Війна часто забирає у нас рідних, побратимів, друзів. І це — один з найважчих її проявів, який мусить витримати людина. Капелан однієї з частин Національної гвардії України ще з 2014 року перебуває на фронті. Він став не тільки військовим священником, а й волонтером. Велике вторгнення отця Володимира застало в Миколаєві. Та, каже, за всі дев’ять років війни, найважчим для нього так і лишилося — відспівувати загиблих побратимів. Зараз він пригадує, що коли отримав пропозицію поїхати на фронт військовим капеланом, то не вагався жодної хвилини. — Я розумів, що повинен йти, бо це мій священний обов’язок, допомагати будь-де, — каже отець Володимир. Тож поїхав на Схід у складі добровольчого черкаського батальйону. Тоді першою точкою на його бойовому шляху була Волноваха. Потім — Новотроїцьке, а згодом капелан об’їхав усі фронтові позиції. Саме там побачив перші жахи війни. Тепер ділиться: йому важко бачити втрати наший військовослужбовців: не лише як людей, а і як захисників та побратимів. Та для бійців військовий капелан є й важливою підтримкою. Читати на тему ”Там, де я похрестив бійця, бомба не розірвалась!” Історія капелана про службу на війні Капелан харківської ТрО розповів, що має робити капелан на фронті, та згадав цікаві випадки з власного життя. Що входить до обов’язків військових капеланів і як на фронті служать капеланки: про це ми писали в нашому іншому матеріалі. Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами! Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему ”Там, де я похрестив бійця, бомба не розірвалась!” Історія капелана про службу на війні Капелан харківської ТрО розповів, що має робити капелан на фронті, та згадав цікаві випадки з власного життя.