Збудувала храм на подвір’ї в пам’ять про сина — історія зародження першої української церкви у Петриківці

У селищі в Дніпропетровській області матір звела храм у пам’ять про загиблого сина-захисника. Жителька Петриківки Ірина Тезик вирішила так віддати шану єдиному сину та усім загиблим воїнам-односельцям.

Храм побудували практично на родинному подвір’ї. Він став у селищі першим осередком православної церкви України.

— У нас посеред двору був невеликий сарайчик. Ми його демонтували, щоб було видно храм. Так я просинаюся зранку і він вже перед очима.

Зараз жінка має куточок у хаті, присвячений своєму сину. Тут і його портрет, і дитячі фото, і нагороди.

Бачилася з сином лише кілька разів

Ірина 2,5 роки до повномасштабного вторгнення не бачилася з сином, бо була за кордоном на заробітках. А першого дня вторгнення син їй зателефонував та сказав, що йде до військкомату.

Спершу хлопець був у Петриківці в теробороні, потім опинився на Харківському напрямку. 33-річний Костянтин став кулеметником, потім працював аеророзвідником в Донецькій області.

Із сином Ірина бачилася кілька разів. Він мало їй розповідав про свої будні — оберігав. Костянтин загинув торік 31 жовтня на Донеччині. Він та ще четверо чоловіків були у бліндажі, стався приліт й вони усі загинули.

Читати на тему

Шукаю у списках полонених — не вірю, що ми його поховали. Матір про захисника Дмитра Турушева

Матір розповіла про свого закатованого полоненого сина: читай історію у матеріалі.

Початок будівництва храму

Коли Ірина ховала сина, довелося звернутися до священника московської церкви, адже іншої в селищі не було. Тоді спало на думку побудувати новий український храм. Ірину підтримав її брат, який ніс службу з Костянтином у теробороні. Він каже, що племінник був справжнім патріотом.

Коли Україні надали Томос, Костянтин дуже радів. Він говорив, що це історична справедливість. У нього було бажання, щоб у селі зародилася українська церква, — говорить дядько Анатолій.

Ідею дерев’яної церкви Ірина взяла з інтернету. Родина витратила свої заощадження, допомагали друзі та односельці. Далі використовували кошти з державних виплат у зв’язку з загибеллю сина. Будівництво тривало чотири місяці.

Настоятель Олександр каже, що будівництво далося важкою ціною. Біля храму також планують розвивати інфраструктуру, щоб він став духовним центром. Під час служби у храмі завжди згадують усіх загиблих воїнів, зокрема і Костянтина.

Багато батьків втратили своїх дітей під час війни, і йдеться не лише про військових. Маленькі діти також гинуть від російських ракет. Раніше ми розповідали зворушливу історію поліцейського з Авдіївки, який всиновив дитину після втрати доньки.

Фото: Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.