Все про Путіна та його владу: інтерв’ю з автором книги Путінократія Борисом Райтшустером

Борис Райтшустер — німецький журналіст. З 1991 по 2011 жив у Москві. З 1999 по 2015 рік був керівником московського бюро німецького журналу Focus. Є автором документальних книг про російських політиків, зокрема про Путіна та Медведєва, та російську політичну систему.

Вікна поговорили з Борисом Райтшустером про книгу Путінократія: людина влади та її система, життя в Росії та роботу ЗМІ в тій країні.

Про написання книги Путінократія

— Перше видання книги Путінократія: людина влади та її система вийшло у 2006 році, друге — у 2014 році. Скажіть, будь ласка, в чому різниця між двома виданнями та чому ви вирішили написати книгу про Путіна?

— Я не можу сказати, що між цими двома виданнями велика різниця. В другому виданні є деякі нові розділи — актуалізація інформації. Тому що система (російської влади — ред.) не змінилася. Навіть зараз, якби я повинен був додати актуалізацію, залишив би ту, що була у 2018 році.

Наприкінці книги завжди були мої прогнози. І навіть коли я йшов до видавництва, нам не довелося змінювати прогнози. На жаль, все залишається таким самим, адже система (російської влади — ред.) не змінюється.

Це система, що близька до тоталітаризму, не в повному значенні, але у багатьох аспектах вона схожа до авторитарної. І головна проблема, на мою думку, що вона є дуже агресивною.

— Чи були у вас проблеми з написанням книги?

— Передусім, звісно, у нас є юрист, який усе перевірив, і, наприклад, деякі частини про Герхарда Шредера я не міг написати. Адже якби ми це використали (певну інформацію — ред.), Герхард Шредер (канцлер Німеччини з 1998 по 2005 рік — ред.) міг би подати на нас до суду, і це було б дорого і небезпечно. Отже, в книзі йдеться в загальному про німецьку й західну підтримку Путіна, що є небезпечним.

Адже, як ми знаємо, Путін зазвичай не судиться й не йде до суду, ти просто можеш отримати кулю в голову.

У Німеччині я отримав багато критики. Багато людей казали, що це просто страшні сни і я брешу, перебільшую. Деякі політики казали, що це казочки, що я навіжений, це неправда, що я пишу.

Я думаю, що Захід не був готовий це прийняти й досі хотів жити ілюзіями, що Путін хороший хлопець і немає жодних проблем. На сьогодні людей з такими ілюзіями менше, але ще трохи лишилось.

Читати на тему

Щоб перемогти ворога, треба досконало його знати! Путінократія від німецького журналіста

Як Путін прийшов до влади та як вдається її досі утримувати — уривок книги Путінократія.

Про роботу ЗМІ в Росії

— Чи стикалися ви та журнал Focus із цензурою від російської влади?

— Вони не те щоб цензурували нас, адже це було складно, але у мене були реальні проблеми. Була кампанія проти мене. Наприклад, російські новини щотижня писали, що мій дідусь змусив Гітлера атакувати СРСР, що є абсолютним нонсенсом. Мій дідусь ніколи не був там. 

Багато речей, які я сказав (у книзі — ред.), були про іноземних агентів. Мене називали іноземним шпигуном, атакувала поліція, мене заарештовували на короткий термін. Це було досить складно.

Отже, наприкінці 2011 року ми вирішили, що безпечніше для мене буде перебувати в Німеччині. Й була досить дивна ситуація, коли я був головою Focus у Москві, але фактично перебував у Берліні.

Я не скажу, чи це був Путін, чи адміністрація, але вони завжди робили все, щоб обмовити мене, і писали про мене недобрі речі. Звісно, були люди, які це читали, й хотіли зі мною щось зробити.

— Чи завжди російські ЗМІ говорили суцільну брехню та пропаганду?

— Ні, так було не завжди, це був поступовий процес. Раніше було Эхо Москвы, Новая газета (які раніше були опозиційними — ред.). Звісно, є державні медіа, які є абсолютною пропагандою. Минулого року вони багато писали про Україну і готували людей до того, що “українці — це не люди”, “Україна агресивна”, “українці хочуть почати війну”.

Там пішла справжня зомбізація, просто зомбували народ, щоб українців зробити ворогами. 

Зараз всередині Росії, я думаю, більше немає вільних медіа. Новая газета закрилась, інші — заборонені. Якщо і є журналісти (чесні — ред.), то усі ризикують отримати ув’язнення на 15 років, якщо називатимуть війну війною.

Я б сказав, що з лютого цього року ці невеликі частини журналістики, які досі були, їх більше не лишилось. У нас більше немає журналістів у Росії.

Є лише пропаганда, і це суцільна пропаганда, але я можу вам про це не розповідати, ви знаєте російську, і знаєте це краще за мене.

Подивись по темі

0:03:19

Жертви пропаганди РФ готові вбивати навіть дітей! Перехоплені розмови окупантів

Що розповідають співрозмовникам окупанти в перехоплених розмовах від СБУ.

— Як змінилася система ЗМІ відтоді, як Путін став президентом?

— Це довга історія, це відбувалося крок за кроком.

Я б сказав, що в Росії ніколи не було хорошої медіасистеми, адже ніколи не було вільних медіа.

Були просто одні олігархи (власники ЗМІ — ред.) й інші олігархи, певний плюралізм, інтереси одного олігарха, інтереси іншого олігарха, були різні думки. Але це було дуже далеким від дійсно хороших медіа. І навіть ці погані, але все ще плюралістичні медіа були придушені Путіним крок за кроком. І останній крок, як ми зараз бачимо, в лютому, коли закрилось останнє “критичне” медіа. 

Про Путіна та його оточення

— Що ви можете сказати про особистісні риси Путіна? Чи здатен він прийняти поразку?

— Ні, Путін не готовий прийняти поразку. Ви маєте розуміти, що головними його рисами в моїх очах є те, що він ображений і принижений. Путін дуже невротичний, на мій погляд, і завжди почувається ображено, адже він і був ображений.

Він постійно думає, що головним його успіхом буде те, що він зробить Росію знову великою. Це абсолютний нонсенс, але він досі в це вірить.

— А як щодо оточення Путіна? Чи справді він тримає всіх у кулаку? Чи є хоча б одна людина в Росії, що може йому протистояти?

— Я думаю, що ні. Олексій Навальний зараз у в’язниці, він не зміг протистояти йому.

З одного боку, Путін може завдавати якихось збитків своєму оточенню, виводити їх із ладу, але з іншого, він знає, що вони можуть змовитись між собою.

Там (в оточенні Путіна — ред.) дуже така нестабільна рівновага.

Путін, як акробат, який на мотузці балансує, і йому треба бути дуже обережним. Він параноїдальний, на мій погляд. Президент РФ страшенно боїться, що політики між собою домовляються, боїться замаху чи отруєння. Людина живе у постійному страху. Я впевнений, що він має великі психологічні проблеми. Вони, як і в Гітлера, накладаються на настрій народу. Це сполучені посудини. Страшно, що відбувається така ланцюгова реакція. 

— Хто переможе у війні Росії проти України?

— Мені зараз дуже страшно, адже я бачу, що Німеччина зраджує Україну. Я це два місяці тому казав. Але зараз Олаф Шольц поводиться, як радянський діяч: він говорить одне, а робить інше. Зараз Україні кажуть, мовляв, сідайте разом, домовляйтеся про спірні території. Одна ця назва “спірні території”… Ви збожеволіли? Які спірні? Це жахливо! Це відкрито свідчить, що Німеччина не хоче, щоб Україна перемогла. 

Ваша зараз надія — це США, Велика Британія. Британці твердо стоять на правильній стороні, як і у Другій світовій війні. Поляки — взагалі молодці. Прибалти, чехи, румуни — вони на вашому боці! У вас є все, тільки у вас зброї недостатньо. 

За чесної боротьби Путін не може виграти.

За Гітлера була антигітлерівська коаліція, а зараз небезпека в тому, що є ніби дві коаліції: антипутінська та пропутінська.

І, на жаль, не лише на полі битви вирішується доля цієї війни, а й на заході (допомога інших країн Україні — ред.). Я знімаю капелюх перед вашим послом, він просто герой! Андрій Мельник, який постійно каже правду та нагадує, що Шольц не доставляє зброю Україні. Він молодець!

— Що буде з Росією, коли Україна виграє війну?

— Я думаю, що для Росії це має бути так само, як для Німеччини. Тобто Німеччину врятувала поразка, як би це парадоксально не звучало.

Я вважаю, що перемога для Росії — це найгірше. Адже якщо вони переможуть, далі буде одна війна за іншою.

Тільки поразка може дати можливість одуматися, щоб людям стало соромно за скоєне. Щоб вони зрозуміли, що створили систему карного керівництва. І також потрібне те, що сталося в Німеччині — денацифікація, а Росії потрібна депутінізація. 

Про українців

— У чому суперсила українців?

— Я думаю, що суперсила ваша в тому, що ви волелюбні. Ви так любите свою свободу, це почуття власної гідності, ви не готові здаватися. І у вас такий дух волелюбний, якого мені не вистачає у німців.

Я часто запитую себе, як би німці відповідали. На мою думку, вони зустрічали б путінські війська з білими прапорами.

Я захоплююсь українцями! Це почуття власної гідності, ця гордість, ця самовідданість та героїчний підхід!

Ви краще за мене знаєте, з чим це пов’язано, у вас є багато прикладів з історії. Я думаю, що ви маєте бути прикладом для всієї Європи. Ви маєте справжню любов до демократії, і найбільше — до свободи. Я думаю, що ми всі маємо у вас вчитися.

Хочемо нагадати, що книгу Путінократія: людина влади та її система зараз можна абсолютно безкоштовно завантажити та прочитати на сайті видавництва Vivat.

Під час цієї страшної війни постраждало багато дітей, яких ми маємо захищати, а деяких, на жаль, не змогли. Вчора, 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей уповноважений президента України з прав дитини (2014–2021) Микола Кулеба у своєму інтерв’ю розповів про захист прав дітей під час війни.