Про стратегію ЗСУ, контрнаступ України та світло в кінці тунелю для росіян — інтерв’ю з Наталею Гуменюк

Окупанти на полі бою у відчаї, однак до останнього тримаються за позиції. Так про запеклі бої на Херсонщині говорить керівниця прес-центру ОК Південь Наталя Гуменюк.

В ексклюзивному інтерв’ю вона розповіла, чому контрнаступ любить тишу, як неспокійно загарбникам та колаборантам в тимчасово окупованому Херсоні, які пастки розставляє ворог на шляху до звільнення територій і як місцеві борються з ворогом на місцях.

— Блискавичний наступ на Харківщині часто порівнюють з просуванням ЗСУ на Херсонщині. Мовляв, другий іде повільніше, однак свого часу відвернув увагу ворога і дозволив просунутися на Харківщині. Чи можна так сказати з фахової точки зору?

— Це не дуже коректно в розумінні стратегії. Тим паче, якщо ми хочемо це повторити, тримаючись такої думки, то куди ж нам їхню увагу тепер відвертати?

Стратегія, яку використовує військове керівництво, може бути обговорена після перемоги. Майже всі новини про контрнаступ ми відкладаємо на після, коли про це можна буде радісно розповісти.

Те, що відбулося на Харківщині й відбувається на Херсонщині — це черговий етап. Військове керівництво планує свої дії дуже ретельно та обдумано. Попереду інший етап, паралельно відбувається ще кілька етапів.

Але давати оцінку точно передчасно. Тим більше такою інформацією ми лише налаштовуємо народ на якісь очікування, за невиправдання яких нас потім і цькують.

Військова операція іде за своїм розкладом, напрямком і вимагає одного від інших — інформаційної тиші, щоб вона була реалізована.

Це не забаганка, це об’єктивні реалії сьогодення, тої гібридної війни, у якій ми зараз перебуваємо.

Фото: Оперативне командування Південь / Facebook

— Ви заявляли раніше, що бої на напрямку дуже запеклі й важкі для ЗСУ. Наскільки ворог там був підготований до контрнаступу?

— Вони дійсно ретельно готувались. І це теж була частина нашої стратегії — щоб вони усвідомлювали, що ми будемо йти досить потужно, що ми вживатимемо заходів активних, ефективних.

Тому ті резерви, які вони накопичили на момент початку наших активних дій, досить міцні та потужні. Тому так довго і тривав цей підготовчий період, коли ми пробивали логістику ворога, підривали їхні транспортні можливості.

Тому наразі, коли вони підтягнули ці резерви та розосередили їх по досить великій території Херсонщини, нам не так просто навіть досить влучними вогневими впливами їх подолати і зменшувати.

Навіть ті показники, які ми маємо сьогодні, ще недостатні для того, щоб казати: “Усе, вони знесилені вщент”. Ні, в них є резерви, розосереджені, деморалізовані, розбиті частково, але вони ще є.

— У якому стані зараз окупанти на напрямку, коли почались контрнаступальні дії? Щодня ми бачимо повідомлення про нову “бавовну” і ліквідацію складів ворога і шляхопроводів. Який у них ресурс надалі протистояти наступу Збройних сил України?

— Їхній стан можна взагалі оцінити тезою: те, що вони готувалися зробити за три дні, для них розтягнулось на місяці. У них було розраховано ресурсів на цей час, а вони тут уже так довго.

Усе тягнеться, і вони краю не бачать. І вони не бачать мети цієї війни. Ми намагаємося створити для них світло в кінці тунелю, яке називається “міжнародне гуманітарне право”. Це здача в полон, яка краща, ніж життя за “порєбріком”.

Фото: Оперативне командування Південь / Facebook

— Що змінює “часткова” мобілізація в Росії? Цих 300 тисяч резервістів можуть їм допомогти?

— Де і коли вони прийдуть? Їх треба ще набрати. Проголосити цифру дуже легко. Резерв треба сформувати, навчити та спрямувати туди, де вже сформований наш вогневий контроль.

Ті, хто очікують, знають, що чекати довго, а ті, хто в статусі “ой, мама, забирають!”, дуже ретельно вишукують шляхи, щоб не потрапити в цей резерв.

Для них ця мобілізація дає хоч якесь сподівання, що тих солдатів, які зараз на передовій, хтось таки замінить. Це жах для потенційних нових солдатів.

А для нас нічого не змінилось: вони як нас тероризували, так і продовжують. Це в них там якісь пертурбації. Утім, на їхню деморалізацію ми не робимо ставки.

Ми не чекатимемо, доки вони там всі розкладуться на молекули. Ми прихильники активних дій.

— Чи здаються росіяни в полон?

— Вони здаються в полон. Це явище існує, але воно не таке масове, як нас би задовольнило. І це явище має проходити багатошарову перевірку. Заява про здачу в полон — це ще не факт того, що це добра воля.

Це може бути провокація, диверсія, заманювання в засідку. Йдеться про імітацію здачі в полон цілого підрозділу, і з наближенням нашого підрозділу оточують наших захисників. Це найпримітивніше.

Ми спершу ретельно перевіряємо і лише потім вживаємо заходів у рамках міжнародних конвенцій.

Фото: Генштаб ЗСУ / Facebook

— Що зараз є перевагою наших Збройних сил на напрямку, якщо порівняти з початком літа, приміром?

— Багато що змінюється. Починаючи від потужності озброєння і посилення допомоги від іноземних партнерів, закінчуючи навченістю особового складу.

Це досвід бойових дій, усвідомлення того, як протидіяти ворогу: психологічна підготовка, розуміння, що їх місце саме тут, вони доречні, вони можуть і виконують свої завдання.

Не всі на початку, навіть із патріотичним сумлінням, були готові до того, що їх очікує.

— Після ліквідації багатьох військових об’єктів у Криму наскільки знизилася здатність ворога атакувати з того боку?

— Змінюється свідомість. Хоч як хочеться виїжджати, де все “так по-домашньому”, але доведеться шукати собі іншої домівки. З військової точки зору там розташовано все так, щоб застосувати вогонь по півдню.

Звідти вони хотіли започаткувати свою “губернію”, розкатати губу. Вони втрачають досить потужний потенціал, бо для них історично це військовий об’єкт, військові бази, аеродроми. Ось для чого їм Крим.

А для нас зараз можливість все це знищити. Як-то кажуть, один недопалок і дуже потужні втрати.

Фото: Генштаб ЗСУ / Facebook

— Чи є відомості про внутрішній стан колаборантів у Херсоні зараз? Чи буде блискавична втеча і куди їм лишається тікати?

— У мене таке враження, що вони намагаються в тому чарівному календарі, де пересуваються дати референдуму, знайти 13-й місяць року. Щоб у тому місяці поставити ту химерну дату референдуму.

Але наші українські календарі точно їм не підходять. Треба їм їхати до себе на Росію і там реалізовувати плани з цим календарем. А якщо серйозно, то вони вже все спакували.

Навіть ті бюлетені, які вони надрукували як виправдання, що вони хоч щось робили там. Як вони тікатимуть — їм не будуть раді ніде. Зрадників і ренегатів ніхто ніде не любить. Мабуть, їх ніхто в школі не вчив. Провтикали.

— ОК Південь повідомляло про вуличні бої росіян, які вони влаштовують, щоб звинуватити ЗСУ в обстрілах мирного населення. Як ще загарбники намагаються дестабілізувати ситуацію в регіоні та дискредитувати наших захисників?

— Намагаються в будь-який спосіб це зробити: переодягаючись в нашу форму, вивішуючи наші прапори на своїй техніці, якою потім обстрілюють мирні домівки. Дуже мерзенні та примітивні провокації.

Часом це ефективна гра на нервах людей. У цих важких гуманітарних умовах, які вони ж і створили, вони потім пропонують людям ліки і їжу, показують себе визволителями.

Але ми вдячні людям, які, за інформацією руху опору, тримаються і переконані, що ЗСУ наближаються.

Фото: Оперативне командування Південь / Facebook

— Після ЗАЕС окупанти взялись обстрілювати Південноукраїнську АЕС. Наскільки ситуація там нині контролюється ЗСУ і які є ймовірні сценарії настання загрозливої ситуації у разі продовження обстрілів?

— Це типовий техногенний шантаж, який вони використовують. Але вони живуть на тій самій планеті, що і ми. І радіація не обирає, кого вражати. Зрозуміло, що їм байдуже на це.

Усе ж таки убезпечити в ідеалі ці об’єкти ми наразі не можемо. Нема закритого неба. Основна специфіка небезпечного впливу там — це ракетні удари.

Відповідні структурні служби проводять роботу з місцевим населенням, з населенням регіонів, які можуть першими потрапити під імовірний вплив техногенної катастрофи.

Але не треба вигрібати весь йод з аптек і дихати морським повітрям. Треба розуміти одне: інформація і паніка — це теж зброя ворога.

— Голова Херсонської ОВА Ярослав Янушевич повідомляв про повністю зруйновані населені пункти, які вже вдалося звільнити нашим захисникам. У Князівці зруйновані всі будинки, у Високопіллі — на 80%. Як там ЗСУ зустрічали місцеві та в якому стані?

— Зустрічали наших дуже тепло, ви бачили відео. Дійсно, там руїни. Військові, в тій частині роботи, що їх стосується, беруть участь в евакуації, організовуються коридори.

Після всього пережитого, психологічного тиску окупантів, який тривав місяцями, є сенс вивозити людей з тих умов навіть після деокупації. Ми все для цього робимо разом з волонтерами.

Фото: Оперативне командування Південь / Facebook

Читати на тему

Ми знаємо, як перемагати. І ми це зробимо! Дмитро Кулеба на The Late Show про страхи на війні та бажання боротись

Ці аплодисменти не для мене, а для народу України та наших відважних захисників, — сказав очільник МЗС, чим здійняв стоячу кількахвилинну овацію у залі.

— Чи сприяють місцеві жителі окупованих територій ЗСУ і як?

— Так, дійсно, все ж таки недаремно ці окупаційні війська у перехоплених розмовах говорили, що вони не наважувались брати питну воду в місцевих, попри те, що ніхто їм нічого не міг зі своїх доставити через знищену логістику.

Вони реально боялися, що їх отруять. Ми ж знаємо ці історії з бабусями, які годували окупантів пиріжками отруйними.

Місцеве населення, наскільки воно мало змогу в тих умовах тиску, все одно протидіяло тому, що відбувалось. Передавали нам інформацію, підтримували одне одного, коли хтось втрачав віру.

— Які найтяжчі райони півдня наразі для подальшої деокупації?

— Будь-який район, де є окупанти, для нас дорогий і важкий для деокупації. Ціною докладених зусиль кожен з напрямків складний, але відвойовується, бо загарбники б’ються, намагаючись у крайній спосіб довести, що вони щось втримають. Але нічого в них не вийде.

Фото: Оперативне командування Південь / Facebook

— Наше традиційне запитання до всіх героїв. У чому сила українців?

— Я вважаю, що сила українців саме в тому, що в нас є чудова здатність зробити глибокий вдих і тримати його стільки, скільки буде потрібно, щоб “видути” ворога.

Головне фото: Oleksandr Gimanov / Kyiv Independent 

Журналіст Володимир Золкін вперше взяв інтерв’ю в полоненого “кадировця”. Той розповів йому про ставлення до солдата у російській армії, а також те, що їхні позиції неодноразово обстрілювали з території так званої ЛНР.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!