Життєві історії

За час окупції Великої Димерки росіяни знищили житло сотень родин. Тому повернутися людям до нормального життя допомагають місцева влада та соціально відповідальний бізнес.

Волонтер розповів, як росіяни знищували населені пункти Харківщини та що від них залишилося.

Військовий розповів, як проходила одна з операцій на острові Зміїний.

Я дуже важко переживала втрату найдорожчої для мене людини. До останнього відмовлялася вірити в це, але, на жаль, дива не сталося, і мій тато справді загинув за Україну, — говорить Ліза.

Колись кожен військовослужбовець просто сказав собі: “Я помру. А коли це станеться? На цій війні або в моєму ліжку, коли мені буде 80? Це станеться”, — ділиться думками Євген.

Під керівництвом мами Надійка вже встигла стати дуже популярною та навіть допомогла зібрати гроші на цінне обладнання для військовослужбовців.

Директорка відмовилась співпрацювати з окупантами. Тож загарбники прийшли до неї додому з обшуком, а після цього — натягнули на голову мішок і повезли в СІЗО.

Історія 26-річного Артема про початок повномасштабної війни та викладання англійської для переселенців.

Як сім’я Оксани Іванець зруйнувала всі стереотипи та проводить понад рік у розлуці.

Коли біля тебе вбивають людину, а ти допомогти нічим не можеш, — ось це страшно, — говорить 16-річний Микита.

Розповідаємо історію 15-річного Васі, що бореться за своє життя десять років.

Родина розповіла про трагічний день під Бучею та як змінилося їхнє життя.

Розповідаємо, як переселенці живуть у модульних містечках та хто їх підтримує.

Розповідаємо про операторку, яка знімала на деокупованих територіях.

Розповідаємо історію чоловіка з Закарпаття, який виготовляє турелі для військових.

Що таке целіакія і як жити за безглютеновими правилами: власний досвід простими словами.