Розповіді

Три десятки вояків і всі з Івано-Франківська. На фронт пішли разом, бо до того були знайомі і зараз усі в одному взводі 72 ОМБр імені Чорних Запорожців боронять Донеччину.

Історія львів’янки Ірини, яка пішла з миролюбної професії на війну.

“Мене закрили в кімнаті, й військовий сказав: “Якщо мені не сподобаються твої відповіді, я просто по тобі стрілятиму””, — згадує Ігор.

Розповідаємо історію родини, якій вдалося вижити під час окупації та евакуації.

“Розумію, що я хлопцям не можу допомогти фізично на передовій. Я дуже радий тому, що можу допомогти хоча б якось їм, зігріти їх в окопах”, — говорить Вадим.

Розповідаємо історію сержанта та командира підрозділу про виконання бойових завдань.

Чоловік розповів, як довелося їхати з Донецька у 2014 році, а у 2022 рятувати свою ферму.

“На документи в мене зараз іде десь 60% мого директорського часу. Дуже багато — на військовому департаменті”, — розповідає Тарас Чмут.

Військовий розповів, з якими снарядами щодня стикаються сапери.

“Садівництво — це моє життя. Я більшу його частину вклав у те, щоб кожен вдома міг мати свої тропіки”, — ділиться Анатолій.

Ганна відправила свою малечу у безпечне місце, а сама лишилась допомагати новому життя побачити наш світ, навіть у цей напрочуд непривітний період.

Побратим подумав, що Петро вже загинув. Куля потрапила йому у плече, легеню, розірвала артерію, після чого тріснула рука.