Як це — народжувати під ракетні удари? Олена Лунькова про виклики та роль матері під час війни

Під час повномасштабної війни неоціненна роль матері стала ще більш значущою. Вагітніти, народжувати під звуки вибухів та сирен, спускатися в укриття з малям на руках стало нашою реальністю та немислимим горем для матерів усього світу.

Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше дивись у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Олена Лунькова про вагітність і пологи під час війни

Олена Лунькова — колишня журналістка Вікна-новини на СТБ, редакторка проекту БутусовПлюс та співавторка YouTube-каналу LuKi. Свою другу дитину вона народила під час повномасштабної війни у квітні цього року. Олена розповіла, як для неї розпочалася війна.

Ми прокинулися, це було страшно, переклали дитину ближче до себе. В нас була зібрана тривожна валізка, там були документи, гроші. Я панікувала та збирала всі речі, які бачила, — пригадує Олена.

Потім родина поїхала до Львова. Другу вагітність Олена не планувала, адже перші пологи були складними, а до первістка була й ще позаматкова вагітність з видаленням труби. Лікарка сказала, що потрібно спершу лікуватися, щоб народити другу дитину. Імовірність народити друге маля була дуже маленька, але вона втілилася в життя.

Я дуже злякалася, коли дізналася, що вагітна. Першою емоцією були сльози. Я дуже боялася за дитину, як вона все це сприйме, тривоги, стреси, як це позначиться на вагітності, — розповідає Олена Лунькова.

Потім жінка подумала: “Чого лякатися? Адже українців має бути більше”. З такою думкою решту вагітності й провела. Олена розповідає, що бути вагітною під час війни найскладніше на перших місяцях.

Труднощі вагітності під час війни

— У мене був жахливий токсикоз, було складно змусити себе встати та піти в укриття. На другому та третьому триместрах в укритті складно, постійно хочеться до вбиральні, — ділиться Олена.

Морально складно було читати новини про те, що загинув хтось із твоїх друзів — це найстрашніше. Коли бачиш новини, де загинули діти, новонароджені, обстріли пологового, ти на себе це відразу приміряєш, — каже жінка.

Лікарка казала Олені, що потрібно берегтися від стресу, тому просила не читати новини. Олена ж працює редакторкою, і не читати новини просто не виходить.

Монтуєш відео, трупи заблюрюєш, новини у Telegram… Я вже лікарці сказала: “Добре, не буду читати новини”, — ділиться жінка.

Про збереження спокою каже, що навіть не намагалася заспокоїтися, просто чекала і думала, дуже боялася, що доведеться народжувати під час тривоги в укритті. Це єдине, за що вона хвилювалася.

Читати на тему

Коли життя сильніше: документальний фільм про жінок, які народили у розпал війни

Документальний фільм Коли життя сильніше: три історії жінок, які народили під час повномасштабної війни.

Пошук пологового та обстріли біля дому

Олена шукала пологовий з укриттям. Потім почалися обстріли критичної інфраструктури, і довелося шукати пологовий з генераторами. Адже відразу думаєш: раптом знадобиться реанімація дитини. Потрібно, щоб працювали всі прилади.

Проблем під час вагітності в Олени не було. Весь час вона провела у Львові, бо там менше тривог та загалом спокійніше для вагітної. У приватній клініці жінку приємно здивували, адже роблять знижки тим, чиї чоловіки чи жінки у ЗСУ.

Мій чоловік не на фронті, тому мені не порівняти, що відчувають жінки, коли їхні чоловіки на передку. Більшу частину вагітності він був поруч, — розповідає Олена.

Найбільше хвилювалася саме за життя. Трапилося так, що поруч з будинком по ТЕЦ прилетіло три ракети. Після цього подружжя вирішило змінити квартиру.

Знайти місце без критичної інфраструктури та військових об’єктів поруч дуже складно, тому кожну тривогу жінка з двома дітьми ходить в укриття.

Роль матері під час війни — бути за двох

— Складно йти з двома дітьми в укриття, бо потрібно брати одного й другого, в укритті з дітьми важкувато насправді. Один кричить, другий хоче їсти, — каже Олена.

Вона зауважує, що має підвищену тривожність, тому щоразу спускається в укриття:

Діти не можуть зараз самі ухвалювати рішення, а я не можу нехтувати їхньою безпекою. Це мій обов’язок, тому кожну тривогу ми спускаємося.

Старший син жінки ходить у садочок. Там його навчили щоразу, зачувши звуки сирени, казати мамі, що потрібно йти в укриття. Втім, коли він почув перший приліт поруч, сильно злякався і запитав, що це таке.

Я на емоціях відповіла, що то “кацапури”. Тепер він щоразу кричить це слово, коли щось гучно вибухає, а ще коли вимикають світло. Навчився від мене, — сміється Олена.

Олена Лунькова радить жінкам та вагітним під час війни насолоджуватися життям, робити все, що хочеться, не соромитися своїх бажань, менше боятися і просто проживати життя.

Тому що війна — така річ, яка показує, що все може дуже швидко закінчитися. Дуже банально, але треба просто жити, — радить жінка.

На думку Олени, в Україні на війну все-таки більше йдуть чоловіки. Тож завдання матері — взяти на себе і роль батька. Бути за двох — це складніше, ніж коли сім’я повністю вдома.

— Коли я народжувала доньку, в пологовому сказали, що якщо народиться дівчинка — це до перемоги. Була повітряна тривога, і ми з породіллями спустилися в укриття. Виявилося, що з семи жінок у п’ятьох народилися дівчатка.

Я не повірила, казала, що вірю не в прикмети, а в ЗСУ. Доньку ми назвали Ніка — як символ перемоги, бо хочеться в неї вірити, — розповідає Олена.

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

Фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Раніше ми розповідали історію Анни з Чернігова, яка народила трьох дівчат 24 лютого 2022.

До речі, підписуйся на Telegram та Instagram Вікон. У нас цікаво!