“Собачі сили України” — як дві такси з Дніпра збирають сотні тисяч гривень на допомогу ЗСУ

У Дніпрі два домашніх улюбленці збирають кошти на пікапи для військових. Щодня від імені двох такс — Кокса та Райтера — їхня власниця пише розповіді у соцмережах про повсякденне собаче життя.

Дніпровська письменниця Ганна Терянік уже видала дві книги про своїх песиків. Перед початком повномасштабної агресії Росії проти України мала здавати до друку вже і третю, та вирішила відкласти випуск.

Жінка зосередилась на волонтерській діяльності, до якої залучила ще й домашніх улюбленців. Під постами про життя тварин публікує картку для пожертв і протягом двох місяців зібрала всю суму на потрібне авто і відкрила збір на нове.

З Ганною та двома таксами ми зустрілись під час ранкової прогулянки в одному з парків Дніпра — жінка мешкає неподалік. Чорний Кокс та коричневий Райтер обнюхували знайому їм територію.

Поки вони гарцювали, Ганна намагалась зловити їх для чергового кадру. Коксу три роки, а Райтеру — один. Власниця називає домашніх улюбленців “Собачими силами України”.

З інженерки-економістки у письменниці

Ганна Терянік працює в музеї АТО. Каже, що війна для неї розпочалася ще у 2014 році. Саме тоді вона покинула роботу інженерки-економістки та подалась у письменниці.

Спершу писала художні книги про війну. Згодом видала книжки-розповіді й про песиків. Агресія Росії проти України застала її на відпочинку — Ганна завершувала третю книгу про своїх улюбленців.

Зранку прокинулась від того, що обстрілювали військовий аеродром у Миргороді. Я сіла в машину і поїхала додому. Тобто, ракети летіли над головою. Я, звичайно, такого не очікувала, — зізнається жінка.

Друк третьої книги Ганні довелося відкласти — ілюстратор, з яким співпрацює жінка, пішов воювати.

— Це художник Дмитро Хабаров — він зараз військовослужбовець ЗСУ. Дуже талановитий чоловік. Малюнки треба намалювати, і я чекаю на повернення художника, — пояснює письменниця.

“Собачі війська”

Ганна каже: в самому Музеї АТО роботи теж поменшало, але вирішила — їздитиме у прифронтові зони і збиратиме історії та експонати вже цієї агресії. Згадує, була на Харківщині, потім на Донеччині.

Довелось навіть евакуювати людей власним авто. А літнє подружжя взагалі відвозити до кордону з Польщею.

Потім якось запитала товариша із 25-тої окремої повітряно-десантної бригади, чи мають бійці в чомусь потребу. Виявилось, в авто.

І я почала писати кожного дня, активну свою позицію показувати саме серед собачників. І показувати, що саме собаки, коти, навіть папуги — вони всі допомагають українській армії.

Дуже багато людей відгукнулося, — розповідає Ганна.

Письменниця пише короткі оповідання про будні песиків, публікує їх у Facebook, Instagram та деколи у TikTok від імені двох такс. Щоразу додає номер карти для пожертв.

Пишу обов’язково оповіданнячко якесь коротеньке, щоб підняти людям настрій. Вони дуже задоволені й кажуть: “Коксик, ми за тобою слідкуємо і знаємо, що там “рускій” корабель іде у відомому напрямку!”.

Читати на тему

”Я, поле і двадцять голодних собак”. Історія Ольги, яка рятувала тварин з деокупованих територій

Вона вивозила тварин з деокупованих територій та влаштовувала їх в українські та польські сім’ї — історія Ольги Білозір.

Пригоди Кокса та Райтера

Якось молодший Райтер розповідав, як злякався вибуху і господиня його довго шукала.

Почалася паніка серед людей. Люди побігли до бомбосховищ, а він подумав, що це його намагаються зловити. Заховався і я його шукала.

— От ми не можемо досі впоратись з його переляком, — бідкається Ганна.

 А ще була розповідь, як песики чекали на зустріч з товаришем з Маріуполя. Він з людьми зміг вибратися у квітні до Дніпра.

— Друг Беня. Ми багато писали у Facebook, коли не могли знайти його. Казали, що людина, яка коментувала нас, яка читала нас — зникла.

І зник цей песик з поля зору, що ми не можемо знайти. А потім він знайшовся і з нами там раділи всі наші підписники! — ділиться письменниця.

Допомога ЗСУ

У собачих акаунтах уже кілька тисяч підписників. Надсилають донати їм з усього світу — від 20 гривень і до 750 доларів. Найбільше надходжень зі США, Канади та Ізраїлю.

І песики, і котики. Знайомі й незнайомі. Оцими 20, 50, 100 (гривень — ред.) назбиралось пару тисяч доларів, — каже власниця пухнастиків.

Протягом двох місяців Ганні з таксами вдалось зібрати понад 300 тисяч гривень і купити першу машину. Письменниця вже оплатила пікап — його везтимуть з Німеччини.

Жінка каже, і не сподівалась на таку популярність собачих розповідей, тож уже відкрила збір з домашніми улюбленцями ще на одне авто. Після чергової прогулянки уже й готова тема наступної розповіді.

От сьогодні я прийду і напишу, що ми з вами спілкувались, а вони ловили білку і щось я так викручусь. Тільки то не я пишу — вони пишуть. Я їм допомагаю і з ними спілкуються як із собаками.

“Собачі війська”, каже Ганна, працюватимуть, поки триватиме війна. А потім повернуться до звичної справи — звичайного написання книжок.

Під час боїв за Київ він рятував покинутих тварин в Ірпені. Актор і зоозахисник Олексій Суровцев відкрив притулок для котів Бородата котомамуля. Читай дивовижну історію про людське добро.

Фото: оператор Вікон Ярослав Шейко, Ганна Терянік 

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!