Кожен день повномасштабної війни приносить українцям нові виклики. Так після масованих ворожих ракетних атак на енергетичні об’єкти України нам доводиться звикати довго сидіти без світла.
Хтось лишається без електрики всього на кілька годин, а дехто мусить вигадувати, як вижити без необхідного не одну добу. І хоча ми залишаємось вірними своїй вірі у перемогу над темрявою, але з часом нашій психіці стає дедалі тяжче витримувати усі випробування.
Тому, щоб кожна реакція на чергове відключення світла не ставала окремою додатковою проблемою у нашій і без того непростій буденності, психологиня з когнітивно-поведінкової терапії Лілія Ягодка розповіла виданню WoMo, чому ми так реагуємо на відсутність світла та як з цим впоратись.
Лілія Ягодка впевнена, що усі блага, такі як світло чи вода, були ознакою контрольованості власного життя. Звісно, ми розуміли, що в країні йде війна, але відчуття безпеки все ж таки зберігалось на рівні власної домівки. Тому тепер це відчувається максимально різко.
Блекаут — це тотальна втрата контролю. Ми боїмось, бо не можемо контролювати цю ситуацію, бо час повернення світла, води, газу від нас не залежить.
Через такий стан речей у когось можуть навіть виникати панічні атаки, оскільки приборкати почуття тривоги та вир думок стає дедалі тяжче. Крім того, навантаження як на нервову систему, так і на організм загалом збільшується, а ми не знаємо, коли це точно скінчиться.
Наприклад, через відключення світла комусь доводиться бігати весь день і шукати джерело електроенергії, щоб зробити свою роботу вчасно. А іноді необхідно затримуватись у вільний час уночі чи на вихідних.
Постійна потреба шукати розв’язання нових проблем виснажує наш мозок та нервову систему, а пробіжки на невідому відстань ще й забирають фізичні сили. Звідси й усі негативні реакції від відключення світла.
Блекаут — це друге випробовування після локдауну.
Хоча ми й маємо змогу тепер виходити на вулицю та бачитися з іншими людьми, але вимкнення світла часто порушують звичний плин життя. Тому необхідно шукати можливості, як впоратись з усією нестабільністю, яка звалилась нам на плечі.
Якщо говорити про роботу, то спершу необхідно взяти на себе відповідальність за свій комфорт. Звісно, роботодавець має забезпечити умови праці, але не потрібно очікувати, що про це здогадаються.
Варто обговорити з керівником, який вихід із ситуації ви бачите. Можливо, у тебе будуть свої ідеї, які ти зможеш йому запропонувати. У цьому питанні важливий діалог. Однак потрібно також зрозуміти для себе власні кордони.
Наприклад, психологиня радить обговорити питання компенсації коштів, які витрачаються на пошуки нового робочого місця — плата за коворкінг, бензин, проїзд чи навіть замовлення у закладі. Деякі роботодавці готові йти назустріч своїм працівникам, яким такі витрати стали досить відчутними.
Доволі просте питання, оскільки ми вже всі, здається, встигли відчути на собі тонкощі життя без світла. Проте важливо не тішити себе надією, що це було востаннє. Ліпше — підготуватись про всяк випадок до наступного відключення.
Якщо у родині є діти, то з ними варто поговорити та пояснити, чому зникає світло. Це важливо, щоб у них теж знизився рівень стресу та з’явилось розуміння, як із ним впоратись.
Поясни, що наші енергетики та всі комунальні служби роблять усе необхідне, щоб мінімізувати наслідки ворожих обстрілів. А наше завдання — бути готовими, зберігати спокій та вірити у них та ЗСУ.
А вдома варто підготувати усі речі, які можуть знадобитися під час відключення світла. Це можуть бути ліхтарики, свічки, повербанки, гірлянди на батарейках.
Також можна підібрати декілька варіантів розваг, щоб не сумувати у темряві. Книжки, настільні ігри, завантажені фільми та мультфільми — будь що, що допоможе не звертати зайвий раз увагу на відсутність світла.
Крім того, задля власного спокою можна об’єднати сили зі своєю родиною, друзями чи колегами. Наприклад, домовитися з рідними, хто та у який день сидітиме з дітьми, якщо тобі потрібно буде працювати. І навпаки, важливо не забувати підтримувати і своїх близьких.
Якщо вже все вдалося зробити, а тривога та стрес нікуди не зникли, то варто спробувати виконати вправу, яка називається Чотири елементи. Вона передбачає, що людина зможе повернути собі контроль над власними емоціями за кілька етапів.
Перший елемент — повітря. Спочатку необхідно нормалізувати діафрагмальне дихання. Для цього поклади руку на живіт та почни повільно вдихати та видихати повітря, рахуючи від одного до п’яти. Важливо, щоб кисень наповнив тіло від живота й аж до верхньої частини легень. Наприкінці вдиху потрібно затримати дихання на дві секунди.
В процесі рахуй від одного до п’яти. На дві секунди затримай дихання у верхній точці й зроби глибокий видих (рахуй від одного до п’яти).
Коли видихаєш, то зникає напруження. Бо під час тривожності дихання — поверхневе, а нам треба глибоке.
Другий елемент — земля. Необхідно стати біля стіни чи сісти у крісло, щоб відчути опору під собою. Після чого прослідкувати за своїми відчуттями та спробувати розслабити м’язи.
Третій елемент — вода. Може допомогти навіть ковток чистої води, оскільки під час цього процесу активізується робота симпатичної та парасимпатичної системи. А якщо говорити простіше, то після ковтка мине певна напруга у щелепі.
Четвертий елемент — вогонь. Тут не потрібно палити свічки чи ще щось. На цьому етапі вправи необхідно лише згадати приємні та теплі моменти свого життя. Подумати про те, що вже зараз маєш — дім, родина, робота. Це вже дуже багато, і це чудово.
І дай собі світла в душі.
У це важко повірити, але страждання також має позитивну складову. Віднайти її буває складно, але вона точно є й може допомогти людині самовдосконалитись. Читай, що таке посттравматичне зростання та як його досягти.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!