Танкісти 118-ї окремої механізованої бригади, що боронять Запоріжжя, готуються зустрічати вже третю для багатьох з них воєнну зиму. У бліндажах тепло, а на польовій кухні кипить робота.
Хлопці, що раніше не мали жодного стосунку до куховарства, по черзі готують для побратимів їжу. Головне, твердять, працювати із душею, тоді все вдаватиметься. Це ж, власне, стосується й бойовищ, певен кавалер Ордену за мужність, отриманого за звільнення Роботиного, мехвод Т-72 Геннадій.
Торік улітку він із товаришами проклав шлях піхоті, що згодом звільнила селище. Та ще й при цьому своїм панцирником зрівняв із землею фортифікації окупантів.
— Потрапили у ворожий окоп. Кажу: “Ну все, хлопці, приїхали”. Не міг витягнути його — гусениця тріщить, — розповідає військовий.
Спантеличені росіяни збіглися по бліндажах, а Геннадій, вивільняючи танк з пастки, розтрощив геть усе разом з окупантами, щоб його не підбили.
Я проїхав по їхніх позиціях повністю. Я все там зруйнував, — говорить Геннадій і додає, що ця точка окупантів не давала взяти Роботине.
Військовий ділиться, що йому не вистачає родини, хоча заради неї він і воює. Він не хоче, щоб його діти жили у рабстві чи виїжджали за кордон.
Інколи танкістам доводиться керувати своєю машиною у дуже складних умовах. Раніше ми розповідали історію танкіста Ярослава, який керував танком наосліп.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.