Chico&Qatoshi про трек Допоможе ЗСУ, волонтерство та важливість української мови

Тисячі відео та мільйони сердець, що забилися в ритмі одного з найпопулярніших треків повномасштабної війни. Хлопці навіть не очікували, що пісня, написана всього за три дні, може стати настільки близькою людям, які переживають зараз стільки горя.

Тепер слова “орка тіло ляже в ґрунт — допоможе ЗСУ” слухають і як колискову для заспокоєння нервів на вечір, і в ранковий підйом, щоб зарядитись енергією та ентузіазмом на весь день.

Вікна поспілкувалися з творцями вже легендарної композиції. Chico (Роман Коваленко) і Qatoshi (Микола Сопронюк) поділилися у розмові історією створення пісні Допоможе ЗСУ, секретами про новий трек, а також думками про музику війни та важливість української мови.

— Яким був процес створення треку Допоможе ЗСУ, який уже встиг стати практично легендою?

Роман Коваленко: Мінус я написав ще в Києві. Це було ще за місяць до повномасштабного вторгнення. Потім я про нього забув. І коли приїхав у Чернівці, коли все почалось, ми як два музиканти разом вже почали переглядати старі напрацювання.

Коли Микола запитав, чи є щось цікаве, я сказав, що є, та увімкнув саме цей біт. Єдине, що ми потім додали в музиці, це флейту. Також трохи продовжили композицію. Все робили просто в альтанці.

Немає жодних секретів, нічого надуманого, все досить просто.

Микола Сопронюк: Три дні ми просиділи над треком, можна сказати.

Насамперед з’явилась фраза “Орка тіло ляже в ґрунт — допоможе ЗСУ”, а далі все дуже швидко полилося.

Коли воно йде від душі, то все швидко робиться.

Ми зробили це, щоб мотивувати людей. Ну й авжеж від захоплення тим, які хлопці герої.

Люди, які знаходяться на фронті, дійсно переживають надтяжкі моменти, тому ми хотіли зробити так, щоб настрій у всіх був бойовим.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от NAPROCENTE (@naprocente)

— На вашу думку, у чому феномен треку, який став настільки швидко популярним? Чи, ймовірніше, цьому сприяли воєнні будні та потреба народу в підтримці?

Микола Сопронюк: Передусім ми завжди говоримо, що краще б у нас не було причин для написання цієї пісні, щоб не було війни.

Проте феномен цього треку саме в тому, що він влучив просто в душу, мені здається. Тепер з нашою піснею діти знімають відео та надсилають нам.

Феномену як такого немає. Цей жанр музики, в якому ми написали композицію, не популярний в Україні. Ця пісня не схожа ні на що в принципі.

Мені здається, була просто вдала мотивація, тому людям і зайшло. Люди тоді хотіли щось подібне почути.

Роман Коваленко: У нас був такий настрій, і, відповідно, ми цей настрій закумулювали, видали, й сталося, те що сталося.

Ми потрапили на одну хвилю з людьми по настроях.

Микола Сопронюк: Взагалі популяризація пішла здебільшого через соцмережу TikTok. Після запису пісні я вийшов палити з альтанки та вирішив зняти відео на нашу композицію.

Пішли реакції. Буквально до вечора було вже знято 35 відео. На них люди викрикували, танцювали. Тоді ми зрозуміли, що людям подобається.

Насамперед найважливіше для артиста, як мені здається, бачити, що подобається трек. Те, що він робить — мотивує та підіймає настрій.

Наступного дня було вже близько 150 відео. Ми кожне подивились. Проте коли їх стало вже близько п’яти тисяч, то вже фізично не встигали дивитися все.

Роман Коваленко: Я іноді досі переглядаю (сміється, — ред.).

Микола Сопронюк: Військові теж часто записують відео. Коли трек уже почав набирати обертів, то я почав підозрювати, що так буде. Проте не думав, що в такій кількості.

Читати на тему

TikTok ЗСУ як ще один вид заспокійливого: мільйонна аудиторія та фан-сторінки наших військових 

Українські військові — найголовніший тренд українського TikTok.

— Як думаєте, чи надовго з нами музика, створена війною?

Микола Сопронюк: Я думаю навічно.

Це не буде ось так от: раз, і забули.

— Які треки, що так само стали символами цієї війни, вам до вподоби? Перелічіть свої три улюблені композиції.

Роман Коваленко: Є у гурту Один в каное пісня У мене немає дому, вона була створена ще до повномасштабної війни. Проте свою популярність набула саме зараз.

Микола Сопронюк: Мені дуже подобається Додому від Skofka та Kalush. Він теж був написаний до війни, але відображає зараз стан людей. Класний трек ще є про Вову (з відомою фразою Олександра Поворознюка, — ред.). Він дуже потужний.

Роман Коваленко: Складно оцінювати, бо більшість зараз пише і, грубо кажучи, симулює на емоціях. Про те, що все так погано, ми будемо плакати.

Думаю, що навпаки потрібно піднімати бойовий дух і завжди дарувати людям емоцію, давати їм думку про те, що наприкінці буде все добре.

— Чи плануєте ви записувати нові треки, присвячені цій війні? Якщо так, поділіться ідеями — що це буде?   

Микола Сопронюк: Писати треки про війну, тому що у нас уже став популярний один, ми не будемо. Все залежить від настрою. Ми не з когорти тих артистів, які бачать, що аудиторії сподобалось, і починають робити щось схоже для вигоди.

Ця пісня теж не була записана для хайпу, монетизації чи ще чогось подібного. Так само ми будемо діяти й надалі.

Буде пісня українською, ми її зараз майже закінчили. Вона передаватиме настрій того, що зараз відбувається в Україні. Проте це знову ж таки спроба зробити настрій українців більш позитивним.

У будь-якому разі трохи засмучує, що люди починають миритися з тим фактом, що у нас йде війна. Мені здається, що це неправильно. Починає забуватися трохи.

Новою піснею ми так само нагадаємо, що у нас все-таки війна, тому потрібно долучатись до зборів коштів та будь-якої допомоги.

Роман Коваленко: Не те щоб там був позитивний настрій. Точніше буде сказати, що нова пісня нестиме теплий настрій.

---

19 червня у Chico (Роман Коваленко) і Qatoshi (Микола Сопронюк) вийшла нова пісня під назвою Ластівки.

— Ви розпочали свою кар’єру не так давно і певний час виконували російськомовні пісні. Коли прийшло усвідомлення та бажання творити українською? Як думаєте, наскільки зараз важливий такий перехід на рідну мову?

Микола Сопронюк: Перша наша пісня українською мовою була записана вісім місяців тому, тобто ще до повномасштабної війни. Ми тоді писали трохи в іншому жанрі.

Українська мова, вона мелодійна та душевна. Нею хочеться співати.

На початку кар’єри ми працювали в жанрі репу, хіп-хоп. Потім спробували зробити пісню Панночка, яка вже виглядає більше як пісня.

Тому потім ми вирішили рухатись з Ромчиком, який є сильним бітмейкером (він працював над піснею Гуси Wellboy).

Читати на тему

Завдяки музиці нас робили частиною їхнього інформаційного простору. Валерій Харчишин про заборону російської музики

Український рок-музикант розповів, чому українці так довго слухали російську музику.

Щойно ми спробували робити свою музику українською, так і продовжили. Зробили композицію Допоможе ЗСУ та наступний після неї трек.

Навряд чи ви колись почуєте від нас більше пісні російською мовою.

Думаю, мова — це ідентифікатор країни, в якій ти живеш. Важливо розмовляти українською, тому що ми живемо в Україні.

Наскільки я пам’ятаю, українська була визнана чи найгарнішою, чи наймилозвучнішою. Тож як її можна не любити?

— В одному з інтерв’ю розповідали, що ваша команда активно волонтерить. Чому обрали для себе зараз саме волонтерство?

Микола Сопронюк: Знаєте, ми його не обирали. Просто коли почалась повномасштабна війна, мені подзвонив Ромчик з Києва о шостій годині ранку, а вже о восьмій ми були в офісі з командою і почали вирішувати, що робити.

Не було такого, що ми сказали собі: “Ми тепер волонтери”. Це пішло абсолютно само собою. У нас є склад від магазину одягу, який ми почали використовувати як гуманітарний штаб.

Перші дні я ще й хворів, а потім прийшов на склад, а там все в гуманітарці.

Нам важливо було розуміти, що ми робимо щось корисне. Саме це було в думках нашої команди. Треба зробити по максимуму, що ми можемо.

Думаю, кожна людина хоче зробити свій внесок у перемогу України.

Роман Коваленко: Думаю, що згодом волонтерство існуватиме ще в більшому обсязі в людей. Тому що всі захочуть відновлювати свої рідні міста.

У мене все частіше з’являються думки, щоб робити ще якісь добрі справи, щоб процвітало моє місто та загалом вся наша країна.

— Часто волонтери бувають у гарячих точках. Чи був хтось із вашої команди там? Наскільки змінився світогляд після побаченого?

Микола Сопронюк: Євген Косов відвідував гарячі точки, серед яких Краматорськ, Харків, Київ. Пам’ятаю, коли він приїхав, я запам’ятав його фразу: “Я хочу робити ще більше”.

Знаєте, іноді виникають негативні почуття від неможливості змінити ситуацію. Коли хочеш щось для когось зробити, але це виявляється неможливим. Мене це дійсно присаджує.

Роман Коваленко: Проте музика все лікує.

— У чому сила українців?

Микола Сопронюк: Сила українців у єдності. Всі це зрозуміли від початку повномасштабної війни.

Українці добродушні, надійні, але водночас не дають себе образити.

---

Не лише музичне мистецтво збагачує українців під час повномасштабної війни, але й література. Читай, що розповідає Борис Райтшустер про книгу Путінократія: людина влади та її систему, життя в Росії та роботу ЗМІ в тій країні.