Такої жорстокості, таких руйнувань я не бачив ніде — Мстислав Чернов про створення фільму 20 днів у Маріуполі

Харківʼянин Мстислав Чернов отримав приз глядацьких симпатій на кінофестивалі Sundance Film Festival у США. Про це ввечері 27 січня повідомляє Associated Press.

У США відбулася світова премʼєра його документальної стрічки 20 днів у Маріуполі. Журналісти Associated Press були фактично єдиною знімальною групою в оточеному місті у березні 2022 року — їхні світлини та відео стануть згодом матеріалами для міжнародного суду над окупантами, адже, якби не вони, світ би не побачив злочинів, що чинило російське військо в Маріуполі.

Згодом російська пропаганда назве кадри з бомбардування пологового “інсценуванням”, породіль — “акторками”, а на самих журналістів оголосить полювання.

Та завдяки тому, що журналісти змогли вибратись з Маріуполя, коли місто вже було в облозі, росіянам ніколи не вдасться приховати скоєного. І тепер їхні злочини побачить увесь світ.

— Ми дуже щасливі, що премʼєра фільму 20 днів у Маріуполі, українського фільму, відбулася на фестивалі. Це велике досягнення, ще одне велике досягнення для українського кіно і можливість міжнародним аудиторіям, всьому світу побачити трагічні результати російського вторгнення в Україну.

Тут фільм знайде нову аудиторію, це дозволить нам показати реальні масштаби трагедії українців. І, сподіваюся, що це підштовхне міжнародне суспільство робити більше для України, — каже Чернов.

Фото: Getty Images

— Мстиславе, ти працював як воєнний кореспондент міжнародної агенції на кількох війнах. Чим те, що ти побачив від 24 лютого в Україні, відрізнялося від інших воєн?

— Як і багато інших українських журналістів, я у 2014 році перетворився зі звичайного журналіста на військового. З того часу я бачив вже кілька дуже жорстоких і болючих війн — в Афганістані, в Іраку, в Сирії, в Нагірному Карабасі, в Секторі Газа, але все це не можна порівняти з тим, що зараз відбувається в Україні.

Це дуже болюче для мене як для українця, це торкається мене персонально. Такої жорстокості, таких руйнувань я не бачив ніде.

— Ти зазвичай маєш вигляд людини, яка дуже вдало вміє стримувати емоції. Бути відстороненим, як того вимагають журналістські стандарти. Наскільки це вдавалось тобі у березні в Маріуполі та згодом, під час створення фільму?

— Мені не вдається стримувати емоції, як і не вдавалось стримувати емоції під час зйомок у Маріуполі, чи після того, як ми вирвались з оточення. Мені не вдається стримувати емоції під час монтажу, не вдається стримувати емоції і зараз, коли цей фільм вийшов у кінотеатрах.

І ті люди, які бачать його… Багато сліз у залі, багато злості. Приходять українці, і це все дуже боляче, тому що ми всі знаємо, що це не минуло, що це відбувається кожного дня.

Це не те, що от ми зняли, і воно закінчилося. Облога Маріуполя продовжувалася після 20 днів, як ми поїхали, і трагедія, і вбивства росіянами українців продовжуються і зараз. У Соледарі, у Бахмуті.

Ні, я не можу стримувати емоції. І не хочу. Це найважливіше — не хочу.

Фото: Getty Images

— Найімовірніше, слідчі органи згодом проситимуть вас бути свідками у судовій справі. Чи готовий ти до цього?

— Я знаю, що під час судового процесу щодо MH-17 — боїнга, збитого росіянами в Україні — слідчі дивилися багато відео, які були зняті тоді. І я впевнений, що коли вони будуть розслідувати потенційні воєнні злочини в Маріуполі, вони теж будуть дивитись наші репортажі.

І ми самі після того, як виїхали з Маріуполя, робили розслідування потенційних воєнних злочинів. Тож я сподіваюсь, що справедливість переможе.

Читати на тему

Мій голос проти війни! Режисерка фільму Клондайк про номінацію на Оскар, долю української культури та жінку на війні

Марина Ер Горбач розповіла, як створювала кіно про трагедію MH-17, як намагалася донести світові правду про війну в Україні та якою бачить українську культуру у світовому контексті майбутнього.

— Чи був момент, коли ти думав, що вам не вдасться вибратися? Адже на вас уже було оголошено полювання.

— Так, звичайно, був момент, коли наша команда розуміла, що ми можемо не вибратись, цей момент був набагато раніше, навіть до того, як оточення Маріуполя вже було очевидним.

І російські війська перекрили всі дороги, але ми розуміли, що все одно ми повинні працювати. Просто ми намагались не думати про те, що з нами може статись і робили те, що повинні були робити.

 Так само як і всі українські журналісти в той час, які працювали на передовій у Харкові, Києві, на Донбасі. І це нормально. Те, що зробили ми, не відрізняється нічим від того, що робили всі журналісти під час вторгнення. І роблять зараз. І ви робите теж. Кожного дня.

Фото: Getty Images

Довідково: Sundance Film Festival — фестиваль незалежного кіно, яке проводять в Америці у січні щороку від 1985 року. Фестиваль заснував актор Роберт Редфорд.

На Sundance Film Festival відбувались світові премʼєри таких режисерів, як Вуді Аллен, Мартін Скорсезе, Френсіс Форд Коппола, Крістофер Нолан.

Ми часто чуємо тези про європейців, “втомлених від війни в Україні”. Однак це не так. Це доводить історія Крістін Хамель — німкені, яка відвідала Бучу, Ірпінь та Гостомель. Читай, що її вразило найбільше.

Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.