Цього тижня в прокат виходить черговий (уже 32-й!) фільм студії Marvel Вартові галактики 3. Режисером, як і в перших двох частинах, виступив Джеймс Ґанн, і для нього це останній проект зі студією, а також із цими героями.
Кінокритик Кирило Пищиков уже подивився стрічку та вважає, що це чудове завершення трилогії, а також перший за довгий час фільм Marvel, у якого є серце.
Після подій фільму Месники: Фінал пройшов деякий час, а Пітер Квіл (Кріс Пратт) усе ще горює від того, що втратив кохану Гамору (Зої Салдана). Команда Вартових обрала новою базою для себе Ніденію, аж раптом на них нападає Адам Ворлок (Вілл Поултер) і серйозно ранить єнота Ракету (Бредлі Купер).
Вартові дізнаються, що вилікувати Ракету не так просто, а тому їм доводиться стикнутися з новим супротивником — Вищим Еволюціонером (Чікуді Івуджі), космічним вченим, що одержимий створенням ідеального суспільства, який до того ж є “творцем” Ракети.
Якщо описати новий фільм Джеймса Ґанна, то це майже ідеальне завершення трилогії. Тут є все, за що полюбились попередні частини: харизматичні герої, дотепні жарти, крутий ретро-саундтрек та якісні екшен-сцени, проте треті Вартові є фільмом, для розуміння якого надзвичайно важливий контекст.
Фото: IMDb
Історія третьої частини Вартових галактики 3 не задалась із самого початку — в липні 2018 року Джеймс Ґанн був звільнений Disney з посади режисера Вартових за аморальні жарти, які він публікував у Twitter у 2009–2010 роках.
Потім студія все-таки домовилась із режисером та повернула йому крісло. Але історія зі звільненням не повернула Ґанна надовго — по суті режисер повернувся лише для того, щоб зняти необов’язковий різдвяний спешл та завершити історію, яку він почав у 2014 році.
Зараз досить дивно згадувати, що перша частина Вартових вийшла майже десятиліття тому і на той час Пітер Квіл, Гамора, Ракета та інші були досить нішовими персонажами коміксів, про яких широкий загал особливо нічого не знав.
Але Ґанну вдалося зробити з команди космічних маргіналів справжніх улюбленців публіки — тут можна досить легко провести паралель із кар’єрою самого режисера, адже Ґанн починав її з доволі маргінальних фільмів з туалетним або ж відверто чорним гумором.
Але успіх Вартових передусім залежав від одного простого факту — щирої любові режисера до своїх персонажів. І третя частина Вартових — черговий доказ цієї істини, адже більш щемливе любовне прощання годі вигадати.
Вартові галактики виділялись на фоні інших проектів Marvel насамперед тематикою. Кожна частина по суті піднімає три важливі теми: дружбу, сім’ю та травматичний досвід.
Перша частина розповідала про те, як група космічних маргіналів ставала компанією друзів і, фактично, сім’єю. У другій Пітер Квіл вирішував травму відсутності батька, а заразом дізнавався, що той — жива планета з мегаломанськими амбіціями з поглинення галактики.
Водночас Гамора мирилася зі зведеною сестрою Небулою (Карен Гіллан). У третій частині в центрі опиняється єнот Ракета та його трагічне минуле.
І хто б міг подумати, що історія балакучого космічного єнота може бути настільки пронизливою та щемливою. Ґанн подає передісторію Ракети через численні флешбеки, у яких детально показаний весь його травматичний досвід.
Він був звичайнісіньким єнотом, якого божевільний вчений перетворив на надзвичайно розумне створіння, не цураючись при цьому катувань та принижень.
У цьому контексті Вартові галактики 3 стають потужним і вельми прямолінійним висловлюванням проти експериментів та насильства над тваринами — тема, яку досить рідко можна зустріти у багатомільйонному блокбастері.
Попри те, що всі звичайні та антропоморфні тварини є, звісно ж, намальованими, Ґанн провів чудову роботу для того, щоб будь-який глядач зміг відчути емпатію до цих створінь.
Хоча слід зазначити, для деяких глядачів такі сцени можуть бути досить тривожними для перегляду.
Звісно, режисер не забуває і про магістральні теми трилогії. В обличчі Пітера Квіла показується переживання втрати коханої — він горює за своєю Гаморою, але альтернативна Гамора з 2014 року є іншою.
Тут Вартові насправді не просто розкривають болючість втрати близької людини, а й говорять про стосунки як такі — неспроможність Пітера зрозуміти нову Гамору є чудовою метафорою на завершення стосунків.
Люди змінюються і без альтернативних всесвітів та подорожей у часі, і, буває, що це проходить непомітно. На прикладі Пітера показано, що потрібно відпустити минуле, не триматись за намальований у себе в голові образ, визнати зміни коханої людини та рухатись далі.
Власне, цю ж метафору можна легко перенести й на самого Джеймса Ґанна — йому, як і Пітеру, в новому фільмі необхідно не просто розповісти чудову історію та розважити глядачів, але й попрощатися з ними та відпустити.
У цьому сенсі режисер проводить чудову роботу та грамотно ставить крапки (і три крапки) для всіх героїв. Власне, Вартових дійсно можна ще й прочитувати як фільм, що досліджує прощання.
Прощатись непросто, не важливо чи назавжди, чи лише на якийсь час, але прощання з любов’ю все ж краще за те, що відбувається з образою чи ненавистю. І попри все, що трапилось із Джеймсом Ґанном за останні п’ять років, можна сміливо сказати — він попрощався з Вартовими галактики з любов’ю.
Якщо ти справжній(-я) кіноман(-ка), радимо тобі також переглянути фільми з високим рейтингом, де є як сучасні стрічки, так і вічна класика.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!