Попри війну та виклики долі, митці продовжують творити. Свої рефлексії на події фіксують на полотні. Через фарби та пензлі художники здатні достукатися до серця кожного, розповідаючи про жахливі часи в Україні. А ще мистецтво допомагає не занепасти духом та віднайти віру в майбутній мир.
Часом українські художники перетворюються на провідників світла, які несуть у своїх картинах пророцтво, зображуючи омріяну реальність. І ці мрії здійснюються.
Сьогодні для нас є великою честю привітати кожного українського митця з Днем художника.
Вікна-новини поспілкувалися з одним із найяскравіших представників сучасного мистецтва, талановитим дніпровським художником Сергієм Бурбелом, автором відомих пророчих картин.
Російсько-українська війна у мистецькому проєкті QIRIM. 10 років надії
З початком повномасштабного вторгнення деякі художники втратили натхнення та не могли писати картини. Насправді іноді саме безвихідь стає на заваді творчості. Проте для інших митців війна внесла свої корективи та змінила їх життя назавжди. Вони почали створювати шедеври, у яких закладено глибокі сенси. Серед таких художників і Сергій Бурбело.
Я писав картини від злоби до російських нелюдів. Тому, можливо, це були саме такі образи, що згодом матеріалізувалися й стали пророчими.
Завдяки продажу полотен під назвами Корабель, що йде, Бавовна в Севастопольській бухті, Кримський міст та Контрнаступ художник зміг зібрати близько 200 тисяч гривень, які перерахував на потреби ЗСУ.
Бавовна біля Тепе-Кермен — остання пророча картина Сергія, яка була представлена у проєкті QIRIM. 10 років надії, досі залишається у художника. На полотні зображено печерне місто, що розташоване неподалік Бахчисараю у Криму.
Біля підніжжя скелі міститься велика військова база, яку завжди було чудово видно згори.
Зараз Сергій не працює над новими пророчими картинами. Митець не має змоги відстежити, коли у нього з’явиться бачення майбутнього. Проте вже створені роботи назавжди закарбуються у пам’яті багатьох українців, бо несуть у собі неабиякий сенс.
Я просто роблю свою працю від щирого серця, і люди це відчувають. Пророчі полотна знайшли своїх шанувальників.
У своїх картинах митець також демонструє власне ставлення до трагедії кримськотатарського народу
З 22 серпня по 8 вересня у Києві у Національному музеї декоративного мистецтва України відбулася виставка Qirim. 10 років надії, де полотна Сергія можна було не лише побачити, але й почути. У картини були інтегровані тексти кримськотатарських пісень з музичного альбому Джамали Qirim.
Дехто навіть плаче, дивлячись кримську серію, або дякують, захоплюючись побаченим. Хтось відчув ностальгію чи медитував у залі, а хтось вперше почув Джамалу й був вражений…
— Чого Ви прагнете у своїй творчості, які цілі переслідуєте?
— Я планую продемонструвати серії QIRIM та QIRIM.10 років надії за кордоном і в Україні, а потім обʼєднати й презентувати цільний великий проект.
Всеукраїнський проєкт Жива. Справжні історії кохання
До волонтерського терапевтичного проєкту Жива. Справжні історії кохання, який створений з метою надання психологічної та соціальної реабілітаційної допомоги дружинам загиблих Героїв, Сергій доєднався як художник-волонтер. Тож проводить у власній майстерні заняття з арт-терапії. Жінки малюють, знаходять друзів та сили для життя. Кожна робота — це особиста історія кохання та болю.
Багатьом арт-терапія дуже допомагає, — каже Сергій.
Перешкоди на шляху мистецтва
Суспільство втомилося від довготривалої боротьби за мир. Сергій стверджує, що саме через мистецтво можна адвокатувати Україну за кордоном, доносити увесь жах трагедії мистецькою мовою. Втім, наразі митці не отримують достатнього розуміння та підтримки від Міністерства культури та Міністерства закордонних справ.
Через культуру можна і треба просувати Україну за кордоном! Є багато красномовних мистецьких проектів, які ніхто не бачить й не чує, а вони мають потенціал звучати потужно.
— Знайомі режисери привозять фільми про теперішні події в ЄС, на показ збираються повні зали, й лише місця для нашого дипломатичного корпусу залишаються порожніми.
Зараз Сергій сконцентрований на розвитку Дніпровського художнього музею. Попри труднощі, художник прагне перетворити його зі звичайного провінційного на європейський музей.
Волонтерська діяльність
На початку повномасштабної війни після повернення з-за кордону Сергій брав участь в організації благодійних аукціонів та зборів для ЗСУ, волонтерив у хабі для 200 переселенців.
— Разом із директором Технічного музею Машини Часу Михайлом Прудніковим реставрували та відправляли у військову частину бочки для води на колесах, за що маємо подяку від військової частини.
Художник зазначив, що його останні збори тривали дуже довго, бо люди потроху почали втрачати ентузіазм. Їх було важко закривати, тому нині Сергій просто донатить самостійно.
Для мене, якщо хлопці щось просять, то це значить, що потрібно на вчора.
Саме тому суспільству потрібно об’єднатися заради однієї мети — вибороти перемогу над ворогом!
— Я хочу подякувати усім, хто долучається до цього процесу, особливо художникам, що поповнюють колекцію сучасного мистецтва, та друзям музею.
Раніше ми розповідали про маловідомі полотна українських художників, які чудом вціліли.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!