Ми підготували для тебе пʼять історій про українських біженців у різних країнах. Пишемо про їхнє нове життя, побут і людей навколо, про допомогу держави та волонтерів, про роботу, школу чи садок для дітей. Про ситуації, що неймовірно вразили. Про все. Перша розповідь — про Аліну Курлович. Вона — з Харкова, продовжує працювати на український ринок у видавництві Vivat, є кураторкою напрямку українських авторів і журналісткою в Повага. Кампанія проти сексизму в українських ЗМІ. 2 березня зі своїм котиком Данею приїхала евакуаційним потягом до Львова, тут зупинилася на кілька днів у колеги. У Львові Згодом подалася до польського Вроцлава, бо там мешкає однокурсниця, подруга й тезка Аліна. А потім далекі родичі, які живуть у Німеччині, знайшли волонтера, який прийняв дівчину на довший період. Тож наразі українка осіла в німецькому селі Бланкенлох, неподалік міст Карлсруе і Штутензе (земля Баден-Вюртемберг, неподалік французько-німецького кордону). Польща Було безліч страхів. Бодай тому, що Аліна не знає іноземних мов. Ось у неї була пересадка в Кракові, проте не могла зорієнтуватися у вокзалах. Ходила вулицею, запитувала в людей, чи знають українську/російську. І за пʼять хвилин до неї підбігла дівчина-харківʼянка. Допомогла придбати оптимальний квиток до Вроцлава і підказала локацію з безкоштовними SIM-картками та їжею для українців. — Вона пробула зі мною три години, поки треба було чекати потяг. Поводила мене по торговельному центрі, вчила мене польських слів. Ще потім підійшли її польськомовні подруги. Вони мене посадили на поїзд, ще й танцювали біля віконечка, поки не поїхав (усміхається, — авт.). У Кракові Читати на тему Подолав тисячу кілометрів з чужими людьми, щоб доїхати до мами. Історія дев’ятирічного Максима з Чернігова Історія про те, як мати на відстані евакуювала свою дитину у Краків. Однокурсниця-подруга у Вроцлаві не могла прийняти Аліну, зате знайшла через друзів поляка Сезара, який погодився прихистити, виділив спальню, шафу. Заохочував усе брати з холодильника, користуватися всіма речами. Аліна накупила харківській тезці багато їжі і найнеобхідніше для побуту, а через колегу забезпечила котику місячний запас харчів, пісок. Я зайшла в квартиру і побачила, що в мене було повністю все: чотири пакети з їжею, одягом, речами особистої гігієни, постільним. І це організували подруга, її хлопець та колега. Сезар повсякчас пропонував допомогу, але дівчина відмовлялася, бо всього було вдосталь. Він помітив, що на сніданок вона полюбляє круасани, тому до кінця її перебування непомітно поповнював шухлядку цими ласощами. Акція у Вроцлаві на підтримку України У Польщі наша героїня познайомилася з письменницею Анною, яка родом з України. Жінка провела її на автобус до Німеччини, де попередньо родичка Аліни опублікувала оголошення, відтак житло знайшлося за 15 хвилин. Тож 9 березня дівчина зупинилася в маленькому селі Бланкенлох, неподалік Франції та Швейцарії. Тепер тут напрочуд багато переселенців з України. У цій місцевості — дорого, нема соціального житла, тому єдиний варіант — щоб місцеві запрошували до себе. Аліну прийняли Саша та Роберт. Вона — родом із Москви, він — німець. Саша та Роберт Гостя має свою кімнату, повноцінне денне харчування, все безоплатно. Саша допомагає з усіма інстанціями, дає раду з бюрократичною системою, виділяє час, попри навчання в університеті та роботу. Сімʼя не отримує компенсацію від держави за свою переселенку і наразі не розглядає цю можливість. Днями Аліна очікує на документ тимчасового захисту, однак уже має соціальні виплати. Одержала ідентифікаційний код, відкрила банківський рахунок. Каже, що обіцяли €350 допомоги, 12 квітня надійшло перше надходження — €195. Буде зʼясовувати, чому така сума. До речі, українське видавництво частково зберегло їй зарплату. Дані про українські доходи вона має фіксувати у своїй декларації. Також українка подала документи на фінансування курсу німецької мови — це по чотири години на день, з понеділка по пʼятницю, протягом року, відтак після іспиту отримуєш рівень B1. Стосовно роботи, то дівчина її не шукає. А хто планує — необхідне знання мови. Щодо транспорту, то проїзд у трамваях, електричках і поїздах для українців є безкоштовним. А ще в Німеччині українцям надають безкоштовні SIM-картки, проте за ними потрібно ставати в чергу і попит чималий. Аліна купила (в межах 400 грн), зареєструвала її через сайт, подала дані документів, верифікувала через співробітника компанії мобільного звʼязку і за добу цю сімку підключили. Нещодавно одержала безкоштовну, з безоплатним інтернетом та безлімітними дзвінками в Україну. Якщо говорити про медицину, то в дівчини виникла гостра проблема — запалення зуба мудрості. Півтора тижні терпіла пекельний біль, медстраховки ще не було, проте Саша наполягла на візиті до лікаря. Сподівалися, що страховка все покриє. Хірург видалив зуб. Це було 17 березня, але досі нема відповіді від страхової компанії (станом на 12 квітня, — авт.). — Саша звернулася до установи, де їй відповіли, що мене зареєстрували щодо страховки о 10:00, а зуб видалили о 8:00, тобто я не маю права на медичне страхування. У результаті ми звернулися до лікарів, і вони сказали, що писатимуть посвідку, що випадок був терміновим, і обіцяють вимагати відшкодування. Читати на тему Жага до життя: мешканець Маріуполя плив три години крижаним морем, щоб вирватися з блокадного міста Дмитро Юрін майже три години плив крижаним Азовським морем, щоб вирватися з блокадного Маріуполя. Загалом Аліна завжди отримувала й отримує багато приємностей від людей за кордоном. На її день народження Саша звозила її до Франкфурту. А друзі родичів подарували велосипед і стареньку, але хорошу кавомашину, бо вона зізналася, що дуже сумує за капучино. Влаштували також барбекю, де біженка познайомилася з волонтеркою, з якою згодом їздила на склад формувати гуманітарну допомогу для України. Ось-ось ми опублікуємо історії ще чотирьох українок за кордоном, а наразі нагадаємо тобі про історію братів Андросових, які двічі тікали від війни. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Україна Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Подолав тисячу кілометрів з чужими людьми, щоб доїхати до мами. Історія дев’ятирічного Максима з Чернігова Історія про те, як мати на відстані евакуювала свою дитину у Краків.
Читати на тему Жага до життя: мешканець Маріуполя плив три години крижаним морем, щоб вирватися з блокадного міста Дмитро Юрін майже три години плив крижаним Азовським морем, щоб вирватися з блокадного Маріуполя.