Повномасштабне вторгнення змінило життя всіх українців. Мільйони наших людей покинули домівку, щоб перечекати небезпеку за кордоном або у безпечнішому регіоні України.
На жаль, багатьом сьогодні немає куди повертатися, адже росіяни стирають з лиця землі цілі міста, перетворюючи їх на привидів.
Залежно від індивідуальних особливостей, у відповідь на втрату домівки людина може переживати гостру реакцію — сильні емоційні стани: тривогу, смуток, злість, безнадію. А також негостру реакцію — емоції та почуття, з якими людина може впоратися самостійно.
Психотерапевтка Світлана Ровнова розповіла українському науково-популярному медіа Куншт, як пережити втрату домівки та полегшити собі цей процес.
Переживання втрати: перешкоди
Психотерапевтка стверджує, що переживання втрати — не пасивний процес. І дорога переживання долається легко, лише якщо на ній немає таких перешкод.
- Псевдооптимізм. Переконання “все буде добре” — нереалістичне, адже ніхто не знає, що станеться в майбутньому. Також це заважає адаптуватися й почати діяти, адже ми перекладаємо із себе відповідальність, мовляв, все буде добре само собою, для цього не треба ніяких зусиль.
- Застрягання думками у втраті та румінація. Це відбувається, коли людина дуже часто прокручує в думках спогади про попереднє житло і перестає жити в реальності.
- Блокування емоцій та уникнення розмов про втрату. Усі емоції потрібно прожити, щоб прийняти реальність такою, якою вона є.
- Фальшива надія. Усім хочеться вірити, що війна закінчиться за тиждень-два максимум, але насправді вона може тривати набагато довше. Ніхто не може дати точних прогнозів, тож вірити експертам, які переконують у швидкому закінченні війни, не варто.
Це дає фальшиву надію, що спричиняє “завмирання”, коли людина сидить, нічого не робить і чекає на кінець, сподіваючись, що все буде як раніше.
Як пережити втрату домівки
Втрати — ніби-то незмінна частина життя. Та втрата домівки — не лише збиток нерухомості. Це втрата всього, що люди наживали роками, спогадів та майбутніх моментів.
Дім завжди лишається частинкою нас, тому відчувати біль та сум — нормально. Важливо дозволити собі відчувати все й повільно знайти та облаштувати нове місце проживання так, щоб було комфортно, наскільки це можливо.
Алгоритм від психотерапевтки допоможе прийняти та простіше пережити втрату:
- визнай реальність, а не заперечуй її. Не втікай від думок та розмов про втрату житла. Не блокуй емоції, які виникають;
Виділи певний час та місце на переживання емоцій. Можна плакати в безпечному місці стільки часу, скільки ти собі викремив(-ла).
- віднови свою рутину: пий каву, готуй їсти, проводь час із близькими, дотримуйся режиму сну тощо. Пізніше, коли з’явиться більше сил, можеш збільшувати об’єм завдань та шукати краще житло, роботу;
- усвідом свої цінності: що для мене цінно в житті? Як це можна реалізувати? Зрозумій, які в тебе є матеріальні та соціальні ресурси, опираючись на них, реорганізуй життя;
- важливо мати проактивну позицію: просити про допомогу, знайомитися з людьми, підтримувати спілкування з рідними та друзями, вірити в себе.
Звісно, якщо ти бачиш, що без допомоги не обійтися, звернися до психолога або психотерапевта, і не бійся просити підтримки у друзів та рідних.
Звісно втрата житла та звичного плину життя — неоціненна. Проте держава готова відшкодувати втрату майна. У матеріалі ми підготували відеоінструкцію, яка допоможе подати заяву на відшкодування майна через Дію.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!