З перших днів війни вони жили в окупації. Села Димер, Демидів, Козаровичі та чимало інших на Півночі від столиці, російські війська захопили одразу. Це був чи не найшвидший шлях на Київ.
Зі столицею громаду сполучали дві переправи. Одну, яка веде із Демидова, підірвали Збройні сили України. Другу — Козаровицьку захисну дамбу, зруйновано під час перших боїв.
Громада фактично втратила можливість евакуюватися.
Та життя по сусідству із ворогом — це була не єдина проблема. Вода із Київського водосховища хлинула на Демидів і почала затоплювати будинки.
Цілодобово й без зупинки намагаються відкачати воду місцеві, помпу зробили самостійно, але процес дуже повільний. Нині облаштували тимчасову переправу і самостійно розвозять продукти сусідам, адже під час окупації їсти було нічого.
Щоб відрізати міста від сполучення та отримання допомоги, окупанти руйнували електромережу та залізничні колії, так було і з Черніговом. Нині Укрзалізниця відновила сполучення між Києвом та Черніговом і вже відправила туди першу гуманітарну допомогу.