8 травня до Запоріжжя прибула евакуаційна колона, що доправила 177 маріупольців. Частина з них — це люди, які понад два місяці рятувалися від обстрілів міста загарбниками у катакомбах Азовсталі.
Більш як добу вони добиралися до пункту призначення. Зізнаються — виснажені, але щасливі.
В цивілізацію! Тому що готували на мангалі. З 8 березня по 1 квітня дехто не виходив з підвалів.
Сиділи в підвалі своєї дев’ятиповерхівки в середмісті й пані Олена з 13-річним сином Валерієм. Каже — евакуації чекали, наче дива.
Жінка зізнається: вийти з підвалу вийшло аж із третьої спроби.
Ми сиділи в підвалі, було дуже шумно, дуже небезпечно виходити. Ми не могли просто вийти навіть. Ось на третій раз тільки, дякувати Богу, вдалося.
Серед тих, хто ховався у підвалах Азовсталі, була і Наталія — співробітниця підприємства. Каже — щоб не збожеволіти через відчай, вона проводила для малечі конкурси малюнків. У їхньому бункері було восьмеро дітей.
Посадовці зізнаються — тішаться, що черговій групі маріупольців вдалося виїхати на вільну територію. Бо знають, що саме ці люди й супротив маріупольців врятував і Запоріжжя, і всю Україну.
Дорогою до цих бусів мали підсісти або долучитися на легкових автомобілях усі охочі мешканці тимчасово окупованих міст на Запоріжжі, а також маріупольці, які вже дісталися Бердянська. Втім, рашисти заборонили колоні зупинятися.
Нагадаємо, що 8 травня відбулася і відеоконференція бійців Азову з журналістами. Герої Маріуполя відповіли на запитання. Читай основні тези прес-конференції бійців Азову.