Звернень удесятеро більше, ніж до війни! Інтерв’ю з психіатром про шизофренію, біполярку та неврози українців

10 жовтня відзначають День психічного здоров’я та День психіатра. Повномасштабна війна, а перед тим пандемія коронавірусу, значно вплинули на наше психічне здоров’я. Воно не менш важливе, ніж фізичне здоров’я, тому не варто ігнорувати перші прояви, які можуть говорити про проблеми. 

Вікна поговорили з лікарем психіатром, наркологом та неврологом Євгеном Скрипником про психічне здоров’я українців, психіатрію та поширені міфи навколо неї.

Ти дізнаєшся, чи можуть психічні хвороби бути спадковими, коли треба звертатися до психіатра та чому не варто боятися це робити.

Про психічне здоров’я українців

— Які розлади психіки найчастіше трапляються серед українців? Що цьому може передувати?

— Зараз у нас є велика проблема — це психічне здоров’я населення нашої країни. Зараз триває повномасштабна війна, перед тим була пандемія коронавірусу, дійсно з кожним днем психічний стан здоров’я українців погіршується.

Серед захворювань, які зараз виходять на перший план, найчастіше депресія, яка виникає внаслідок стресів. Також посттравматичний стресовий розлад, гострі реакції на стрес, панічні атаки, тривожні розлади.

Такі захворювання як біполярний розлад, шизофренія, тобто важкі захворювання, на них рівень стресу не впливає. Вони як були 1% від загального населення, так і далі хворіє лише цей 1%.

— Що впливає на розвиток таких хвороб як шизофренія та біполярний розлад?

— Що стосується шизофренії та біполярного розладу, слід враховувати спадковий фактор. Загалом, це не спадкові захворювання. Але, коли у батька та матері об’єднуються кілька генів, які несуть схильність до розвитку шизофренії, то у людини може виникати це захворювання. 

Є такі факти, якщо у родині мама чи тато хворіють на шизофренію, то є ймовірність 20%, що в дитини може бути це захворювання. Якщо це шизофренія є у тітки чи дядька, то ймовірність буде 10%.

У тих, кого в родині не має хворих на шизофренію — 1%.

— Що впливає на появу шизофренії без спадкового фактора?

— На появу шизофренії впливає вживання наркотичних речовин, зокрема куріння коноплі, це доведений факт. Шизофренія розвивається до 30 років. Рівень захворювання після 30 років дуже швидко падає.

Фактором розвитку шизофренії також можуть бути черепно-мозкові травми, стресові ситуації, інфекційні хвороби тощо. Шизофренія може виникати з різних причин. 

— А що впливає на появу біполярного розладу?

— Ці фактори також можуть впливати на розвиток біполярного розладу. Але доведений факт, що при цьому розладі спадковість відіграє більшу роль. Хочу ще раз наголосити, що це не спадкові захворювання, але спадковий елемент є. 

У нашій країні біполярний розлад реєструється дуже рідко. Бо часто людині ставлять діагноз депресія, але у 40% випадків може бути біполярний розлад. Це трапляється тому, що гіпоманія у людини може траплятися рідко.

Гіпоманія — це надмірно хороший настрій. Ця гіпоманія могла бути три-чотири дні, а далі сталася депресія, і людині поставили цей діагноз, а насправді в неї біполярний розлад. Або може бути таке, що людина страждає на депресію, а ще гіпоманії не було, щоб встановити діагноз біполярний розлад. Потім, коли вже з’являється гіпоманія, стає зрозуміло, чому не було результатів лікування. 

Чому важливо не ігнорувати депресію

— Зараз ми дедалі більше починаємо говорити про депресію, що це не вигадана проблема, а вона дійсно існує. Скажіть, будь ласка, чому не варто ігнорувати лікування депресії, до яких наслідків це може призвести?

— Перед інтерв’ю у мене на консультації була дівчина, яка має трирічну дитину, її чоловік служить у Бахмуті. Вона мені розповідала, що чоловік її не розуміє. Вона рік перебуває у депресії: післяпологова депресія, потім почалася повномасштабна війна і її стан погіршився.

Вона розповідає чоловіку, що їй погано, а він її не розуміє. Він їй радить сходити в магазин, з’їздити до батьків, розвіятися, зробити хатні справи і тоді стане легше. 

У людей є певна стигматизація. Вони не розуміють, якщо болять зуби — йдемо до стоматолога, якщо болить шлунок — йдемо до гастроентеролога, якщо болить душа — люди бояться йти до психіатра. Бо багато інших людей не розуміють, що тобі потрібно щось лікувати.

Якщо брати в рамках певного депресивного епізоду, він може пройти й самостійно. Депресивний епізод може бути трьох ступенів: легкий, середній та важкий. 

Легкий ступінь лікується психотерапією. У людини погіршується якість життя, вона буде страждати, їй буде погано, але такий епізод може пройти самостійно.

Середній ступінь лікується психотерапією та антидепресантами. Важкий ступінь насамперед лікується антидепресантами.

Середній ступінь, якщо він не проходить, може перерости у важкий, який важче лікуватиметься і дійсно може призвести до суїциду. Людина, яка страждає на депресію, навіть на фізичному рівні, відчуває той душевний біль: у м’язах, серці, шлунку. Вона відчуває слабкість, зниження заряду своєї внутрішньої батарейки, їй важко ходити, навіть зуби зранку важко почистити.

— А чи може депресія бути спадковою?

— Хвороби психічні — не спадкові, але спадковий елемент завжди є. Якщо в родині хтось страждав на депресію, то часто вона може бути у дітей. Необов’язково буде, але може бути.

Читати на тему

Почуваюся пригніченою та непривабливою! Що таке післяпологова депресія та як собі допомогти

Після пологів відчуваєш роздратування, пригнічення та страх? Це може бути післяпологова депресія.

— Чи можна вилікувати психічні розлади без ліків?

— В психіатрії є два види розладів: невротичні, як-от ПТСР чи тривожні розлади, та розлади важкої психіатрії, наприклад шизофренія. Шизофренію та біполярний розлад не можна лікувати без ліків. Пацієнти мають приймати ліки довго, тривало як підтримувальне лікування. Навіть при тривалому постійному прийманні ліків, на жаль, можуть виникати загострення. 

Невротичні розлади, крім медикаментозного способу, можна лікувати психотерапією. Насамперед це когнітивно-поведінкова терапія. Коли людині розповідають про панічну атаку, кажуть, що вона має її усвідомити, прожити, зрозуміти, що вона вижила. Коли людина зрозуміє це у підсвідомості, наступного разу панічна атака триватиме менше. Так поступово людина може позбутися розладу, зрозумівши, що таке панічна атака. 

Що стосується тривожних розладів, без ліків вилікувати складно, але також можна, знову ж таки за допомогою когнітивно-поведінкової терапії.

Про лікування ПТСР

— Зараз ми часто чуємо розмови про ПТСР, особливо серед військових. Як має проходити лікування цього розладу? Як визначається тяжкість? Чи може людина з ПТСР повернутися на фронт?

— Коли почалася війна у 2014 році, ми всі дізналися, що є таке захворювання як ПТСР, і що воно може бути у військових. Але ПТСР це гостра реакція на стрес, яка триває понад місяць та проявляється дратівливістю, зміною настрою, флешбеками. Він є не лише у військових, розлад може бути у людей, які пережили зґвалтування, ДТП тощо.

Різновид ПТСР, я думаю, був у нас всіх. Називається травма свідка. Коли після деокупації Бучі ми всі побачили ті жахіття, всі були у такій тривозі. Навіть зараз багатьох людей може тригерити слово “Буча”. 

Звісно, ПТСР частіше трапляється серед солдатів, адже вони постійно в бою, під вибухами, бачать смерті побратимів.

Цей розлад також може бути легкого, середнього та тяжкого ступнів. При тяжкому ступені можуть бути присутні навіть галюцинації. При легкому ступені людина може бути кілька місяців на реабілітації й знову повернутися на фронт. Тоді з людиною насамперед має працювати психолог та КПТ-терапевт. 

При ПТСР людина боїться згадувати пережиту подію, в неї виникає тривога, відраза, пришвидшується серцебиття. При лікуванні ми повинні торкатися цієї ситуації, маємо їм пояснити це. Потім головний мозок звикає до цієї ситуації, тоді вона не так тригерить людину. 

Але крім КПТ, при важкому та середньому ступені ПТСР можуть назначатися антидепресанти.

Читати на тему

Посттравматичний розлад детально: чому виникає та як лікувати

Посттравматичний розлад з’являється не тільки у військових — розповідаємо чому та як з цим боротися.

Міфи щодо психіатрії та роботи психіатра

— Чому, на вашу думку, люди так боязко ставляться до психіатрів та мають упередження до їхньої роботи?

— Насамперед стигматизація. Люди вважають, якщо вони звернуться до психіатра, на них тикатимуть пальцем і казатимуть, що вони не такі, як всі. Адже ще за часів СРСР вважалося, що психіатр лікує лише шизофренію, біполярний розлад, коли неадекватних людей забирали у психіатричну лікарню.

Але це зовсім не так. Психіатр лікує не лише шизофренію, а великий спектр невротичних захворювань.

Я 20 років працюю практикуючим психіатром, у нас є архів, де зберігаються картки пацієнтів. Якщо я беру картку пацієнта, який звертався, наприклад, 30 років тому, там були подібні записи із заводу: “Просимо надати довідку, що людина може працювати на нашому підприємстві у зв’язку з психічним станом”. Зараз таких запитів не роблять, тому що обліку у психіатра немає.

Раніше в СРСР це було і впливало на роботу. Також в СРСР була каральна психіатрія, людей клали в лікарню, але цього вже давно немає. Я за 20 років роботи такого не зустрічав.

Я входжу до Національного превентивного механізму при уповноваженому ВРУ з прав людини по перевірці психіатричних лікарень та психоневрологічних інтернатів. Немає неналежного поводження з пацієнтами, я навіть ні разу не бачив гальмівних сорочок. Цього всього в сучасній психіатрії немає. Тому не потрібно боятися психіатрії, це такі самі лікарні, як і інші. 

— Одна з причин, чому люди можуть уникати звернення до психіатрів, бо бояться, що їх можуть направити до психіатричної лікарні. Скажіть, будь ласка, коли людину можуть покласти на лікування, а коли вона може лікуватися вдома?

— Якщо взяти найтяжчі захворювання, наприклад шизофренію та біполярний розлад, при шизофренії, якщо людина неадекватна, не може утримуватися вдома, у неї галюцинації, вона не хоче приймати лікування, то у цьому випадку дійсно треба госпіталізація. Те саме стосується і біполярного розладу. 

Стосовно невротичних захворювань, наприклад депресії, госпіталізація потрібна, якщо є важкий ступінь депресії, коли людина висловлює суїцидальні думки, є наміри суїцидальної поведінки. Легкий та середній ступінь депресії, тривожні розлади тощо, можуть лікуватися у психіатра чи психотерапевта амбулаторно. 

У нас навіть пройшла реформа щодо скорочення психіатричних ліжок. Багато в Україні ліжок були не потрібні, багато людей там просто проживали. 

Середній термін перебування пацієнта в лікарні може бути місяць. Якщо говорити про депресію середньої тяжкості, коли виписуються антидепресанти, препарати починають діяти приблизно за два-чотири тижні.

Ми підібрали один препарат? і лише через місяць можемо зрозуміти, чи правильним шляхом йдемо. А через місяць людину вже треба виписувати. Тому краще це робити амбулаторно. Для цього є психіатр, психотерапевт та мультидисциплінарні бригади, які можуть спостерігати за пацієнтом вдома. 

За курс лікування людина може змінити кілька антидепресантів, поки не знайде дієвий. Це норма. Тому у цьому випадку стаціонар не потрібен. А коли є небезпека для життя — потрібен стаціонар.

— Які є найпоширеніші міфи щодо психіатрії в Україні?

— Зараз немає каральної психіатрії. Раніше були решітки, в туалетах могло не бути перегородок, це вже порушує права на приватність. Завдяки місії уповноваженого ВРУ з прав людини, їздили моніторили по всіх лікарнях і усі ці недоліки були прибрані.

Також розповсюджений міф: якщо людина звернеться до психіатра навіть з панічними атаками, їй буде важко влаштуватися на роботу. Якщо у людини невротичні розлади, то на роботу це ніяк не вплине. 

Також неправдою є те, що людина, яка потрапила у поле зору психіатра, все життя лікуватиметься і прийматиме ліки. Часто люди бояться приймати ті самі антидепресанти, бо вважають, якщо вони почнуть це робити, то питимуть ліки до кінця життя. 

Ще є думка, що психіатри не можуть вилікувати захворювання. Багато людей звертаються до “бабок”, ворожок, тарологів, мольфарів, їдуть у монастирі, але до психіатра бояться звертатися. 

Ще один міф, що психіатр чи психіатрична лікарня робить з людини овоч. За час моєї роботи, я працював з великою кількістю людей, вони живуть, працюють, я можу їх бачити в друзях у Facebook. Ці люди можуть вже навіть до мене на сторінку не заходити, адже їм це вже не цікаво. Тисячі людей пролікувалися і більше не звертаються, живуть повноцінним життям.

— Які найпоширеніші міфи щодо людей з розладами психіки ви зустрічали та чому це неправда?

— Що стосується важких захворювань, вони потребують постійного регулярного приймання ліків. Таких людей оточення дійсно може боятися. Чому вони це роблять? Вважають, якщо людина неадекватна, чує якісь голоси, то може когось вбити. Але хочу сказати, що у в’язницях у нас сидять вбивці й 99% з них люди здорові. Вони не хворіють на шизофренію, але вбивають, гвалтують тощо.

Люди, які мають важкі захворювання, не є такими небезпечними, що їх потрібно боятися. У них може бути дивна поведінка, ідеї, але зазвичай це безпечні люди, які першими нікого не зачіпають. 

Якщо взяти досвід США та країн Європи, більшість пацієнтів з шизофренією не лежать у лікарнях, держава їх не ховає в інтернатах, ці люди ходять вулицями, живуть самостійно чи з рідними. І рівень злочинності там не вищий. 

Коли людині варто звертатися до психіатра

— Як можна зрозуміти, що людині треба звернутися саме до психіатра? Чи є якісь певні ознаки, на які треба звернути увагу? Це може бути корисним для оточення людини, щоб вчасно прийти на допомогу.

— Якщо людина погано спить, стала дратівливою, є апатія понад два тижні — це вже говорить про те, що може розвинутися депресія.

Якщо людина втрачає інтерес до близьких, роботи, нічого не викликає радості, це означає, що людина втрачає інтерес до життя. 

У нас є опитувальники для самодіагностики. Є опитувальник PHQ 9. Там дев’ять питань. Якщо опитувальник показав депресивний розлад, і людина почувається пригніченою, то варто звернутися до психіатра.

Є опитувальник Госпітальна шкала тривоги та депресії. За ним також можна визначити рівень тривоги, якщо показники високі, варто піти на прийом до психіатра. Але акцентую, що ці опитувальники для самодіагностики, кінцевий діагноз ставить психіатр після розмови. 

— Чи можна потрапити на прийом до психіатра без направлення? Чи можуть рідні звернутися до психіатра?

— У нас зараз є Національна служба здоров’я України. Це окремий орган, який фінансує наші лікарні. Українці повинні мати декларацію з сімейним лікарем, він дає направлення до спеціалістів. До психіатра направлення не потрібне. Людина може звернутися до психіатра за місцем проживання.

У кожному місті, селищі України є районний психіатр. Якщо людині потрібна допомога, вона може прийти до нього, безкоштовно записатися, пройти діагностику, отримати лікування тощо. 

Ніхто людину на облік не ставитиме. Років п’ять тому скасували наказ про консультативний та диспансерний облік. Якщо людина прийшла до психіатра, він її офіційно прийняв, увів дані в медичну інформаційну систему, виписав електронний рецепт, то сімейний лікар не знатиме, що людина відвідувала психіатра. 

Тому не треба боятися звертатися до психіатра, маємо боротися зі стигматизацією.

У нас зараз навіть звернень стало вдесятеро більше ніж до повномасштабної війни. Адже пандемія коронавірусу збільшила тривожні розлади, панічні атаки, а потім війна зробила свій внесок. 

Про роботу психіатра

— Які є ризики в роботі психіатра?

— Коли я прийшов на роботу, мав два варіанти: бути сімейним лікарем чи стати психіатром. Коли я зателефонував батьку й сказав, що буду психіатром, він відповів: “Синку, ти що… У нас в психіатричній лікарні навіть коти боком ходять”. 

Це черговий міф, якщо психіатри спілкуються з психічно хворими, то стануть схожими на них. За 20 років роботи у мене нічого не з’явилося. Це не є ризиком.

Якщо у психіатра з’являються якісь розлади, це не тому, що він став таким, а тому, що прийшов у цю справу вже таким. 

Стосовно того, щоб хтось з хворих міг вдарити. За роки роботи у гострому чоловічому відділені, у мене таких випадків не було. Пацієнти завжди поважають лікаря. 

Колись було, що на чергуванні до мене зайшов пацієнт, зачинив двері, і ми сам на сам розмовляли. Він погрожував, але я з ним поговорив, і все було нормально. Ризики такі як у всіх лікарів. 

— З якими складнощами стикаються психіатри у роботі медичної системи?

— У нас звернень дуже багато, лікарні забиті. Насамперед проблема у фінансуванні, адже ми повинні забезпечити повну допомогу пацієнту. Але, на жаль, так не завжди виходить. Тих коштів, які виділяє НСЗУ? не вистачає. Адже ліки коштують дорого. Зараз нам допомагають інші країни, в психіатричних лікарнях є багато гуманітарної допомоги. 

— А чи вистачає спеціалістів у цій сфері?

— Коли я прийшов на роботу на початку 2000-х, у нас була проблема, було сім лікарів 55, 65, 70 років, я був одним молодим спеціалістом. Потім прийшла ще одна молода лікарка. Але зараз з кожним роком ситуація покращується. Люди перестають боятися психіатра, тому багато людей вступають у ВНЗ, щоб стати психіатром. Стигматизація зменшується, і люди починають йти працювати. Те, що я спостерігаю по інших лікарнях, що багато молодих лікарів та інтернів прийшли працювати. 

Але якщо враховувати, що у нас 30% населення через війну страждатиме чи вже страждає на психіатричні розлади, нам треба більше психіатрів, ніж зараз є. Але більше навіть не вистачає психотерапевтів, які знають КПТ.

Порушення сну є тим, що першим сигналізує про проблеми з психічним здоров’ям. Раніше ми розповідали, що робити, якщо у тебе безсоння.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!