Пережив пекло та повернувся додому! Історія прикордонника, який пройшов оборону Зміїного та чотири російські колонії

Дев’ять місяців у російському полоні. Повна інформаційна ізоляція, постійні приниження та моральне і фізичне насилля. Це пережив 21-річний молодший сержант прикордонної служби Микита Жур’ян.

Повномасштабне вторгнення росіян зустрів на острові Зміїний. Згадує, як тривогу о четвертій ранку спершу сприйняли за навчальну. Лише коли розсіявся туман, побачили на обрії ворожий крейсер Москва.

Потім на острів посипалися удари з винищувачів. Згодом окупанти почали атакувати ще й з моря.

Бій за острів тривав увесь день, згадує чоловік. Сили противника переважали. Коли під час бомбардування відбулась висадка ворожого десанту, захисників Зміїного взяли у полон.

Ворожі десантники поклали українських воїнів на пірс, де вони пролежали понад чотири години, незважаючи на зимовий шторм. З острова бранців відправили до казарм у Севастополі. А після численних допитів відвезли до колонії у Білгородській області.

Прикордонник згадує, що жили з побратимами у постійній інформаційній ізоляції. Єдиним джерелом новин було російське радіо. Лише через місяць полону окупанти дозволили бранцям написати рідним.

Ми написали листи в березні, а прийшли вони вже у вересні.

Також росіяни постійно намагались зламати дух українських бійців. Микита розповідає, що вдавались до психологічного та фізичного тиску, часто влаштовували допити.

Просто поглузувати. Їх не цікавив якийсь військовий досвід, вони хотіли якось зганьбити тебе.

Під час полону Микиту разом із побратимами етапували у чотири пенітенціарні заклади. Згадує чоловік, що годували у полоні жахливо, а порції були мізерні. Тому за весь час перебування у неволі втратив близько 20 кілограмів ваги.

Читати на тему

Попри 70 днів у полоні не втратив віри в Бога та Україну. Історія капелана, що рятував військових зі Зміїного

Розповідаємо історію капелана Василя Вирозуба, який повернувся з російського полону.

На четвертий місяць полону українським захисникам дали роботу у швацькому цеху, а через п’ять місяців Микиту та його побратимів забрали військові. Чоловік зізнається: до останнього не розумів, що їде на обмін.

Разом з побратимами 24 листопада молодшого сержанта повернули в Україну. Чоловік пройшов психологічну реабілітацію та у січні повернувся на військову службу. Служити народу України Микита планує і надалі та наближати перемогу Батьківщини з усіх сил.

Знаковим місцем у житті острів Зміїний встиг стати і для Михайла, але там його шлях і закінчився. Читай інтерв’ю з дружиною загиблого пілота.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!