Розумів, що лишився без рук, але жити хотілося! Історія нацгвардійця про боротьбу за своє майбутнє

Американські протези не підійшли, але йому беруться допомогти в Україні. Нацгвардієць Василь Зеленевич втратив на фронті обидві руки.

Тепер чоловік мріє про, здавалося б, банальне — взяти в руку ложку та самому поїсти. Він покладав великі сподівання на реабілітацію в США, але підібрані там протези виявилися нефункціональними та лише заважали.

Відчуття, як у маленької дитини. Ти нічого не можеш сам.

Зараз розв’язувати проблему Василя взялися українські фахівці. Однак через складність високих ампутацій втілити в життя мрію пораненого бійця стане у шалену суму — понад 200 тисяч євро.

Історія нацгвардійця Василя Зеленевича

Енергійність Василя відчувається навіть під час розмови. Чоловік раніше був будівельником, сам родом з Львівської області. Дуже любить кататись на лижах, а ще — волейбол та настільний теніс й загалом активний відпочинок. Так було до лютого 2022 року.

Просто так не міг сидіти та чекати вдома, поки хтось буде захищати, а не я.

Він пішов добровольцем, але коли потрапив до армії, каже, був дещо розчарований. Говорить, досі можна стикнутись з пережитками радянщини, а хотілося б, аби командири несли відповідальність за підлеглих. Також Василь додає, що неправильно думати, що ворог нічого не вміє. Адже у лавах противника теж є професіонали й недооцінювати їх небезпечно.

Як нацгвардієць, чоловік боронив Київську область, далі була Донеччина, село Спірне. Їхні позиції, згадує Василь, росіяни хотіли захопити символічно до 9 травня. Ще 6 травня рано вранці почався ворожий штурм. Тоді чоловік і дістав поранення. Що летіло, він не знає й досі. Пошматувало руки та сильно контузило.

Евакуація Василя тривала понад 12 годин. Ще на позиції чоловік зрозумів, що лишиться без рук, але не давав собі падати духом.

Дуже хочеться жити. Без ніг, без рук, але жити хочеться!

Після ампутації кінцівок саме рідні стали опорою для чоловіка. Брат Іван відтоді постійно з Василем.

Одразу нагальним питанням постало питання протезування. За програмою лікування Василя зголосилися прийняти у США. Проте звідти чоловік повернувся з протезами, з якими практично нічого не міг робити. Вони просто заважали.

Тому чоловік почав шукати альтернативи й натрапив на український Центр складного протезування. Там Василю запропонували остеоінтеграцію, коли частину протеза вживлюють просто у кістку. Часто це чи не єдине рішення при високих ампутаціях.

Читати на тему

У полоні ампутували всі чотири кінцівки: історія військового, якого протезують у Львові

Розповідаємо історію чоловіка про поранення, полон та реабілітацію.

Василь погодився і нещодавно успішно переніс операцію одразу на двох плечах. За словами засновника Центру складного протезування В’ячеслава Запорожця, наступним кроком буде таргетна м’язова реновація — це пластика нервів з підшивкою до м’язів з їхнім розгалуженням.

А далі за допомогою спеціальної комп’ютерної програми у планах навчити датчики зчитувати м’язові сигнали та керувати біонічною рукою. Наразі у центрі так навчаються четверо поранених бійців, які теж втратили кінцівки.

Завдяки такому підходу протези більш чутливі до доторків та мають широкий функціонал. В’ячеслав Запорожець припускає, що Василь вже за півроку зможе навчитись керувати новими кінцівками.

Однак спершу потрібно зібрати щонайменше 220 тисяч євро на протези обох рук. А це понад дев’ять мільйонів гривень. У центрі очікують, що до двох мільйонів зможе компенсувати держава, ще частину покриють приватні благодійники. Однак сума все одно надто велика, тому волонтери оголосили збір, аби закрити всю вартість протезів для Василя.

Долучитись до нього можеш і ти. Задонатити можна на картку за номером 5375 4112 1410 2605.

Та втрата кінцівок — це ніколи не вирок. Це доводить 32-річний Євген, який під час реабілітації навчився керувати FPV-дроном. Читай історію військового Євгена Назаренка.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.