Щодня вони збирають допомогу для тих, хто на межі. Хто втратив усе, полишив рідні домівки й змушений був тікати від війни.
Вже понад рік столичні волонтери забезпечують переселенців тим, без чого почати життя в новому місті складно: одягом, продуктами, предметами особистої гігієни. Кількість тих, хто потребує допомоги, неухильно зростає, натомість збирати та акумулювати допомогу дедалі важче, кажуть волонтери.
Одна з переселенок, яка приходить по допомогу, Галина. Вона жила у Бахмуті, може годинами розповідати про пекло, на яке окупанти перетворили її рідне місто. Вулиці стали суцільними руїнами, а її дім — зруйнований.
Душа плаче від того, що я відчуваю. Сльози йдуть назовні, серце плаче, кров’ю обливається, — говорить Галина та показує на телефоні кадри своєї зруйнованої домівки.
Жінка тікала з міста, коли там були активні бойові дії, лише з одною невеликою сумкою. Галина така не одна, але переселенців не залишають у біді, волонтери підтримують, надають все необхідне.
Переселенці завчасно приходять на видачу гуманітарної допомоги. Вони самостійно формують такі собі списки, щоб потім не створювати натовпу. Одні — кому потрібен одяг, інші — кому потрібні речі особистої гігієни.
Керує волонтерським штабом Валерія Лозгачова — очільниця благодійного фонду. Вже понад рік вона опікується переселенцями. Речі першої потреби збирає по всій Україні, надсилають навіть з Європи. Допомагають їй дівчата — такі самі переселенки, яким вона колись допомогла.
Більше тони одягу та взуття, понад 400 кг продуктів, сотні наборів постільної білизни, гігієни та посуду — те, що волонтери збирали місяцями, переселенці розібрали за півдня.
Це лише маленька частина великої волонтерської роботи, бо допомагають не лише переселенцям, а й військовим.
Обсяги роботи у волонтерів зростають, натомість обсяги допомоги — суттєво зменшуються. Збори, які раніше закривалися за кілька годин, зараз тягнуться днями, а то й тижнями.
Валерія розповідає, що її екіпаж найбільше потребує пального, продуктів, засобів гігієни, ліків. Кожен може долучитися до допомоги. Жінка наголошує, що рухатися уперед її мотивує бажання наблизити нашу перемогу.
Українці не втомлюються допомагати одне одному. Переселенці можуть знайти допомогу у різних містах України. Раніше ми розповідали, як костел Святого Миколая у Києві перетворився на волонтерський хаб.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!