Не вважаю себе героєм: історія командира, дивізіон якого закриває українське небо від ворожих ракет

Вони — наш повітряний щит, наш “купол”, наша протиповітряна оборона — ті, що тримають небо. За славнозвісною абревіатурою ППО ховаються звичайні хлопці, українці, які працюють на межі можливостей.

Інколи, аби перехопити ворожу ракету, наші захисники мають не більше хвилини. Та свою роботу Михайло Мироненко, командир одного з зенітних ракетних дивізіонів повітряного командування Захід, героїчною не вважає і додає: кожен робить свій внесок у перемогу України на власному фронті.

До Дня зенітних ракетних військ, який відзначають 3 липня, Вікна поспілкувались з Михайлом про його непросту роботу, бойові завдання та незамінний досвід з АТО, який і зараз допомагає вражати ворожі цілі в українському небі.

Читати на тему

Неначе салют, але страшніше. Що таке ППО та як визначити його роботу за звуком

Що таке ППО, як воно працює та як розпізнати його роботу за звуком, пояснюємо у матеріалі.

Про збиті російські ракети та роботу ППО

Хтось прочитає про наслідки обстрілів у вранішніх новинах, комусь повідомлять їх телефоном. Однак для військових зенітних ракетних військ усе стає очевидно вже у перші секунди. Саме вони закривають сполохане снарядами небо для кожного з нас.

Михайло — один із тих, хто оберігає українців від ворожих ракет. Він — командир одного з зенітних ракетних дивізіонів повітряного командування Захід. Лише його підрозділу вдалося знищити 18 повітряних цілей, 14 з яких – крилаті ракети.

Пуски ракет-перехоплювачів, які збивають ворожі ракети

Найбільшим своїм досягненням військовий вважає саме збиті крилаті ракети. Це дуже складна ціль для ППО, адже такі ракети рухаються на гранично малій висоті, огинаючи рельєф місцевості. Саме з них ворог гатить по західному регіону, зокрема і по Львівщині, а підрозділ Михайла вміло їх перехоплює.

– Перші дві крилаті ракети ми збили 13 березня, коли росіяни завдали масованого удару по Львівщині.

Це неймовірне відчуття – бачити та розуміти, що наш колектив щойно переміг у протиповітряному бою, що нам вдалося захистити від удару важливі об’єкти, врятувати життя людей.

Підлеглими Михайло пишається і радо про них розповідає. Військовий переконує: кожен боєць чітко знає, що робити. Бо для перехоплення ворожої ракети працюють спільно підрозділи зенітних ракетних військ, радіотехнічних військ, авіація та частини спеціально призначення.

Усі настільки змотивовані, згуртовані, щоб досягти єдиного позитивного результату — перемогти в цій війні. Усі працюють з максимальною самовіддачею!

Та й досвід бойових дій на Сході нині дається взнаки. З 2014 року наші хлопці вчилися протистояти противнику, який переважає за чисельністю та озброєнням.

Нині ж дивізіон озброєний усім необхідним: “зустрічають” ворога зенітні ракетні комплекси, які здатні знищувати цілі на відстані до 75 кілометрів і на висоті до 27 кілометрів.

Читати на тему

Як розпізнати ракету, ППО та ворожий літак за звуком — налаштовуємо вушка

Вибухи та гуркіт у небі бувають різними. Розповімо, як розпізнати озброєння за звуком і де ховатися після.

Про бойовий досвід

Михайло на службі вже 17 років. Закінчив військовий ліцей, навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Але тоді, звісно, стрільби були навчальними — на полігоні, а не в небі над мирними українськими містами.

Усе змінив 2014 рік. З того часу військовий має великий досвід бойових дій в АТО та ООС. Михайло пояснює: ми теж ці вісім років не сиділи, склавши руки, воювали. В ООС так само знищували повітряні цілі, щоправда, тоді йшлося лише про ворожі безпілотники.

Михайло Мироненко в АТО/архівне фото

Тепер же сили ППО стали справжнім щитом над нашими головами. І попри сьогоднішні здобутки на полі бою, Михайло зізнається: не почувається героєм.

Я б не сказав, що вважаю себе героєм, тому що на сьогодні кожен робить для загального результату переможного свій вклад. І кожен у нашій державі є якимось механізмом. Ми робимо свою роботу.

Але працювати доводиться невпинно: наші воїни постійно в готовності до бойової роботи.

– Ми ніколи не стоїмо на місці, змінюємо позиції, прагнемо опинитися саме на напрямку прольоту ракет, – пояснює командир.

І ділиться секретом військової витримки: мотивація – надзвичайна, адже українці захищають власну землю. А кожен успішний бойовий пуск – це чиїсь врятовані життя, долі, вцілілі будинки, важливі об’єкти.

Це наш внесок у перемогу! – переконаний військовий.

Наша найбільша мотивація/фото Повітряне командування Захід

Про мотивацію та силу українців

А ще сильніше Михайло захоплюється цивільними. Ще з перших днів чоловік був вражений згуртованістю народу і тим, як люди готові віддавати останнє. Усі проблемні питання вирішувались у найкоротші терміни.

А сила українського народу, переконаний командир, в єдності та незламності.

Просто не зупиняйтесь і продовжуйте вірити в нас. Вірте в Збройні Сили України й ми обов’язково переможемо!

Михайлові, як і мільйонам з нас, непотрібні додаткові пояснення, заради чого ми воюємо. Вдома на героя чекає жінка та двоє маленьких донечок.

Дівчатка часто намагаються подзвонити татові та питають, коли він прийде додому. Однак тато найчастіше зайнятий, бо отримує чергове повідомлення “Повітряна тривога”.

Наші хлопці найкращі та найвідданіші. Читай історію морського біолога Андрія Зотова, який приїхав захищати Україну з Антарктиди. 

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!