“Тобі за 30 і ти не народжуєш?”
“Коли поповнення?”
“Та у твоєму віці я мала вже двох дітей!”
Подібні фрази цим людям у суспільстві закидають часто. Але на них вони реагують зазвичай спокійно, бо вже давно визначилися зі своєю життєвою позицією щодо народження дітей. Таких людей називають чайлдфрі, тобто ті, хто ухвалив свідоме рішення не мати дітей.
Статистика показує, що схожу філософію сповідує дедалі більше українців. Ми поспілкувалися з такими людьми та поговорили про причини, вибір та сприйняття суспільства.
Перші наші співрозмовники — 38-річна Ксенія та її 42-річний чоловік Олександр. Жінка — дизайнерка одягу. Чоловік — приватний підприємець. Обоє успішні, й обоє свідомо не хочуть народжувати.
Ксенія себе називає трудоголіком і свого життя насамперед не уявляє без роботи.
Діти для мене — то не досягнення. Якби я народила, то улюблену роботу довелося б закинути.
— Цього робити я не хочу, бо вона мені приносить не просто фінансову стабільність. Я отримую задоволення від успішної реалізації, — каже Ксенія.
Фото: Pexels
А ще окрім роботи жінка любить свободу. Її бачення підтримує і чоловік Олександр.
— Ми нічим не обтяжені. Будь-якої миті можемо зірватися і поїхати чи то на відпочинок, чи піти у кіно. А якщо була б дитина, ти обмежений у такому виборі. Нас усе влаштовує. Принаймні на цьому етапі життя, — розповів Олександр.
34-річна киянка Анна теж вважає себе чайлдфрі. Жінка — журналістка, піарниця та блогерка. Каже: ще з 17 років жила гедоністично. Думала лише про себе.
— Мені подобалося проводити час із друзями, робити те, що приносить лише задоволення. І те, що приносить гроші. Їх я витрачаю на класно проведений час із друзями та подорожі, бо хочу побачити світ.
Оскільки мені вже 34, то останні кілька років також вкладаю гроші у власну зовнішність. До того ж я ніколи особливо сімейною не була, — розповідає Анна.
Позиція чайлдфрі почала формуватися у жінки, коли її подружки почали народжувати. Відтоді розібратися зі своїми думками допомогли психологи.
— Якщо років до 30 я думала: добре, будуть гроші, можна народити, скинути на батьків або на няню і поїхати собі в турне. Але коли я розбиралася з психологом, які в мене були дитячі образи на батьків, то я зрозуміла, що так не можна — народити й скинути на батьків. Не вийде так, бо твоя дитина потім не вилазитиме від психотерапевтів, — ділиться Анна.
Себе Анна називає егоїсткою. Переконана: на першому місці у кожної людини має бути вона сама. А з появою дітей це ніяк неможливо зробити. Водночас те, що чайлдфрі малечу не люблять, називає міфом.
У мене є похресник, я його дуже люблю. Це все міф і вигадка, що чайлдфрі ненавидять дітей.
— Я свого похресника дуже люблю — це моя інвестиція в майбутнє. Коли років у 90-100 я вмиратиму з келихом шампанського, то він мені туди, маю надію, цього саме шампанського і піділлє, — жартує Анна.
Питаннями про появу дітей Анну вже давно ніхто не дістає, бо знають, що отримають різку відповідь. З батьками має порозуміння. Каже: ті завжди поважали її кордони. Таким, як вона, радить слухати лише себе.
— Не хочеш — не народжуй. Треба чути себе, свої бажання, а не чиїсь стереотипи та думки. Якщо хтось вважає, що тобі треба народжувати, хай він собі народжує. Все просто! — каже жінка.
Психологи небажання ставати батьками пояснюють кількома причинами. Насамперед це може бути ознакою глибокої дитячої травми. Пережите трансформується у так зване бажання нібито захистити наступне покоління від повторення травматичних потрясінь.
— Дуже часто, коли ми стаємо дорослими, повторюємо сценарій життя наших батьків. Чому, наприклад, зараз певна кількість людей не хоче мати дітей?
По-перше, це йде повторення моделі життя батьків. Тобто, наприклад, жінка дивиться на своїх батьків і розуміє, що дитина — це був інструмент для маніпуляцій.
Або, наприклад, батько пішов, бо я народилася і зовнішність мами змінилася. Відтак вона не приваблювала батька. Тому я не хочу, щоб так сталося зі мною. Я не хочу, щоб мій чоловік пішов від мене саме з цієї причини, — розповідає психолог Володимир Науменко.
А ще люди банально бояться втратити народжену дитину. Особливо цей страх загострила війна в Україні.
Люди бояться: що буде зі мною завтра? А якщо, наприклад, я втрачу будинок або в мене не буде роботи? А якщо щось станеться з дитиною? Як я це переживу?
Подібних питань насправді багато, каже психолог.
Серед причин свідомої відмови від батьківства і страх втратити свободу та звичне життя, позбутися комфорту та розваг. А ще — відсутність відповідальності.
— Це егоїстична така позиція. Буцімто в мене не буде часу з появою дитини поїхати на відпочинок, не буде свободи, щоб займатися власним розвитком. Людина думає тільки про себе. Вона не думає про те, що це взагалі інше відчуття. Саме коли ти стаєш батьком чи матір’ю, але це все індивідуально, — розповідає експерт.
Таким людям психологи радять перед тим, як ухвалити остаточне рішення, поговорити з фахівцем, щоб у майбутньому не пошкодувати про власний вибір.
— Є така техніка — я через 10–20 років. Просто подумати, яким буде твоє життя. Що буде в пріоритеті? І дуже часто так може скластися, що людина розумітиме: ну, добре, кар’єру побудую, в мене буде свій будинок, а що далі?
Дуже багато людей потрапляють потім в таку пастку, що у них ніби все є, а чогось не вистачає. А не вистачає саме того, що нам дає природа. Відчути на собі материнство і батьківство.
Відтак у майбутньому можуть бути депресія або якісь інші крайнощі, наголошує психолог.
Утім, експерти зауважують: нерідко позиція чайлдфрі може кардинально змінитися. Але за будь-яких обставин психологи радять поважати вибір кожного. Приймати його з розумінням, навіть якщо погляди у вас різні.
До того ж не варто таких людей засуджувати чи повчати. Цінуйте кордони. Бо якщо людина відчуває, що не хоче дітей — це нормально. Кожен свій вибір робить сам.
Дізнайся більше про те, як гендерні стереотипи впливають на стосунки у парі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.