Розумієш — щось не так, якщо дитина у п’ять років не говорить. З чим стикаються батьки, малюки яких мають проблеми з вимовою

Батьки завжди приділяють увагу розвитку дитини. Зараз навіть існує багато різних іграшок, які у цьому допомагають. З першого дня народження малюка батьки починають говорити до дитини та комунікувати з нею, а коли вона підростає, починають вчити її перших слів.

Коли дитині трохи більше як рік, вона вже може мати словниковий запас з десяти слів. Утім, деякі дітки можуть не говорити до двох-трьох років. У цей період батьки ще не хвилюються, адже дитина може розговоритися. Але на це вже варто звернути увагу.

А коли дитина не говорить або не може говорити цілими реченнями та пояснити свої потреби у п’ять-шість років, має проблеми у спілкуванні з однолітками, треба звертатися за допомогою до фахівців. Вони допоможуть дитині налагодити мовлення.

Адже буває так, що дитина може говорити складнопідрядними реченнями, утім, вони можуть бути відірваними від контексту. Треба звертати увагу не лише на словниковий запас дитини, а й зміст і сенс речень. Щоб розуміти, чи може дитина ефективно спілкуватись з іншими.

У спільному спецпроекті Вікон, Фактів ICTV.Здоров’я, ГО Let’s Do It Green, Ukraine та дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ Україна) ми розповімо важливі історії українських родин — учасників проекту Обійми для кожного, хто потребує.

Проект зараз займається не лише діагностикою та корекцією дітей з особливими потребами, але й підвищенням освіченості у питанні підтримки дітей з ООП.

Цими матеріалами ми хочемо підсвітити для суспільства, держави та благодійних організацій проблеми, які потрібно розв’язати для життя та майбутнього українських дітей.

Мовчання — також проблема

Своєю історією з нами погодилася поділитися мати шестирічного хлопчика, який мав проблему з мовленням. Ім’я героїні та її сина змінено.

Світлана зі своїм сином Антоном проживала у Херсоні, за чотири місяці до повномасштабної війни у жінки народилася донечка. Родина ще півроку прожила в окупації до того, як їй вдалося виїхати до Одеси.

Світлана розповідає, що до повномасштабної війни у Херсоні її син ходив у звичайний садочок. Вона зазначає, що в садочку говорили про те, що є проблеми, та й вона сама це розуміла, адже Антон неправильно розмовляв, не вимовляв багатьох звуків і багато слів треба було виправляти.

— Ми ходили й до невропатолога, з логопедами консультувалися. Вони казали, що зробити це буде важко, але ми все виправили. У Херсоні ми ще гостро не займалися цим питанням, адже був такий вік, що можна було ще почекати, — говорить Світлана.

Фото: Pexels

Так само думають й інші батьки, які мають подібну ситуацію з дітьми. Якщо дитина не говорить до п’яти-шестирічного віку — це вже особливості розвитку. Тому діти потребують особливих освітніх потреб.

Дитячий нейропсихолог, керівник дитячого корекційного напрямку Благодійної організації Mental help 365 Дмитро Вакуленко каже, що люди можуть не звертатися за профільною допомогою, адже бояться термінів, діагнозів, уникають їх, чекають поки “переросте”, не можуть прийняти реальність.

Але не треба цього боятися та відкладати, це навпаки допоможе дитині подолати проблеми. Утім, батькам може бути складно знайти хорошого спеціаліста, і у фінансовому плані це теж може бути недешево.

Читати на тему

Війна та діти з особливими освітніми потребами в Україні — які проблеми виникають та як їх розв’язати

Існують певні упередження щодо дітей та підлітків з ООП. Та важливо розуміти, що вони потребують довгострокової та систематичної корекції, разом з тим супровід має бути постійно з дитиною.

Початок повномасштабної війни та переїзд до Одеси

Світлана розповідає, що на початок повномасштабної війни її син відреагував нормально.

— Я дуже стресостійка. Діти, як правило, дивляться на поведінку своїх батьків. Я не давала йому приводу нервувати й не піддавалася цій паніці. Тому він також сприйняв все спокійно. Але він лякався гучних звуків, — згадує жінка.

Донечці було чотири місяці, найважчим було те, що за тиждень до початку повномасштабного вторгнення вона захворіла. 

— Майже три тижні ми не могли її вилікувати. Вона через інгалятори приймала різні ліки, але це не допомагало.

Це було якраз на початку повномасштабного вторгнення, коли на вулицю було страшно виходити. Кудись їхати також було страшно, адже ти не знаєш, куди може “прилетіти”. 

Також тоді не могли дістати ліки, адже всі аптеки були зачинені. Ліки закінчувалися, треба було їх десь шукати. Потім аптеки відкрилися, але були величезні черги. Ліки шукали по всьому місту, хтось міг давати зі знайомих, — ділиться жінка.

Вона додає, що лікарі-педіатри, які були закріплені за районами, працювали у телефонному режимі, але на роботу в перші дні ніхто не виходив.

Через півроку Світлана з дітьми виїхала до Одеси. Ділиться, що складно було знайти житло. Вона не знала, куди звертатися, щоб отримати допомогу як переселенка, тому просто шукала житло в інтернеті.

— Поки їхала, телефонувала за багатьма оголошеннями, намагалася знайти житло. Дешевих квартир взагалі не було, ще й багато людей не хотіли брати з маленькою дитиною, адже боялися, що вона може щось поламати чи зіпсувати. Але зрештою житло знайшли, мені мій чоловік допоміг знайти квартиру, — ділиться вона.

В Одесі Світлана почала шукати логопедів, щоб покращити мовлення сина.

Фото: Pexels

Складно знайти хорошого спеціаліста

Жінка розповідає, що в Одесі логопеди дорогі, вона порівнювала ціни з Херсоном. Шукала різних спеціалістів, дивилася відгуки та рекомендації інших. 

Якщо рахувати все в сукупності, то ходити до логопеда дорого. Враховуючи те, що сину ще призначали масаж язика, — акцентує вона.

Пізніше жінці дали контакти одного інклюзивно-ресурсного центру. Коли вона йшла туди, пройшла повз лікарню, де був логопед. Там лікарка розповіла їй про програму Обійми для тих, кого потребують для дітей з особливими освітніми потребами.

— Лікарка сказала зареєструватися, і якщо все вийде, то вона мене запише й будемо займатися. Вона мені сподобалося, ми домовилися, що син займатиметься з нею. Але потім вона мене передала іншій логопедці. З нею син позаймався весь період і без масажів зміг виправити своє мовлення.

За програмою ми займалися 13 занять, результат був чудовий. Але додатково поза межами програми ми пройшли ще десять занять. І зараз моя дитина добре розмовляє, — розповідає про заняття Світлана.

Крім занять з логопедом, вдома Антон та Світлана також робили різні вправи. Адже лікарка акцентувала, що без них не вдасться досягнути результату, який потрібен.

Фото: Pexels

У чому складність цієї проблеми

— Виявити проблему, на мою думку, не дуже складно у такому віці (п’ять-шість років — ред.). Коли дитині два роки — то складно, а коли вже п’ять-шість років, ти сам(-а) це бачиш та розумієш, але важко знайти спеціаліста, особливо, якщо ти не маєш фінансів.

Також складно знайти фахівця, у якому будеш впевнений(-а). Я читала багато відгуків, рекомендацій від інших людей. Але ці всі відгуки були двоякі, — акцентує Світлана.

Вона розповідає про навчання сина у дитячому садку.

— У садочку в Херсоні були логопедичні групи. Моя подружка водила сина у таку групу, а мій на той час ходив у звичайну, бо у логопедичній не було місця. Якщо чесно, подружка окремо ще водила дитину до логопеда. Але в них була проблема з вимовою букви “р”.

Я не хочу нікого образити, але, можливо, недостатньо кваліфіковані були логопеди, або мало занять з різними нахилами, — говорить вона.

Батькам, у яких діти мають подібну проблему, вона радить зайнятися пошуком спеціалістів, які допоможуть. 

— Адже ти сам(-а) не зможеш це зробити (виправити вимову дитини — ред.), скільки б літератури ти не прочитав(-ла).

Випадки бувають різні, але я вважаю, що треба звертатися до спеціаліста. Хоча маємо й іншу сторону, що не завжди у людей є на це фінанси, — міркує жінка.

Вона ділиться, що цього вересня її син пішов у перший клас. У нього хороша соціалізація та спілкування. До цього Світлана водила йога на ММА та футбол. Намагалася робити усе, щоб син був у колективі та спілкувався з іншими дітьми. 

Фото: Pexels

Такі випадки непоодинокі. Багато дітей потребує допомоги з різними проблемами та мають особливі освітні потреби.

Дмитро Вакуленко каже, що, за даними МОН, в спеціальних закладах загальної середньої освіти навчаються близько 34 тис. дітей. Також є поширеність РДУГ у 7% відсотків дітей з загальної кількості 7,4 млн, а це близько 500 тис.

— З одного боку, ми розуміємо, що чисельність дітей, яка потребує допомогу і має ООП дуже велика, з іншого — не можемо до них достукатися через низький рівень освіченості у сфері психічного здоров’я як серед батьків, так серед педіатрів, які можуть радити “почекати”, бо певні проблеми дитина може “перерости”, — говорить він.

Також проект Обійми для кожного, хто потребує запрошує до співробітництва та партнерства всіх охочих.

Контакти організації:

• електронна пошта: official@letsdoitgreenukraine.com.ua
• номер телефону: +38 067 565 9994

Батьки повинні приділяти час розвитку дитини від самого народження. Раніше ми розповідали, як розпізнати затримку розвитку дитини.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.