“З дитиною нікому не потрібна”: чому цей стереотип застарів та як жінці побудувати нові стосунки

Трапляються ситуації, коли жінка залишається одна з дитиною. Попередні стосунки могли закінчитися розлученням або пара вирішила розійтися. Залежно від попереднього досвіду стосунків, жінці може бути складно розпочати нові. Особливо, коли ще досі у суспільстві залишаються стереотипи, що жінки, у яких вже є діти, нікому не потрібні.

Такі стереотипи досі укорінені у нашому суспільстві, інколи, на жаль, подібні фрази можуть звучати від близького оточення жінки. Але наше суспільство старається відходити від таких стереотипів, є багато жінок, які мали дітей від попередніх стосунків та змогли побудувати нові.

Вікна поговорили із психологинею Мариною Діденко та сімейною психологинею Інною Канівець про те, як жінці з дітьми не зневіритися у коханні та побудувати нові стосунки. Ти дізнаєшся, як та коли говорити партнеру про дитину, коли варто знайомити дитину з ним, а також, як реагувати на негативні фрази від оточення.

Стереотипи суспільства та обмеження як їх наслідок

Коли жінка залишається сама з дитиною, часто вона може не наважуватися на нові стосунки, адже вважає, що нікому не потрібна чужа дитина. У неї можуть з’являтися комплекси, вона перестає бути впевненою у собі. З такими настроями треба боротися. 

Марина Діденко каже, що обмеження завжди у нас в голові, вони виникають через низку причин. Перша — ми чуємо від оточення: “Кому жінка з дитиною потрібна?” 

— Таке упередження у нас в культурі може сягати дуже глибоко. Мені здається, що це так звана травма поколінь. Навіть та жінка-покритка, яку ще описував Шевченко та інші автори. Тобто, жінці, яка мала дитину без чоловіка, ще два сторіччя тому було важко вижити. Наприклад, у неї міг чоловік загинути, і вона не могла прогодувати дітей. Або якщо жінка завагітніла і залишилася без чоловіка, то це був такий сором, і незрозуміло, де їй жити й що з цим робити. 

Зараз, звичайно, такого немає, але підсвідомо оцей страх між поколіннями може залишатися, — пояснює вона.

Психологиня наголошує, якщо існує страх, то наш мозок буде концентруватися на тому, щоб знайти підтвердження цьому страху. 

— Звичайно, зараз ситуація абсолютно інша, ми живемо в абсолютно іншому світі, маємо інші можливості. Але якщо є оцей страх — я не побудую стосунки — то жінка шукатиме підтвердження цьому. І з усіх історій, які чутиме, акцентуватиме на тих, де не вдалося побудувати стосунки.

Тому перше, що робимо, намагаємося концентруватися на позитивних історіях. Концентруємося на своїх бажаннях і на тому: “А чого саме я боюся?” Все залежить від конкретних двох людей, від партнерів, від їх бажань, від ситуації, а не від наявності дитини, — говорить Марина Діденко.

Фото: Pexels

Інна Канівець розповідає, що треба відходити від стереотипу соціуму, якщо жінка залишається одна з дитиною з тих чи інших причин, то вона вже “з причепом”. За її словами, суспільство дуже помиляється і забуває про світ взаємодії: мама і дитина. 

— Чоловіки дуже часто помиляються, що це вони обирають, чи приймати їм дитину, чи ні. Я б тут орієнтувалася на інший фокус, тому що мама завжди там, де є дитина, вона завжди буде опікуватися дитиною.

Саме жінка ухвалює рішення, чи цей чоловік гідний бути дотичним до їхнього світу (світу мами і дитини), — пояснює вона.

На жінок дійсно впливає стереотипне мислення, яке можуть транслювати навіть батьки чи колишній партнер, який казатиме, що самотній матері з дитиною буде складно знайти нового чоловіка. Тому, каже сімейна психологиня, через усі ці чинники жінка може втрачати свою цінність, знижується її самооцінка, жінка перестає бути впевненою у собі. 

— Як з цим боротися? Найперша рекомендація — згадати, хто я є, ідентифікувати себе. Самій іноді важко справитися з такими викликами, але за допомогою фахівців це можна зробити. А також за підтримки близьких людей, друзів родичів, колег.

Жінка має зрозуміти: у тебе є дитина, і це твій світ, ти обираєш, кого в цей світ впускати, — каже Інна Канівець.

Марина Діденко погоджується, що оточення дійсно має на нас величезний вплив, особливо коли жінка з дитиною будує або намагається побудувати стосунки. Їй потрібна підтримка від оточення, як мінімум для того, щоб можна було дитину на певний час з кимось залишити.

Дуже важливо, щоб жінка була в оточенні, яке підтримує.

— Якщо є в оточенні люди, які токсичні, які формують у тебе негативні переконання, які викликають у тебе негативні емоції, або припиняй з ними спілкуватися, або, якщо це неможливо, зменшуй спілкування з ними й не ділися своїми планами чи цілями. 

Намагайся знайти у своєму оточенні ту людину, яка тебе в цьому підтримає. Якщо немає таких людей в оточенні, це може бути психолог або група підтримки для жінок. Це треба, щоб рухатися вперед, а не будувати собі стіни та перепони, — коментує психологиня.

Фото: Pexels

Про закінчення попередніх стосунків та отриманий досвід

Марина Діденко наголошує, що будь-які стосунки в нашому житті рано чи пізно закінчуються. Кінець може бути таким, що люди вирішують розійтися чи розлучитися, або це смерть когось із партнерів. Тож у контексті завершення стосунків важливо аналізувати, які були ці стосунки, як я почувався(-лася) в цих стосунках, що для мене було важливо, чи були задоволені мої потреби, чи були задоволені потреби мого партнера, чи відповідала наша взаємодія якимось цінностям? 

— На жаль, так буває, що стосунки закінчуються. І спочатку дуже боляче, а потім це переростає у певний досвід, який допомагає зрозуміти, що наступного разу можна зробити по-іншому, або замислитися, чого навчили ці стосунки?

Якщо жінка знайде відповідь на ці питання, це додасть їй віри і позитивно вплине на побудову стосунків, — пояснює психологиня.

Але після завершення стосунків, особливо, якщо вони були негативним досвідом, будь-яка людина матиме страх побудови нових стосунків. Людина може боятися болю: що її знову ображатимуть або болю втрати людини, до якої зможе прив’язатися.

Інна Канівець говорить, що це нормально хотіти уникнути болю. Для контрзалежної людини біль — це про близькість стосунків. Так буває, коли людина і хоче бути в стосунках, і одночасно їх боїться. Але вона боїться не власне стосунків, а те, що вона відчуває себе у них вразливою. 

— Контрзалежність або адикція уникнення — це порушення прихильності, за якої людина боїться тієї близькості і водночас має потребу у присутності партнера. Це зворотна сторона співзалежності. Тобто, це ті стосунки, у яких людина буквально зливається з партнером або з партнеркою. У такій ситуації треба також звертати увагу на досвід людини, який вона отримала у попередніх стосунках, — акцентує вона.

Коли у жінки є дитина, вона насамперед може думати про те, як її нові стосунки вплинуть безпосередньо на дитину. Йде велика акцентуація на реакції та емоції дитини, це є нормально. Але варто пам’ятати про процес адаптації та не відразу знайомити дитину з новим партнером.

Читати на тему

Вороги чи друзі? Як розійтися мирним шляхом, і що обговорити під час розлучення — поради психологині

Як не залишитися ворогами після розлучення? Що мають обговорити партнери та як уникнути скандалу? Читай поради психологині в нашому ексклюзиві.

Як впоратися з відчуттям самотності після розставання

Інна Канівець говорить, що самотність — це стан, у якому людина відчуває дискомфорт або свою соціальну неповноцінність. Людині може здаватися, що вона абсолютно нікому не потрібна. 

— Якщо людина почувається самотньою, то, звісно, що вона від когось хоче віддалитися, тому що отримала той самий негативний досвід від попередніх стосунків. На відчуття самотності також можуть вплинути соцмережі. В інтернеті люди постійно бачать зображення щасливих пар, які подорожують по світу, розважаються, комунікують між собою з щасливими поглядами. Коли людина дивиться на це все, вона розуміє, що не може відчути такого. Стан самотності, покинутості заважає побудувати інші стосунки, — акцентує сімейна психологиня.

Марина Діденко зауважує, що коли щось закінчується, дуже важливо не ставити собі питання, чому так сталося. Це питання приведе до сильного самозакопування, жалості, неконструктиву. І в цей момент у людини буде дуже багато емоцій. 

— Ці емоції забиратимуть енергію, буде важко будувати щось або знаходити в собі сили на пошук стосунків, розвиток себе. Адже на все це потрібен час, ресурс, на бажання. Тому в цьому контексті важливо питати не чому так сталося (чому закінчилися стосунки — ред.), або накручувати себе, а поставити собі питання і міркувати: “Якого чоловіка я хочу? Що для мене цінно в стосунках? Як я бачу розвиток стосунків з чоловіком? Як я бачу якусь взаємодію з чоловіком? Які можуть бути наші традиції? Чого б мені хотілося в контексті традицій, взаємодії, спілкування?” — радить психологиня.

Фото: Pexels

Щоб зменшити відчуття самотності, Інна Канівець радить обговорювати свої почуття з партнером, обговорювати свої страхи, розказати, що тривалий час жінка почувалася самотньою. 

— Жінка має все це проговорювати зі своїм партнером, розповідати про свої емоції, почуття, переживання й уважно слухати його зворотний зв’язок і обговорювати деякі моменти. Ми не говоримо про те, що це має бути 100% обговорення кожної фрази, кожного страху, але ми говоримо про те, що партнери між собою мають ділитися і реагувати на ті хвилювання, які озвучують. Це створить ланцюжок довіри, який вже із ланцюжка переросте у міцний місточок, — говорить сімейна психологиня.

Читати на тему

Наодинці з собою: чому виникає страх самотності та як його позбутися

Страх самотності на тлі війни: що провокує та як від нього позбутися.

Чи треба відразу говорити новому партнеру про дитину

Марина Діденко акцентує, що жінка має відразу сказати партнеру, що у неї є дитина.

— Якщо ти хочеш побудувати міцні стосунки, то починати їх з брехні — не дуже гарна ідея. Це відразу підірве довіру. Тому важливо проговорювати та щиро відкрити якісь аспекти свого життя, які доречні і не є занадто особистими або травмуючими. Друге — це відразу відсіє того чоловіка, який не налаштований на довгі стосунки, а шукає їх на одну ніч.

Якщо чоловік, дізнавшись у листуванні або на побаченні, що у жінки є дитина, припиняє спілкування, то це відразу може бути таким фільтром. 

Інна Канівець погоджується, що треба відразу говорити про дитину. Не треба якось “підготовлювати ґрунт” до цієї розмови. Вона також акцентує, що одним із принципів взаємостосунків є довіра та сприйняття одне одного. 

— Якщо ми говоримо про почуття, то перепоною до побудови стосунків дитина бути не може. Коли ми знайомимося із партнерами, найперше, ми говоримо про повне прийняття, про ту внутрішню збалансованість, про внутрішній потяг одне до одного, про те, що людина є важливою, а дитина — це є частинка цієї людини. Коли один із партнерів не приймає дитину, він не приймає частину людини, яка поруч. Тому тут запитання для жінки: “Чи варто продовжувати ці стосунки?” — розповідає сімейна психологиня.

Фото: Pexels

Коли варто знайомити дитину з новим партнером

Марина Діденко каже, що не потрібно знайомити дитину з новим партнером на перших побаченнях. Для дитини це може бути травматично, бо вона не буде розуміти, хто це. А чоловіка це може лякати, тому що він ще не побудував стосунки з жінкою, в нього енергія витрачається на неї, а тут йому потрібно відразу будувати стосунки з іншою маленькою людиною. Він може відчувати відповідальність, додатковий тиск, бо в будь-якому випадку стосунки — це відповідальність. 

— Стосунки з жінкою, в якої є дитина, мають певну специфіку. Нічого страшного в цьому немає, але це по-іншому. Тому бажано все робити поетапно.

Так, як ми будуємо будинок, поетапно: спочатку закладаємо фундамент, потім будуємо стіни, потім дах, потім його оздоблюємо та заселяємося.

Це класна аналогія для побудови стосунків. Не треба намагатися робити відразу все. Треба побудувати фундамент — познайомитися одне з одним, проговоріть якісь моменти. Оскільки дитина є важливою частиною вашого життя, то замовчувати її наявність нелогічно. Треба проговорити якісь бажання, спробувати взаємодіяти, а потім вносити якісь додаткові елементи у вашу взаємодію: знайомство з друзями, з дитиною і взаємодію з нею, — радить психологиня.

Інна Канівець говорить, що жінки роблять помилку, коли з першого дня розказують дитині, що познайомилися з новим чоловіком, і відразу впускають його в їхнє з дитиною життя. Дитина може не прийти адаптивний період, тому в неї може бути агресія та роздратованість. 

За її словами, коли дитина бачить маму щасливою, вона намагатися бути у колі цієї взаємодії, радості, безтурботності, якщо йдеться про спільне “ми”. 

— Я рекомендую в цьому випадку, не відразу знайомити свого партнера з дитиною, зустрітися десь на нейтральній території, погуляти. Тобто поступово знайомити із партнером. І це, звісно, потребує часу.

Для дитини важливо побачити безпечність, — акцентує сімейна психологиня.

Фото: Pexels

Як підготувати дитину до появи нового партнера

Марина Діденко говорить, що з дитиною потрібно розмовляти. Дуже важливо дитині пояснити, що поява партнера ніяк не вплине на їхню взаємодію, що мати все любить свою дитину. 

— Дитина може відчувати, що їй немає місця в цій взаємодії. Був довгий симбіоз, ви були разом з дитиною, були “ми”, а тепер в це “ми” вливається ще якийсь новий елемент. Це може бути тривожно, страшно як для дитини, так і для дорослих. На це потрібен час, будуть певні зміни, будуть певні емоції. Це все є нормальним. 

Важливо також прояснити зони відповідальності жінки та партнера, щоб дитина зрозуміла роль кожного з дорослих в її житті, мала своє коло обов’язків, відповідальності і розуміла, з чим та до когось з дорослих можна звертатися. 

Важливо, щоб дитина розуміла, що цей чоловік — це не тато. Тобто є біологічний тато, а це може бути близька людина, вітчим, другий тато тощо. Але треба розділяти біологічного батька і чоловіка, який виховує, — говорить Марина.

Читати на тему

Ми з татом більше не разом. Як не травмувати дитину розлученням та підтримати її

Читай, як підтримати дитину під час розлучення батьків. Важливі поради, що допоможуть не травмувати.

Як зрозуміти, що ти готова до нових стосунків

Марина Діденко говорить, що у цьому питанні все індивідуально, але можна виділити два маркери:

• коли у жінки виникло бажання;
• коли зникло почуття провини за те, що присвячує час собі.

— Якщо таке є почуття провини за те, що ти присвячуєш час собі, то спершу треба сходити на психотерапію або розмову з психологом, а потім вже будувати стосунки. Для будь-якої дитини дуже важливо, щоб мама була щасливою і реалізованою в усіх сферах. Тому тут питання більше буде в тому, як жінка взаємодіє з дитиною. Насправді дітям важлива не кількість часу, а його якість.

Якщо жінка побудує щире, відкрите, якісне спілкування з дитиною, їм цього буде достатньо. Дитина адекватно реагуватиме на те, що у мами є якийсь час для себе, — пояснює психологиня.

Інна Канівець зауважує, що часто, коли приходить час до нових стосунків, жінка обирає виховання дитини та не пускає у свою систему жодного чоловіка. Але є інший варіант, коли жінка готова до нових стосунків, хоче бути у цих стосунках і робить все можливе, щоб ця система набрала таких яскравих фарб. 

— На початку стосунків важливо проговорити, які правила у жінки із дитиною, тобто в їхній маленькій родині, уже існують, які традиції, які звичаї. Чоловіку звісно доведеться їх дотримуватися, але він може вносити й нові традиції. Тут йдеться про оту домовленість трьох сторін, про оту адаптацію, про те, що є взаєморозуміння та взаємопідтримка, — каже вона.

Фото: Pexels

Як зберегти рівновагу між своїми потребами та потребами дитини

Інна Канівець говорить, що треба звертати увагу на повну взаємодію та залученість. Не має бути вибору: бути з партнером або з дитиною. Потреби свої й дитини — це дуже важлива річ. 

— Варто говорити про встановлення меж, про ролі, в яких знаходиться кожна з цих фігур. Мама має бути мамою, її головне завдання — опіка над дитиною, підтримка дитини і забезпечення її базових потреб, — каже сімейна психологиня.

Марина Діденко також зауважує, що з дитиною треба розмовляти, говорити про свої почуття та бажання. 

— Діти дуже мудрі, вони найбільше хочуть, щоб їхні батьки були щасливі. Також у дітей присутнє магічне мислення.

Якщо щось стається, наприклад, стосунки не вийшли чи хтось посварився, діти починають звинувачувати себе, навіть якщо це не так.

Тому важливо розмовляти з дитиною, пояснювати, що відбулося і чому. Говорити, що люди іноді не знаходять спільну мову або розуміють, що їм краще бути окремо. Це треба робити, щоб дитина розуміла, що причина не в ній, це просто така специфіка взаємодії дорослих, — коментує психологиня.

 Це ще раз доводить те, що спершу дорослим варто побудувати фундамент між собою, а потім знайомитися з дитиною. Це зменшить травматичний досвід для дитини.

Інна Канівець говорить, що здоровий підхід до виховання дитини — це те, щоб показати їй сімейну систему, де панує радість, любов, турбота, взаємодія, взаємоповага тощо.

Якщо люди, які мають дітей від попередніх стосунків, будують нові, варто звертати увагу і на дітей. Раніше ми розповідали, як прийняти та полюбити дитину партнера(-ки).

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.