто подбати, аби на дітей цей процес не мав негативного впливу. Сімейна психологиня Вікторія Дабіжа наголошує: розлучення це завжди травматичний процес для усіх членів родини, такі події рідко бувають мирними та безболісними.
Психологиня допомогла розібратися, як батькам говорити з дитиною, якщо вони вирішили розлучитися. Тут ми беремо до уваги ті випадки, коли розлучення відбувається за взаємною згодою, а не через жахливу втрату когось із батьків, які нині, на жаль, можуть траплятися через війну.
— Від поведінки батьків у цей непростий період залежить, чи отримає дитина позитивний приклад стосунків між дорослими людьми та пошуку компромісів, чи понесе в собі хибні установки, що зважатимуть їй самій бути щасливою у сімейному житті, — пояснює психологиня.
Pexels
Краще про розлучення дитині батькам повідомляти разом. Але не варто робити це у формі “великих зборів”. Дитині буде легше поставити запитання, що її турбують, коли ви в цей час щось робитимете разом, будете пекти печиво тощо.
Зокрема це стосується випадків, коли причина розлучення — інші чоловік або жінка. Причому бажано, щоби розказав дитині правду той із батьків, у чиєму житті з’явилася інша людина. А інша сторона — утрималася від звинувачень.
Вам просто треба повідомити основні факти, що тато або мама розлюбили та зустріли когось іншого, — наголошує Вікторія Дабіжа.
Розлучення батьків — це переломний момент у житті дитини, й існує велика небезпека травмування психіки дитини.
Найкращу підтримку дитині можна забезпечити, сформувавши хороший альянс із її мамою чи татом. Дуже важливо зберегти хороші стосунки — навіть коли часом здаватиметься, що доводиться бути з партнером/(-кою) чемнішим/(-ою), ніж він чи вона того заслуговує. І не можна говорити дитині погані речі одне про одного.
Ще одне спірне та важке питання для дорослих людей, що пов’язують своє життя із партнерами, які вже мають дітей від попередніх стосунків — чи можна просити та очікувати від дітей ставлення до себе, як до тата та мами?
— У своїй практиці я часто чую, що діти називають своїх вітчимів чи мачух татом, чи мамою. У нас так заведено. Але що для однієї сім’ї норма, для іншої — ні. Дитина повинна знати про своїх біологічних батьків, і це перше й головне, — пояснює психотерапевтка Надія Мартинюк.
Якщо не пояснити дитині малого віку, хто є її рідні батьки, коли вона дізнається цю таємницю, то довіру до батьків буде втрачено.
Сімейна психологиня каже, що у таких союзах, де є діти від перших шлюбів, важливу роль відіграють мудрість і доброта. Лише так можна побудувати міцні стосунки з дітьми.
— Не можна примушувати дитину називати батьком чи матір’ю свого вітчима, чи мачуху, особливо — якщо дитина підтримує стосунки зі своїм рідними татом/мамою.
Потрібно розказати дитині про нового члена родини, чим ця людина займається, які в неї плани. Сказати, що ви любите одне одного і хочете разом побудувати родину, де буде порозуміння.
Треба розуміти й те, що для дитини мама чи тато — тільки “їхні”, їх ділити з кимось дуже не хочеться. Тому від нового члена сім’ї буде потрібно чимало такту, зусиль і любові, щоб завоювати довіру дитини.
Також тут важливою є й розумна поведінка мами, яка уклала новий союз, чи тата, в життя якого прийшла нова супутниця, — наголошує Вікторія Дабіжа.
Разом з тим, психотерапевтка Надія Мартинюк також звертає увагу на іншу, дорослу проблему: інколи партнер починає асоціювати дитину від попередніх стосунків своєї коханої людини із колишнім свого партнера/(-ки).
— Для уникнення такої історії, варто і собі, і дитині пояснювати, хто є ким у цій сім’ї. Коли ми розуміємо роль кожного члена сім’ї та не об’єднуємо між собою жінку з дитиною, або чоловіка з дитиною — тоді не виникає проблем.
Звісно, для кожної ситуації варто шукати індивідуальний підхід, однак є кілька загальних порад для дорослих, як налагодити стосунки з дитиною партнера/(-ки). Сімейна та дитяча психологиня Вікторія Дабіжа дала кілька таких.
— У будь-якій сім’ї важливо, аби гарні стосунки були між усіма членами. Для цього ще задовго до створення союзу варто будувати партнерські стосунки, — радить психотерапевтка Надія Мартинюк.
Ми не йдемо у стосунки “тренуватися”, це хибний шлях. Варто на початку розуміти, чи вистачить тобі сил для такого формату життя.
Якщо ти можеш щось дати цій дитині, тоді варто готуватися до таких стосунків. Але і вчитися нового також потрібно.
Зрештою, перед будь-яким важливим кроком нам потрібно підготуватися, мати базові знання. Треба розуміти, що таке сім’я, відповідальність.
Я вважаю, що найкращий вклад в дитину — це завчасна психотерапія батьків, — висновує Надія Мартинюк.
Також варто орієнтуватися у вікових нормах дитини та знати, яких помилок краще не допускати у вихованні. Про те, чому не можна використовувати маніпуляції під час виховання та чим вони шкідливі — розповідаємо в іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.