Чоловік на фронті — це страшно! Ніколи до цього не звикну. Дружина Олега Сенцова Вероніка Вельч про найбільший виклик під час війни

Вероніка Вельч  — українська адвокаційниця, фахівчиня з корпоративних комунікацій та міжнародного лобізму, громадська активістка, кандидатка політичних наук. Її чоловік, український кінорежисер та громадський активіст, Олег Сенцов наразі захищає нашу країну на фронті. 

Поки коханий боронить Україну на полі бою, Вероніка піклується про діток — старшого сина Левчика (син від першого шлюбу Вероніки – авт.) та молодшого, народженого під час великої війни, — Дем’яна. А ще — безупинно працює, аби наближати нашу перемогу. І хоч війна розділила сім’ю кілометрами, а маленький Демчик вперше побачив татуся через три місяці після свого народження, зв’язок між ними не став слабшим. Про те, як це — чекати чоловіка з фронту, про партнерські пологи “онлайн” та довгоочікуване повернення в Україну — читай в інтерв’ю. 

Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Спецпроект Мадонна. Життя триває є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей.

Читай та дивись більше історій у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Які були ваші перші думки, коли дізналися про початок повномасштабної війни? 

— Мені було дуже страшно за рідних. Це той страх, який не доводилось відчувати ніколи раніше. Коли приходить розуміння, що можеш втратити всіх і одразу…

Чи була у вас на той момент зібрана тривожна валізка?

— У нас був чіткий план дій на випадок повномасштабної війни. Діти мали бути переміщені з Києва в безпечне місце. Я — продовжувати працювати. Олег — долучитись до ЗСУ. Коли є план, то діяти значно простіше. 

Бути вагітною під час повномасштабної війни — як це? 

— Це мотивує. Ми мріяли зануритись в батьківство-материнство. Цілувати маленькі пухкенькі щічки, чекати на перший зуб, крок, слово… І, звісно, Олег, попри його зайнятість і суворість характеру, був надзвичайно уважним, чуйним, завжди розумів мене. Телефонував за будь-якої можливості, підтримував мене, заспокоював. 

Читати на тему

Лише вагітні зрозуміють! Я і є той щит, який захищає усіх довкола — інтерв’ю з Вікторією Сеник

“Я горда, що я — українка. Що тут, на своїй землі, хай навіть скривавленій, народився мій син.
Ми все поборемо. Відродимось. Процвітатимемо.”

Наскільки складно було продовжувати працювати і як довго ви були в робочому режимі? 

— Я не переставала працювати. В американському корпоративному світі це типова практика. Народила в суботу, а на наступний день ми були вдома. В понеділок у мене був конференц-дзвінок з клієнтом.

На типове запитання: “how was your weekend? (як ви провели вихідні?”)” я відповіла: “more productive than usual (більш продуктивною, ніж зазвичай”).  Всі засміялись (усміхається).

Мене привітали з народженням малюка та перейшли до робочих моментів.

Veronika Velch / Facebook

Через що турбувались найбільше під час вагітності й пологів? 

— Ми планували народжувати “разом”, тож я хвилювалась, чи матимемо ми звʼязок, чи буде Starlink, чи Олег не братиме участь в бою тощо. Словом, хвилювалась про все, про що тільки можна було хвилюватись (усміхається).

Але все склалось. Олег був на звʼязку і бачив, як наше мацьопство прийшло в цей світ.

Водночас мене за руку тримали моя мама і моя шефиня. Вважайте, найрідніші мені люди були поруч. 

Чи відчули якісь проблеми з медичним обслуговуванням? 

— У США вагітність вважається нормальним станом жінки. Жодного особливого ставлення. Мені такий підхід імпонує. Якщо лікарю озвучуєш якусь проблему, то відповідь зазвичай проста: “пийте більше води” (усміхається). Цей спосіб дійсно працює. 

Найбільші труднощі, з якими ви зіткнулися під час великої війни? 

— Чоловік на фронті — це страшно. Я знаю, що до цього не звикну, тому навіть не намагаюсь. Просто люблю. 

Найжахливіший день для вас? 

— Ранок 24.02.22.

А найщасливіший, окрім народження сина, звісно?

— Я була щаслива, коли ми з Демчиком перетнули кордон в потязі за напрямом “Перемишль — Київ”. За вікном було морозно і сонячно, а нам так тепло і комфортно. Дуже люблю українську залізницю. 

Veronika Velch / Facebook

Які способи знаходите, щоб заспокоїтись та стабілізувати свій стан? 

— Медитую і молюсь. Багато років. Кажуть, що молитва — це той момент, коли людина говорить до Бога. А медитація — коли вчиться слухати Його відповіді. 

Хто для вас став найбільшою підтримкою в цей час? 

— Мені дуже пощастило з батьками. Я отримала від них великий ресурс безумовної любові. Без підтримки батьків я не могла б будувати карʼєру та водночас виховувати дітей. А також праця та піклування про старшого сина — Левчика.

Робота для мене — це одна зі змістоутворюючих структур. Це те, що дарує мені впевненість, незалежність і мобільність. Ну, а піклування про сина не давало змоги зациклюватися. Дитину потрібно щодня відвезти в школу, забрати зі школи, доправити на спортивні секції… І це в поєднанні з роботою. 

Читати на тему

Я дивилася всі страшні кадри. Блогерка Рагулівна про вагітність на тлі жахливої війни у серці Європи

“Для мене важливо приєднуватися до цього болючого досвіду, щоб завжди пам’ятати, що зробили росіяни”, — щиро каже наша героїня.

Ваш найбільший виклик, з якими стикнулися після народження сина? 

— Звісно, це розуміння того, що хочеться бути разом. Та поки ми в активній фазі війни, це не є можливим. Зрештою, тут нічого особливого немає. Кожна сімʼя, де тато чи мама на фронті, переживає подібне. 

Veronika Velch / Facebook

Як часто вдається бачитися з Олегом?

— Особисто ми бачились тричі. А так, то щоразу, коли в Олега є змога подзвонити. Демчік впізнає його навіть по відеозв’язку. Регоче.

Тато йому видається дуже кумедним і позитивним. Тепер от почав лепетати, і це виявилось: “тя-тя-тя”. Така собі чоловіча солідарність у них (сміється). 

Oleh Sentsov/ Facebook

Ви можете вже сьогодні підсумувати, як велика війна змінила ваше життя та життя вашої родини? 

— Аби відповісти на це запитання, потрібно почати інтенсивно уявляти, яким би було наше життя, якби війна не втрутилась в нього. Та якийсь час тому я відмовилась від рефлексій на тему: “а якби не було повномасштабної…” Загалом, ми стали ближчими, хоч живемо на відстані.

Спілкувалась Катерина Ільченко.

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

А фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Діти не приходять до нас просто так — усе вчасно. У цьому впевнена й наступна героїня спецпроекту, яка попри посаду, небезпеку та блекаути наважилася на другу дитину під час війни. Читай історію військової психологині Вікторії Кравченко про вагітність під час війни.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!