Акушерка кладе на мене дитину і… за вікном вибух! Інтерв’ю з українкою про материнство під час війни

Ольга Шпачук — продюсерка, яка проживає в Києві. А нині вона звикає до свого нового статусу — мами. Тримісячна донечка Єва стала надією жінки на краще. Але, на жаль, вагітність не минула спокійно.

Ольга щиро розповіла, що їй довелось пережити впродовж цих місяців та як змінилось її життя після пологів.

Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше читай у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

— Які у вас були перші емоції, коли дізнались про початок повномасштабного вторгнення?

— Страх — це найбільша емоція, яку я відчувала в той час. Були сльози, нерозуміння, що робити далі. 

— Ви вже були вагітною на той момент?

— Ні, я дізналась про вагітність під час повномасштабної війни, влітку. Спочатку було відчуття абсолютного щастя, а потім прийшло розуміння, що зараз війна, і страх за свою майбутню дитину.

Я постійно була в стані тривожності через війну. Крім того, дуже хотіла народжувати в Києві, але не розуміла, чи це вдасться.

— Що підтримувало вас у цей період?

— Розуміння, що я тепер не одна, що тепер я відповідаю за своє життя і за життя малюка. 

Фото: olenka_shpachuk / Instagram

— Постійно спускатись в укриття, мабуть, було важко?

— На той час ми жили на 16-му поверсі. Почалась тривога, вимкнули світло, перестали працювати ліфти. Коли тривога закінчувалась, їх вмикали не одразу. Бували випадки, що ліфт не працював тижнями.

Ти спускаєшся в метро, потім повертаєшся додому пішки на 16-й поверх. Вагітною це важко. 

— Чи не було якихось проблем з медичним обслуговуванням?

— Було. Я стояла на обліку у звичайній районній поліклініці. Коли мені потрібно було здавати аналізи, а в них не було світла, я не могла це зробити.

Їм просто не було де їх зберігати — вимикались холодильники. Тому я приходила через тиждень-два або йшла в приватну лабораторію.

— Що було найважче за період вагітності?

— В період вагітності у мене був постійний страх за життя дитини. Важкою була новорічна ніч, коли була масована атака. Періодично думала про те, що, можливо, мені пощастить і я не буду народжувати у підвалі.

Проте в пологовий я потрапила 25 січня ввечері, перед тривогою. Вночі була масована атака.

У той момент, коли я народила Єву, акушерка кладе на мене дитину, і за вікном вибух! Я досі не знаю, що то було — ППО чи приліт.

Фото: olenka_shpachuk / Instagram

З одного боку, ти наче не звертаєш на це увагу, бо народжуєш, але з іншого — ти розумієш, що за вікном вибухи, але не можеш спуститись у підвал, тому що вже запізно.

Читати на тему

Як це — народжувати під ракетні удари? Олена Лунькова про виклики та роль матері під час війни

Яка роль матері під час війни? Що є найскладнішим для вагітної в укритті? Як жити з думкою про те, як маленьке дитя житиме у війну? Читай у нашому матеріалі.

— За що ви найбільше турбувались у період вагітності?

— За те, щоб моя дитина народилася здоровою. 

— З якими складнощами ви стикнулись уже після народження дитини?

— Коли ми виписались (з пологового будинку — ред.), ще був блекаут. Два тижні в нас постійно зникало світло, інколи опалення.

Нічні тривоги, тривожні валізки — це все важко. 

— Як війна змінила життя вашої родини?

— Частина моєї родини не живе в Україні. Навіть двоюрідна сестричка Єви народилась за кордоном. Ми не бачились уже понад рік.

До того ж ми постійно живемо у тривозі за рідних, друзів, знайомих.

Фото: olenka_shpachuk / Instagram

— Як, на вашу думку, змінилась роль матері під час повномасштабної війни? 

— Мама завжди піклується про свою дитину, але зараз у тих мам, чиї чоловіки захищають країну, чи тих, хто, на жаль, втратили свою другу половинку, відповідальності стало вдвічі більше — за себе й за тата. І жінка має бути готова в будь-який момент рятувати свою дитину в будь-який спосіб.

— Що б ви могли порадити вагітним зараз?

— По-перше, намагатись не нервувати. Так, зараз важко, але коли ти вже тримаєш дитину на руках — це найбільше щастя. Тому весь цей страх та знервованість проходять.

По-друге, бути завжди зібраною, сконцентрованою і завжди пам’ятати, що тепер ти несеш відповідальність, крім свого життя, ще й за дитину. 

І останнє — не боятися народжувати! Життя триває!

— Як ви зараз фізично та морально? 

— Під час пологів мій стан від знервованості та розпачу через те, що в тебе за вікном літають ракети, автоматично перемикнувся до стану щастя.

Але все одно ти живеш у тривожності. Наприклад, сьогодні вночі я прокинулась за п’ять хвилин до повітряної тривоги, у мене таке буває, я ніби відчуваю це.

Психлогічно намагаюсь тримати себе в руках. Не даю собі можливості розкисати. Вірю в те, що перемога вже зовсім близько.

— А що в моменти розпачу допомагає вам зібратись?

— Єва. Вона зараз моя головна підтримка і мій мотиватор. І віра в нашу перемогу.

Фото: olenka_shpachuk / Instagram

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

Фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Минулого року вся Україна хвилювалася за військову медикиню, яку вагітною росіяни забрали у полон. Півроку з нею не було зв’язку.

На щастя, українку вдалося звільнити. Читай, що розповіла Мар’яна Мамонова про пологи в Україні та російський полон.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!