Хочу, щоб моя рідна людина повернулася додому жива — дружина морпіха з Азовсталі про теракт в Оленівці

Однією з найжахливіших подій повномасштабної війни Росії в Україні є теракт в Оленівці. Росія вбила українських військовополонених, зокрема азовців, які захищали Маріуполь. 

Для рідних захисників це невимовний біль, який не можна навіть уявити. До того ж досі немає повних списків загиблих. Дружина одного з військовополонених Юлія розповіла Ользі Кириленко з УП про свого чоловіка й теракт в Оленівці.

До того, як бійці Азовсталі потрапили в полон, Юлія організовувала різні акції на їхню підтримку. А вже потім заснувала Штаб підтримки морської піхоти України разом з рідними інших військових. 

Чоловік Юлії — морський піхотинець 36-ї бригади імені контрадмірала Білинського. Він обороняв Маріуполь, а на початку квітня з групою Сергія “Волини” прорвався на завод Азовсталь. Ім’я чоловіка не називаємо задля його безпеки.

Про знайомство з чоловіком та початок війни

Юлія розповідає про чоловіка тільки найкраще: надійний, сталевий, його життєвою ціллю завжди була сім’я. Проте можна було за його обличчям зрозуміти, що він військовий. 

— Уже після знайомства з його колективом я зрозуміла, що морська піхота — це не робота, це ще одна сім’я. Це треба розуміти й приймати, так робить кожна жінка морського піхотинця, — наголошує Юлія.

Дружина: Facebook

За словами жінки, перед війною у неї було якесь незрозуміле внутрішнє передчуття… Коли провела чоловіка на ротацію, сильно плакала. А вже 24 лютого стало відомо про Маріуполь і чоловік у розмові використовував: “Що б зі мною не трапилося…”

Жінка зізнається: у перший місяць війни було складно, але він загартував, і тепер рідні роблять все, що від них залежить, щоб допомогти.

Юлія наголошує: з початку повномасштабної війни чоловік ніколи не казав, що йому тяжко. Не говорив про загиблих і питав, що відбувається в Україні, адже не було зв’язку, щоб читати новини.

Востаннє ми зв’язувалися з чоловіком, коли він ще був на Азовсталі, за два дні до евакуації. Це була коротка розмова: він запитав, як ми, і сказав, що дуже нас любить, — згадує Юлія.

Перед виходом з Азовсталі чоловік попросив Юлію не хвилюватися, якщо він довго не виходитиме на зв’язок. Він обов’язково зв’яжеться з дружиною за можливості. Про евакуацію не попередив.

— Уже потім у новинах я побачила, що вони виходять із заводу і йдуть у полон. 

На жаль, я не побачила свого чоловіка на відео чи фото в російських каналах у соцмережах, — каже Юлія.

Читати на тему

Я не чула його понад два місяці! Дружина Дениса Прокопенка про зв’язок з чоловіком і теракт в Оленівці

Дружина командира полку Азов Катерина Прокопенко розповіла, що не має жодної інформації про чоловіка.

Про Оленівку

— З того, що знаю: умови всіх колоній, де перебувають хлопці, жахливі, їх майже не годують. Деякі полонені розповідали про фізичні тортури. На них, як це можна побачити на відео з полоненими, постійно тиснуть, — розповідає жінка.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста не має доступу до місця трагедії в Оленівці та українських військовополонених. Російська сторона не дає їм доступ. Проте рідні військовополонених, та й уся Україна наполягають, щоб ООН та МКЧХ виконали свою місію.

Також Юлія повідомила: рідні захисників постійно на зв’язку з українською владою, зокрема з нововведеним Координаційним штабом з питань полонених.

Фото: Facebook

— Ми розуміємо, якщо Росія не допускає Червоний Хрест, якщо російські органи влади не надають інформацію, то в нашої влади й у нас, відповідно, цієї інформації не буде.

Усе залежить від міжнародних організацій, які мають на це вплив, — зазначила Юлія.

Читати на тему

Порушення усіх Женевських конвенцій та прав людини! Чи справді Росія готує публічний “суд” над українськими військовими

Розповідаємо, які права та свободи людини порушує Росія, готуючи публічний “суд” для військовополонених.

За словами жінки, вірити інформації, яку надає Росія стосовно Оленівки, не можна, адже вони досі не допустили МКЧХ до місця трагедії.

— Я дуже співчуваю сім’ям загиблих. Це відео після теракту… Воно не може залишити байдужим. Про це має кричати весь цивілізований світ.

Усі мають докладати максимум зусиль, щоб повернути наших українських захисників додому, — наголошує Юлія.

Жінка запевняє: кожен українець може допомогти, навіть за кордоном. Треба постійно нагадувати світу про українських бійців, адже немає впевненості, що полонені в інших колоніях не постраждають.

— Я хочу, щоб моя рідна людина повернулася додому жива. Я дуже чекаю на обміни, дуже на них сподіваюся, — каже Юлія. Жінка робить все від неї залежне, щоб якнайшвидше повернути чоловіка додому.

Те, що росіяни роблять з українськими полоненими, просто жахає. Раніше ми розповідали історію полоненої волонтерки з Оленівки. Конвоїри запевняли: ніхто звідти вже не виїде.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!