Коли благодійний фонд Запорука запускав психологічну службу для підтримки родин з онкохворими дітьми, команда знала, з чим доведеться зіштовхнутися, і була готова.
Здавалось, що сил та досвіду вистачить, щоб разом пройти цей шлях. Але ніхто навіть уявити не міг, який іспит попереду чекає на команду психологів. З яким горем, жахом, жорстокістю доведеться мати справу щоденно.
Скільки поранених та травмованих війною дітей та дорослих вони зустрінуть і як буквально видиратимуть їх із темряви страху та болю.
Мама загинула на очах дітей
Яків і Вова. Хлопчики з Одещини. Їхній будинок потрапив під ракетний обстріл. Мама загинула на місці на очах молодшого сина. Відтоді єдине, що від нього чули, це: “Хмари, хмари!”
Яків боявся дивитись у вікно лікарняної палати, особливо під ранок та вночі. Мабуть, саме з цієї темряви за вікном у його затишний світ вдерлося це чудовисько.
Перше, що зробила психологиня Ольга Шевченко в Лікарні Святого Миколая у Львові — затулила вікна. Хлопчику одразу стало спокійніше.
У психологів це називається робота з інтрузивними спогадами. Тобто з тими, які нагадують людині про жахливу подію або втрату.
Психологічна реабілітація хлопчиків
Для братів про день, який перевернув їх світ, могла нагадати навіть природа — густа яскрава зелень, літо, свіже вологе повітря. Їхній дім також потопав у зелені, коли його зруйнувала ракета.
Тож для психологині однією з цілей стало спробувати відвести братів у схоже за ландшафтом місце, щоб вони відчули себе в ньому безпечно.
Якову було тривожно. Потрібно було знайти те, заради чого хлопчик наважився б вийти за межі лікарні. Виявилось, що це… картопля фрі. Малюк так її хотів, що боявся, але йшов. У нагороду отримав дві порції.
На зворотному шляху казав, що тепер щодня ходитиме сюди. Таке незначне, на перший погляд, фізичне підкріплення надважливе для подолання великого страху.
Щоб стабілізувати психологічний стан хлопчиків, Ольга використовувала багато різних технік. Одна з них — Безпечне місце. Це коли людина уявляє місце, де їй добре.
Яків з Вовою його малювали, потім картинки вішали на стіну, щоб були перед очима.
Потім наважились намалювали свого улюбленця кота, який загинув під ракетами і за яким хлопчики надзвичайно сумували. Так вони намагалися впоратись зі своєю травмою втрати.
Згодом Ольга зробила хлопцям браслети з котиками проти панічних атак. Принцип простий: відчуваєш, що накочується страх, тримаєшся за браслет, згадуєш людину, яка тобі його подарувала, починаєш виконувати практики, яких вона тебе навчила, і паніка минає.
На фото — ті самі котики, які ніби кажуть: “Ми поряд попри все”.
Якщо тобі потрібна психологічна підтримка, ти можеш подзвонити на гарячу лінію від благодійного фонду Запорука за номером 0 800 4000 23.
Вона працює:
- безкоштовно;
- по всій території України;
- з усіх мобільних операторів;
- для дзвінків із-за кордону +38 050 493 03 07.
Українські діти швидко стали дорослими. Вони вже розуміють увесь біль війни та є справжніми патріотами. Це історія семирічного Артема, який підіймає бойовий дух військових.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!