Неофіційна світова війна: екс-штурмовик США про війну в Україні та наші шанси на перемогу

Російські пропагандисти відкрили на нього інформаційне полювання, доки він за тисячу кілометрів від рідного дому.

Ієн приїхав в Україну як волонтер та американський правоохоронець зі спецпідрозділу, щоб навчати місцевих солдат сучасної тактики ведення бою. Втім, розкрити своє прізвище та обличчя для медіа він не може, бо в Росії про нього вже знають як про “агента”, що співпрацює із ЗСУ, або простіше — людину, яку варто вбити.

Та привідкрити завісу військового вишколу наших захисників Ієн таки наважився в ексклюзивному інтерв’ю для Вікон. Про досвід у штурмовому підрозділі SWAT, сильні й слабкі сторони української армії та готовність України вступати в НАТО і перемогти РФ у війні ми особисто поговорили з волонтером.

— Ієне, який ваш загальний досвід служби?

— Я сам з Огайо. Там я останні шість років — офіцер місцевої поліції, чотири з яких я брав участь у спеціальних штурмових операціях у підрозділі SWAT (SWAT — підрозділи в американських правоохоронних органах, які використовують спецтактики в операціях високого ризику, — ред.).

Тож у мене було багато завдань, під час виконання яких я отримав ті навички виживання у гарячих точках, які можу передати іншим. У деталі моїх спецоперацій у SWAT вдаватися не можу, але точно скажу — цей досвід є основою того, чого зараз я навчаю хлопців із ЗСУ. 

— Як ви опинилися в Україні?

— У листопаді минулого року ми з кількома друзями у США проводили курси із поводження зі зброєю та тактики спецоперацій для правоохоронців, зокрема були й тренінги для цивільних із базового самозахисту.

Не так багато часу пройшло, і ми побачили, що відбулося в Україні. Тисячі непідготованих чоловіків і жінок пішли на службу. Це був новий виклик.

Ми мали досвід навчання тактичного поводження зі зброєю, зокрема армійською. Ми хотіли зробити щось ефективне для українців, для їхньої перемоги. Тож вирішили їхати з нашою командою до України.

Ми владнали усе з документами, взяли квитки та вирушили. Це була моя перша поїздка до Європи у житті. Коли я перетнув український кордон у Медиці (Польща, — ред.), то першими, кого я побачив, були українські біженці. Родини з дітьми, втомлені. Бачити це наживо, не по телевізору чи у медіа, було геть інакше.

Тож спершу я познайомився з Україною у Львові. Втім, мій перший тренінг відбувся у Києві для кількох підрозділів ЗСУ.

— Як вам досвід роботи з українцями в умовах війни?

Українці неймовірно швидко вчаться! Вони хапають нове з таким захватом, якого я не бачив у нас у Штатах.

— І цікаво те, що хлопці, яких я тут навчаю, не бояться постійно підвищувати рівень складності. Бо вони чітко усвідомлюють, що від того, наскільки жорсткі умови вони зараз випробують у симуляції під час підготовки, настільки вони будуть готові до подібного на реальному полі бою.

Мені навіть не треба їх мотивувати. Вони хочуть і просять самі щось показати. Скажу більше: багато рядових бійців розшукують мої контакти, розповідають про мої тренінги своїм командирам і просять дати дозвіл на вишкіл усього підрозділу. І тоді ми починаємо працювати. 

— Який рівень підготовки наших військовослужбовців ви побачили? Які основні прогалини?

— Особливість української армії зараз — це різноманітність рівнів підготовки в окремих бійців. Але є і люди, що мають величезний досвід служби, є ті, що мають спеціалізований досвід, є ті, хто мене вразив неготовністю тримати зброю взагалі. 

Я їхав в Україну розповідати, як застосувати базові навички так, щоб ворог був знищений якомога швидше та ефективніше, а довелося пояснювати дуже основні речі, як-от де зберігати магазин від автомата так, щоб, поки боєць його дістане для перезарядки, його не вбили.

Читати на тему

Навчання вищого пілотажу: колишні американські морпіхи діляться досвідом з нашими бійцями у Львові

Досвід від професіоналів: як у Львові американські морпіхи навчають людей.

Втім, я розумію причини такого явища — ніхто не був готовий до вторгнення: ні Україна, ні світ. Але позитивом є те, про що я казав — готовність вчитися і шалена самовіддача.

Тут нікого не затягують силоміць на фронт, усі приходять з чітким усвідомленням, чому вони тут, зокрема і на моїх тренінгах.

Тож поки ми з хлопцями працюємо над базовим використанням зброї, тактикою і маневрами під час операцій. 

— Ви ставали свідком явища корупції у чинній українській армії, будучи тренером військових?

— Я бачу наслідки корупції, місцями це видно. Дивлячись на форму хлопців, їхнє екіпірування, частково розумію, що їм не дають необхідних базових речей для служби. Або ці речі надзвичайно низької якості, яка не відповідає коштам, витраченим на них.

Хлопці самі мені це розповідають і кажуть, що впоратися з цим допомагають волонтери або щось вони купують самостійно для себе. Втім, коштів, які виділяє держава, які виділяють ті ж США, їх мало б вистачити.

Я роблю висновок, що корупція існує на місцях. До того ж хлопців недостатньо тренують тут, в Україні. Яка причина цього — мені невідома, однак я це бачу. На жаль, це дуже велика проблема. Втім, вказувати на когось конкретно і звинувачувати не можу. 

— Україна як держава з певним рівнем розвитку Збройних сил та системи оборони готова вступати до НАТО? Якщо ні, коли буде готова?

— Ну, я не військовий аналітик і не політик, тому через це я можу точно відповісти — так, Україна готова. Вона була готова ще багато років тому, коли заявила про свій курс у НАТО.

Я як американець дуже хотів би бачити Україну в НАТО. Якби цей вступ стався значно раніше, не було б війни з Росією. Вони б не наважилися напасти.

Однак є ряд причин, які не дають вашій державі стати частиною військового блоку, і їх дійсно можуть пояснити вже самі представники країн-членів НАТО. Серед них, я підозрюю, є стандарти армії НАТО, до яких Україні ще дуже далеко. Але отримати їх було нереально із тим бекграундом, який був у ЗСУ до 2022 року.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений користувачем @dynamicacquisitions

Багато років українська армія потопала в стандартах ще радянського зразка. Після 2014 року справи поліпшилися, але брак фінансів і надійного керівництва не дав розвиватися як належить.

Зараз менш ніж за рік можна побачити шалений прогрес, однак це все ще не армія НАТО. І в умовах війни вона не стане нею швидко і на 100%.

Вихід у практичній площині зараз — навчатися нових стандартів індивідуально, як це роблять окремі підрозділи. А потім цей досвід варто передати далі, доки нове покоління бійців не служитиме за цими стандартами. Зі свого боку, я все зроблю, щоб щось дати українцям для пришвидшення цього процесу. 

— Якось у соцмережах ви розповідали, що на вас полюють російські спецслужби, про вас пишуть у пропагандистських російських медіа. Що пишуть і з якою головною метою шукають вас?

— Мої фото з автоматом серед хлопців ЗСУ вже облетіли купу Telegram-каналів та пабліків пропагандистських медіа. Для росіян я член іноземного легіону ЗСУ, який стріляє в росіян і вбиває їх.

Десь таки пишуть, що я навчаю українців, але це розцінюється теж як участь у війні проти РФ. Для них я ціль на знищення. Вони будуть дуже шоковані, коли розберуться, що я не заробляю гроші на цій війні, я не отримую нічого з моїх тренінгів. І ховаюся я не дуже вправно, якщо чесно.

У мене купа татуювань, тому якщо добре пошукати, мене не важко знайти та викрити мою особу. Але я знаю, чому я тут. Тому хай пишуть, хай шукають (усміхається, — ред.). 

— Як гадаєте, чому ваша рідна країна США та більшість країн ЄС надають військову допомогу Україні дозовано, а не масово та одразу? Це стратегія поступового виснаження Росії на полі битви чи є інші причини?

— Якби я був військовим аналітиком, я б погодився, що в цьому є певна стратегія. Але дещо я можу точно сказати як громадянин США — дати Україні усе й одразу було б дуже болісно для американського суспільства. Це б викликало невдоволення, оскільки оборонні можливості нашої країни теж важливі для нас самих.

Я вже знаю про певні невдоволення серед наших людей щодо регулярних і значних фінансових вливань для України. Втім, поки ці настрої непопулярні. Але я додам ще те, що надання більшої кількості HIMARS чи танків не допоможе виграти війну одразу.

Українців треба навчити цим користуватися, оскільки не HIMARS звільняють території, а ваші хлопці своїми власними руками.

США грають у дуже делікатну гру у цій війні, мета якої — довести Росію до поразки з мінімальною кількістю жертв, зокрема, зі сторони України.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений TF-31 (@task_force_31)

— Звідки серед лідерів думок США беруться такі вислови, які ми не так давно бачили у Twitter від мільярдера Ілона Маска — про заклики до України віддати Крим Росії і фактично капітулювати?

— Такі заяви не варто сприймати об’єктивно. Ілон Маск, попри свою популярність, не є людиною, втягнутою у реальну війну. Він не володіє реальною ситуацією, як я, наприклад.

Маск не знає вашої культури, історії та бекграунду, пов’язаного з агресією Росії. Для Ілона Маска війна в Україні — це щось, що створює проблеми всьому світові, і тому їх треба вирішити якомога коротшим шляхом. І цей шлях він, власне, і запропонував. Однак він не розуміє, що цей шлях неприйнятний з багатьох причин.

Скажу вам відверто, багато американців дивляться новини про Україну по телебаченню і навіть близько не усвідомлюють, що тут відбувається і як важливо, щоб Україна дала історичну відсіч Росії.

Я особисто зрозумів різницю між тим, що чув у новинах, і тим, що побачив на власні очі, приїхавши сюди. 

Читати на тему

Я побував в усіх гарячих точках світу! Як американський військовий організовує надскладні операції порятунку українців

Раніше він рятував людей в Афганістані, а тепер евакуює їх з гарячих точок України.

— Коли скінчиться війна між Росією та Україною, на вашу думку?

— Для себе я точно знаю, що Україна має виграти. Але я не даю ні собі, ні іншим точних гарантій чи прогнозів. Усе залежить від кожного нового дня, на жаль. Росія має досвід у веденні вторгнень та тривалих війн. Сирія тому приклад. Але з Україною ситуація інша — ви частина Європи, світ дуже підтримує вас не лише дипломатично, а й зброєю.

Усі прекрасно розуміють, що це вже не війна Росії проти Україна. Це неофіційна світова війна.

Але є гарні новини: Україна продовжує отримувати дедалі сучасніше озброєння, а Росія втрачає те, яке мала, і не отримує нового. Тож для мене формула така: коли Росія максимально втратить можливості ефективно досягати своїх військових цілей, тоді Україна переможе. Вірю, але не знаю напевне, що це має статися відносно скоро.

---

Війна в Україні не залишила байдужим нікого. Чоловіки та жінки змінили свою діяльність і допомагають Україні перемогти. Один з них — Алі, 31-річний інструктор з військово-тактичної підготовки для цивільних та військових. Читай його історію за посиланням.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!