Постійно перебувати в режимі очікування — це нестерпно. Тим паче, якщо це очікування новин від рідних з фронту. Страшно навіть думати про те, чи виживуть вони або ж коли зможуть нарешті повернутися додому.
Тому підтримка потрібна як військовим на фронті, так і їхнім рідним удома. Має діяти певний ланцюжок турботи: коли військовослужбовців психологічно підтримують їхні родини, а їхні родини отримують підтримку від друзів чи знайомих.
Психологиня та травмотерапевтка Центру психічного здоров’я та реабілітації Лісова поляна МОЗ України Леся Бондаренко поділилася порадами, як підтримати родини в таких випадках.
З моменту мобілізації рідних сім’ї військовослужбовців щодня перебувають у постійному стресі. Коли ж ми хочемо висловити свою підтримку, то часто просто не знаємо, як це правильно зробити.
Переживання в сім’ях військових неминучі, проте рівень хвилювання можна знизити, надаючи підтримку, щоб люди не залишилися сам на сам зі своїми переживаннями й негараздами, — говорить психологиня.
Леся Бондаренко наголосила на важливих моментах, на які потрібно звернути увагу, якщо хочеш дійсно допомогти.
Емоційна підтримка — це дуже важливо, щоб людина не проживала свій біль чи розпач наодинці. Емоцій не можна позбутись, їх потрібно пережити, а з кимось це зробити набагато легше. Варто дати людині зрозуміти, що поруч є хтось, хто може підтримати й допомогти.
Один із членів родини зараз на фронті, а отже, не може долучатися до розв’язання проблем, з якими стикається його сім’я (соціальні, фінансові, догляд за дітьми тощо). Тож якщо ти відчуваєш бажання і можливість допомогти у будь-якому питанні, то запропонуй свою допомогу або скажи, що до тебе можна звернутися у разі потреби.
Варто не забувати показувати людині, що на неї чекають та її приймають, навіть якщо вона не завжди щаслива. Не потрібно концентруватися на негативних і стресових моментах. Також не варто запрошувати кудись, де гучні вечірки, сімейні пари або ж інші люди чи ситуації, які нагадуватимуть про те, чого в людини зараз немає. Можна обрати нейтральні місця.
Фото: Unsplash
Не потрібно поширювати неперевірену інформацію, яка стосується військовослужбовця(-виці) (полон, смерть, поранення). Поширення такої інформації може травмувати його (її) близьких та спричинити низку зайвих переживань. Тому за інформаційною гігієною варто стежити так само ретельно, як і за особистою.
Можливо, тим, у кого немає рідних на війні, стає легше, коли вони говорять, що війна закінчиться через певний час (півроку, два місяці). Проте для рідних військовослужбовців це так не працює. Не кажи, що все буде добре, скоро буде перемога тощо. Натомість варто сказати, що ми віримо й сподіваємося, що все буде добре.
Люди по-різному реагують на війну: хтось має запал ще більше волонтерити й працювати, а комусь переживання та страх зовсім не дають нічого робити. Варто пам’ятати, що кожна реакція нормальна. Найкраще, що можна зробити, — це підтримати й дозволити людині прожити цей стан.
Якщо ж людина застрягла у певному емоційному стані (постійно плаче, має пригнічений настрій, тривогу), то варто запропонувати їй звернутися до психолога. Можна поговорити з іншими членами родини та знайти служби підтримки, які надають таку допомогу.
Війна залишає свої відбитки не тільки на тілі, а й у душі людей. Тож зараз саме час звернути увагу на свій психологічний стан і за потреби звернутися до професіонала. Вікна розповіли про безкоштовну психологічну допомогу, яку може отримати кожен.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.