Як критика впливає на дитину: поширені репліки, які краще не вживати

“Оце ти неохайна”, “От ледащо” — тричі подумай перед тим, як вимовляти такі фрази до своєї дитини. Подібні вислови демотивують, знецінюють та шкодять — кажуть психологи. Для дітей слова близьких дорослих впливають на формування сприйняття світу, себе й оточення.

Однак зовсім не давати зворотний зв’язок не можна. Тож у чому різниця між критикою і зворотним зв’язком, та як давати фідбек правильно?

Психологиня фонду Голоси дітей Руслана Мороз пояснює, чи буває критика конструктивною, і як реагувати на дії та слова, щоб не нашкодити.

Як критика впливає на розвиток дитини

Нерідко батьки навіть з найкращими намірами бувають щедрими на оціночні судження та критику своїх дітей. Але замість очікуваних результатів, вони отримують протилежний ефект: знижують самооцінку дитини та демотивують. Критика може знецінити дитячі досягнення, потенціал й звести нанівець відчуття власної важливості та унікальності.

Критика — це завжди негативна оцінка. Коли ми критикуємо інших, ми ніби знаходимося зверху, вище, позиції співбесідників нерівні. Дитина і так за віковою ієрархією перебуває нижче.

— Тож коли вона чує негативну оцінку своїх особистісних якостей, поведінки, зовнішності, її психіка зчитує: “Мене не люблять”, “Я гірша за всіх…”, – розповідає Руслана Мороз.

Альтернативою критиці може бути зворотний зв’язок — це безоціночна інформація про те, чого дитина може не помічати або не знати, оскільки не має достатнього життєвого досвіду. Це інформація для опрацювання, розширення світогляду, для того, щоб дитина інтегрувала у своє життя нові знання.

Це радше пропозиція звернути на щось увагу. Психологиня наголошує: навіть наводити переконливі аргументи дорослі повинні з повагою до особистості дитини.

Фото: Unsplash

Це не означає, що можна пропускати небезпечні чи некорисні пустощі. Але звертати увагу на те, що бажано виправити, слід так, щоб розділяти поведінку й особистість дитини: “Я тебе люблю і приймаю тебе як особистість, але не приймаю таку твою поведінку”.

Коли батьки кажуть: “Оце ти неохайна”, або “Чому ти така непунктуальна?”, то очікують, що дитина виправиться. Але негативна оцінка особистості дитини “підрізає крила”, не дає можливості розкрити потенціал, розвиватися, зростати, знищує віру у свої можливості.

— Українська мова чудово передає глибинний сенс деяких феноменів, зокрема слово “виховувати” можна тлумачити як “знаходити скарби дитини, що заховані”. Потенціал та здібності дитини заховані, тож завдання батьків – їх знайти і відкрити. А такі ярлики, як “неохайна”, “невдаха”, “тупий”, “недолугий”, можуть назавжди зруйнувати віру дитини в себе, — пояснює Руслана Мороз.

Крім того, додає фахівчиня, якщо дитину надто критикувати, можливі і психологічні наслідки:

Працюючи з підлітками, психологи часто (особливо зараз) стикаються зі скаргами на психічні порушення: розлади харчової поведінки, суїцидальна поведінка, відсутність мотивації до навчання, негативне бачення свого майбутнього та багато інших проявів.

— Булінг у навчальному закладі, до речі, теж у своїй основі має негативні висловлювання чи неприйняття особистості дитини рідними, насамперед батьками, — каже Руслана Мороз.

Фото: Unsplash

Невміння ставити реалістичні цілі та знаходити адекватні способи їх досягнення — це найменші з проблем, які очікують на таку дитину, коли вона виросте.

Якщо людина страждає від невпевненості у собі, домашнього насильства, цькування чи маніпулювання на роботі, токсичних стосунків, різних видів залежностей, — причини слід шукати в дитинстві, коли батьки, бабусі/дідусі, які начебто хотіли, щоб дитина виправилась, і вживали образливі слова та фрази.

Як екологічно говорити дитині, що вона зробила щось неправильно

Психологиня Руслана Мороз зауважує, насамперед потрібно знайти час, коли дитина буде готова слухати й чути:
Варто запитати: “Чи можу я тобі щось сказати, що, можливо, допоможе тобі виправити свою поведінку або буде корисним?” Слід вибрати момент, коли дитина буде не втомлена, не засмучена.

Якщо момент невдалий, потрібно допомогти дитині заспокоїтись — є безліч технік психологічної допомоги й самодопомоги екологічним способом. І тільки потім домовитися про розмову, в якій буде висловлений зворотний зв’язок.

Починати можна з проговорення сильних сторін дитини, з того, що ти помічаєш успіхи, старання, що ти цінуєш у дитині, і тільки потім переходити на ті помилки, які ти помітив(-ла).

Не забувай, що ми це говоримо не для того, щоб принизити дитину чи відчути себе більш важливими і мудрими. Якщо ти відчуваєш це в собі — слід відвідати психотерапію, бо емоційно зрілі дорослі не конкурують з дитиною.

Читати на тему

Дитина має бути незручною: Світлана Ройз про те, як підтримувати дітей під час війни та чого робити не варто

Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз розповіла, як правильно підтримати малюка під час війни.

Користь від зворотного зв’язку полягає саме в тому, щоб наші слова стимулювали розвиток, зростання, надихали на розкриття найкращих рис дитини, її потенціалу, — пояснює Руслана Мороз.

Дитина може почати виправдовуватись або пояснювати, чому вчинила саме так. Вислухай уважно, використовуй мову тіла — навіть без слів можна дати дитині зрозуміти, що ти її слухаєш, сприймаєш позитивно і для тебе важливо, що вона каже.

— Якщо впевнені, що дитина зробила помилку або її думка хибна, уточніть наміри — можливо, ти розумієш це інакше.

Віддзеркалюй думку, висловлену дитиною, повторюючи або перефразовуючи слова. Наприклад, “Те, про що ти говориш, чи означає це, що…?”, “Чи правильно я розумію, що ти переживаєш…/що мотивом твого вчинку було…/що твої наміри були…?”

Говорити потрібно так, аби очі були на одному рівні, зберігай зоровий контакт і говори м’яким спокійним голосом. Давати оцінку або критикувати можна й інтонацією, металевим тоном чи насупленими бровами, але не ображаючи дитину словами, — зазначає психологиня.

Які фрази не можна говорити дитині

Психологиня впевнена: будь-яку шкідливу оціночну репліку можна замінити більш екологічною. Вона наводить кілька прикладів:

• Ти такий бруднуля, не можеш їсти охайно, щоб не замазюкатись!

Замість цього можна сказати: “Я знаю, що ти можеш їсти більш акуратно, можна скористатися серветкою”.

• Ти такий лінивий! Скільки можна сидіти в телефоні замість того, щоб робити уроки?

Спробуй помітити успіхи дитини в навчанні/спорті/іншій діяльності й акцентувати на них увагу: “Час, витрачений на це, допоміг упоратися з важкою контрольною/дав чудові результати у спорті/яка неймовірна картина вийшла”.

• У тебе завжди безлад у кімнаті! Усі речі розкидані, неможливо зайти!

Краще висловити своє незадоволення так: “Я бачу, що кімната ще неприбрана, і мене це засмучує. Для мене важливо, щоб у квартирі було чисто”.

Фото: Unsplash

Руслана Мороз пояснює, хочемо ми чи ні, проте дитина формує уявлення про себе завжди спочатку на основі висловлювань рідних про неї, зокрема емоційного забарвлення слів.

Емоційний зворотний зв’язок полягає й у тому, щоб підтримати дитину. Особливо, якщо вона зізналась у чомусь, що її так бентежить або лякає, чи що вона зробила, помилилась, або вчинила нечесно.

Дорослі теж не завжди наважуються поділитися чимось інтимним або неприємним навіть із найближчою людиною.

Важливо, щоб дитина чула у відповідь: “Дякую, що ти поділився/-лась зі мною своїми переживаннями й довірився/-лась мені в цьому непростому для тебе питанні”, “Я ціную твою довіру” або “Не завжди легко розповідати комусь про свої переживання і стрес, особливо якщо ти відчуваєш, що помилився/-лась. Помилитися може кожен. Радію, що ти поділився/-лась цим зі мною”. Вона буде довго пам’ятати ці моменти справжньої інтимності.

Фахівчиня підсумовує, що тоді в дитини виростають крила і формується думка, що світ безпечний. Я можу довіряти близьким дорослим. Мене люблять. Я вірю в себе. Я все зможу!

Тільки так дитина буде готова і здатна виправляти свої помилки і прагнути стати кращою.

Спілкувалася Юлія Медюх-Войціховська

Раніше ми розповідали, як підтримати підлітків під час війни.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.