Не лише відомий ведучий, а ще й зірковий татусь трьох активних хлопців, Григорій Решетнік розповів Вікнам про взаємини з дружиною Христею, тайм-менеджмент і романтику в шлюбі.
Ведучий проєктів Україна має талант, Холостячка, Холостяк, Неймовірна правда про зірок не приховує: інколи вони з дружиною відчувають втому і брак часу, але, попри все, переконаний, що діти — то найбільше щастя.
Як це — бути батьком трьох дітей? Як встигати приділяти час кожному?
— Насправді це величезне щастя — виховувати прекрасних діток, особливо, коли їх багато. Ще відколи ми познайомилися з Христинкою, мріяли, що в нас буде багато діток, і, дякуючи Богові, в нас справді багатодітна родина.
Звісно, дітки борються за увагу батьків і хочуть відчувати її постійно. Ми для них — найближчі, найдорожчі люди.
Через щільні робочі графіки часом не вдається давати дітям стільки часу, скільки вони потребують.
Але, тим не менш, ми свідомо намагаємося виділяти час, займатися синами. Любимо подорожувати з ними. Це насправді надихає!
З якими складнощами стикаєтеся під час виховання дітей?
— Звісно, це така щоденна робота, тому що часом хочеться і довше поспати, і приділити час своїм захопленням, але я розумію, що діти дуже швидко ростуть, і доки їм цікава увага батьків, треба бути з ними.
Іноді не встигаєш, не вистачає сил, втомлюєшся, але, так чи інакше, класно, коли є над чим працювати. І коли бачиш їхні (дитячі — ред.) усмішки, їхні сяючі очі — це величезний кайф. Ти не думаєш вже про ті складнощі, з якими можеш стикатися під час виховання. Сприймаєш їх, як питання, які треба вирішити й отримати задоволення.
Адже коли вони кажуть “татусик”, обіймають, заціловують тебе, відчуваєш себе найщасливішою людиною.
Тож ще раз закликаю всіх, хто ще думає, чи варто заводити діток, чи народжувати ще — народжуйте, насолоджуйтесь! Це найбільше щастя, яке може бути в житті кожної людини.
Закликаю, аби багатодітних родин було ще більше!
З якими викликами, на вашу думку, доводиться стикатися сучасним українським батькам?
В Україні рівень у сім’ях буває різний. Іноді батьки працюють і вдень, і вночі, аби їхні дітки жили в комфортних умовах, щоб їм було що вдягнути, поїсти, щоб діти були щасливими.
Хочеться побажати кожній сім’ї, кожному батьку чи мамі, щоб не опускалися руки, попри ті складнощі, які за вікном.
Хочеться, щоб ми працювали на благо, щоб ми жили в мирній країні. Це якщо глобально.
А якщо конкретно до проблем батьків — зараз дуже багато різних гаджетів, телевізорів, телефонів. Діти все це просять, й іноді легше просто дати їм можливість погратися і забутися, і самим відпочити. Тому є такі сучасні технологічні виклики для батьків, з ними треба боротися.
Наприклад, у наших старших дітей (попри те, що найстаршому Вані вже 8,5 років) немає мобільних телефонів.
Мультики вони дивляться раз на день. В ігри на телефоні чи планшеті грають тільки на вихідних, і то півгодинки, до години.
Намагаємося більше їх відволікати й давати їм інші заняття, ніж пропадати у грі, гаджетах.
Дуже часто батьки тонуть в інформаційних потоках і не знаходять часу на дітей.
Я закликаю працювати передусім над собою.
Крім того, сучасні діти дуже поінформовані. Треба займатися ними . Я прихильник того, що ти маєш цікавитися життям дитини, розуміти її складнощі, що її турбує, як складається її життя в школі, в якій компанії вона спілкується.
Ми цікавимося цими процесами, інтегруємося в їхнє життя, даючи волю саморозвитку. Але, так чи інакше, ми маємо контролювати процеси.
Це такі традиційні речі. Я би це не назвав проблемами, це виклики, але в цьому і полягає виховання дітей. Діти дуже швидко розвиваються. Вони часом знають більше, ніж ти.
Тож ти маєш чомусь вчитися.
Я дуже багато речей вивчив — і ігри, і сучасні мультики, про які я не знав. Я маю знати, що цікаво моїм дітям, і розповідати про ті речі, які цікаві мені.
Задач дуже багато, але, знову ж таки, треба сприймати їх легко, спокійно, мудро і працювати.
А ще дуже важливо, аби мама і тато були однією командою, порадилися між собою і не грали в доброго чи поганого поліцейського.
Це не дуже дієва тактика, тому що діти маніпулюють, роблять виклики для батьків, спокушають, і треба мати власну точку зору, власну думку і не завжди догоджати дітям з їхніми іноді спокусливими провокаціями.
Як проводите час разом із дітьми, чи є улюблені ігри або, можливо, обов’язки зіркового татуся?
Особисто я(у нас така традиція) заводжу дітей зранку до школи; з меншеньким граюся, коли в мене є паузи по роботі, коли буваю вдома — граюся впродовж дня.
На вихідних також воджу на різні секції, гуртки, граюся. Приділяю цьому час. Іноді відчуваю себе просто водієм своєї родини (посміхається).
Я намагаюся приділяти час кожному, щоб ніхто не ревнував.
У кожного свої інтереси. Я цікавлюся, чим вони займаються.
Ванюша у нас, наприклад, дуже творчий. Він малює, конструює, ходить на архітектуру; а Дімуля — спортивний, активний. Дуже любить футбол, займається футболом, тому з Ванюшею малюємо, збираємо конструктор; з Дімулею — граємо в футбол, з Сашулею — якісь активні дитячі ігри.
Ми проводимо час також за настільними іграми.
Це дуже важливо — обмінюватися цією енергією та навичками.
Особливий респект і низький уклін, звісно, моїй дружині Христинці, на якій лежить основна відповідальність за виховання дітей, їхні графіки, їхнє харчування. Христинка завжди в темі, вона завжди ними займається.
Як зірковий чоловік Решетнік допомагає дружині вдома, по господарству?
Ми намагаємося не розділяти обов’язки. Якщо в мене є час, я можу мити посуд, приготувати дітям їсти, нагодувати їх, хоча в мене не так смачно це виходить.
Коли діти просинаються дуже рано на вихідних, ми намагаємося дати нашій матусі поспати і я готую кашу, годую дітей.
Іноді вони кажуть: “Тату, в тебе така смачна каша! Навіть крутіша, ніж у мами”. Я думаю, вони так хочуть мене задобрити й налагодити конект.
Загалом я кожну вільну хвилину намагаюся допомогти Христинці, тому що справді в неї дуже-дуже багато задач.
Вона в нас взагалі найсвятіша і найкрутіша мама і дружина.
Тому зірковість залишається в кадрі, на екрані, а поза кадром я намагаюся жити спокійним життям щасливого сімейного чоловіка. Виконую їхні забаганки й відчуваю себе щасливим, тому що ця потрібність дитині для батьків дуже важлива.
Ми не ділимо на жіночі та чоловічі обов’язки, а намагаємося все робити разом.
І поскладати за дітьми речі, і навчити їх чогось, і просто отримувати задоволення від щоденних справ. Це і є життя.
Я закликаю всіх чоловіків допомагати дружинам, тому що займатися господарством – це дуже складно, а виховувати дітей – ще складніше.
Я з тих чоловіків, який, так чи інакше, хоче і вміє робити багато — і памперси змінити, і коли мамі треба відлучитися по якихось справах, з дітьми побути.
Я можу залишитися з трьома дітьми вдома один, не боячись. І знайти якесь заняття, яке об’єднає нас всіх. Ми будемо абсолютно задоволені й щасливі в чоловічій компанії.
Що найкоштовніше подарували дружині, а вона вам?
Вона мені подарувала найпрекрасніше, що може бути.
Найбільші подарунки нашого життя — це троє синочків: Іван, Дмитро і Сашко, яких я просто обожнюю.
— Це найцінніші подарунки. Я дуже вдячний за це своїй дружині.
Я був присутній на пологах. Я пам’ятаю, як все це непросто для кожної жінки, я захоплююся всіма жінками, і насамперед — своєю дружиною.
А якщо з матеріальних речей, то Христинка балує мене, вона дарує коштовні годинники. Мені це дуже приємно. Ще вона займається моїм стилем, підбирає речі. Словом, постійно мене дивує, балує. Я дуже її за це люблю.
А найкоштовніше, що я дарував дружині, — це авто на народження першого синочка. Я теж люблю дарувати їй подарунки, радію від того, що вона щаслива.
Певно, кожен чоловік якось так реалізовує свої бажання.
Розкажіть про сімейний відпочинок, який запам’ятався вам найбільше.
Найбільше запам’ятався, мабуть, з останніх, коли ми всією родиною полетіли на Мальдіви. Ми там були не один раз. 2021 року відпочивали, коли вже було троє синочків.
Полетіли самі — без нянь, без бабусь — з довгими перельотами. Сашуні там було, здається, півроку. Хтось досі не вірить, що Решетники відпочивають без помічників, але ми справді літаємо самі. Для нас це в задоволення.
На екзотичних островах нам дуже подобається. Це такий спокійний сімейний класний відпочинок.
Дітки можуть накупатися, мама дуже любить засмагати, а я — релаксувати та насолоджуватися моментами, коли моя родина дуже щаслива. Я радію від цього і теж відчуваю щастя.
Подорожуйте з дітками, не бійтеся.
Так, спочатку це здається екстремально складно, але поступово ти стаєш більш досвідченим і всі подорожі перетворюються на найприкольніші, найемоційніші моменти.
Троє дітей — маленький дитячий садок. Чи планує родина Решетників на цьому зупинитися, чи, може, вихованців ще побільшає?
Нам багато хто радить ще дітей, ще дівчинку обов’язково. Ми дуже любимо діток і мріємо, аби в нашій родині було якомога більше дітей, але загадувати нічого неможливо.
На сьогоднішній момент ми хочемо трошечки відпочити, поподорожувати.
У нас була традиція, і вона зберігається, ми з дружиною подорожуємо десь, наприклад Європою.
Ми хочемо приділити час одне одному, прогулятися, переключитися. Ми скучили за цими моментами.
Окрім того, що ми приділяємо багато уваги своїм діткам і навколо їхніх інтересів часто будується і наше життя, ми не забуваємо про романтику в стосунках.
Тому треба трошки відпочити, щоб набралася сил наша мамочка; зробити невеличку паузу в народженні, аби ці дітки підросли й допомагали нам у вихованні, а потім уже подивимося. І знов таки, якщо зійдуться зорі та вищі сили, то Решетників побільшає. Тому що талановитих класних людей має бути багато (сміється).
Я хочу, щоб народжувалося більше дітей в українських сім’ях і в усьому світі.
Яку пораду дали б українським чоловікам?
Більше приділяти увагу діткам, займатися ними. Все-таки концепт, коли дружина займається побутом, дітьми, а ми заробляємо гроші, має відходити в минуле, тому що в сучасному світі й татусі мають приділяти увагу сім’ям. Діти дуже потребують цієї уваги — неважливо, хлопчик це чи дівчинка.
Я знаю, як нелегко дається заробляння якихось благ, але чоловіки мають знаходити час, аби займатися своїми малюками й допомагати коханим, адже їм складно.
Тому чоловікам ще – сили заробляти гроші на родину і приділяти час дітям, тому що вони дуже швидко ростуть.
І треба закласти цей фундамент, аби наші діти були класними, порядними і найголовніше – щасливими.
І ніколи не опускати руки — розвиватися, самовдосконалюватися, читати, проходити тренінги, курси, ставати ще кращими, сучаснішими.
У нас, в українських чоловіків, великий потенціал, надможливості, і ми маємо весь час прогресувати й ставати прикладом не лише для своїх родин, а й для оточення.
А якщо вам кортить почитати ще про щасливе сімейне життя та руйнування стереотипів, радимо інтерв’ю тата в декреті Сергія Багаліка. Чоловік зізнається: “Очі бояться, а руки роблять”. Як поліцейський наводить лад у взаєминах з власним немовлям і чим займається дружина – читайте за посиланням.