У київському костелі Святого Миколая, доки одні парафіяни боронять Україну в найгарячіших точках, інші — допомагають в тилу. Розповідаємо, як церква перетворилася на волонтерський хаб і чому, підтримуючи інших, змушена боротися ще й за власне існування.
Костел Святого Миколая перетворився на волонтерський хаб на початку повномасштабного вторгнення. Тоді під його стінами розвантажували, сортували й пакували. Під неоготичними склепіннями росли гори допомоги з-за кордону: медикаменти, засоби гігієни, їжа, дитячі підгузки. Усе це — від вірян-католиків Словаччини, Італії, Нідерландів, а найбільше — з Польщі.
Тоді парафіяни роздали загалом понад 350 т гуманітарки, розповідає настоятель. Доки одні допомагали в тилу, інші пішли боронити Україну на фронті.
Нині гір гуманітарки тут уже не видно. Парафіяни продовжують допомагати людям, які цього потребують, а паралельно рятують сам костел.
З кожним днем храм дедалі більше руйнується, — розповідає настоятель.
Нижню частину храму віряни власноруч висушували та рятували від грибка, бо підтікає фундамент. Додала свого і пожежа два роки тому. Вони готові повністю відновити будівлю, каже настоятель, але юридично не мають права. Відібрана у католиків ще більшовиками, зараз вона перебуває на балансі Будинку органної музики.
Віряни роками намагаються повернути святиню, щоб її відновити. Два роки тому зажевріла надія. Тоді парафія і Мінкульт підписали відповідний меморандум, за яким костел мав би перейти в користування парафії, та не перейшов і досі.
Зараз ми маємо зв’язані руки, — каже настоятель.
Та вони не здаються. Днями настоятель презентував свою нову книгу. Кошти з продажу спрямують на порятунок костелу. У планах — відкрити при храмі центр реабілітації для всіх, хто постраждав від війни.
Раніше ми розповідали, скільки самобудів звела УПЦ МП на території Києво-Печерської лаври.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!