Welcome aboard! Один день зі стюардом швейцарських авіаліній — як працюють представники захмарної професії

12 липня відзначається Всесвітній день бортпровідника цивільної авіації. Ця професія багатьом здається в буквальному сенсі захмарною — романтичною, шалено цікавою, але водночас недосяжною через доволі жорсткий відбір та важкі умови праці.

Але чи правдою є все те, що ми бачили в кіно? А хочеш зазирнути глибше, за шторки бізнес-класу? Тоді запрошуємо тебе провести один день з Петросом Крітіотісом — швейцарцем-кіпріотом, який працює стюардом для одних з провідних авіаліній Швейцарії.

Середа. Спальний район Цюриха. На годиннику 09:00. З вікна віє свіжістю, яка спершу пробирає до мурах. Прокидаюсь неохоче, адже ще страждаю від джетлагу з попереднього рейсу (jet lag — сильна втома, яку відчуває людина після тривалого перельоту через кілька часових поясів).

Плентаюсь у душ, а потім нашвидкуруч хапаю свій сніданок. На роботі я постійно рухаюсь, тому часто відчуваю голод. Мені потрібна гарна дієта, яка покриває всі потреби організму в протеїні, вітамінах та інших поживних речовинах. Сьогодні мій вибір — яйця та вівсянка.

Розтягувати задоволення немає часу, треба випрасувати свою форму та привести себе до ладу.

Адже стюард — це обличчя, яке без перебільшення представляє всю авіакомпанію, а тому воно має бути завжди охайне, привітне та доброзичливе.

Чорт! За балачками з вами мало не пропускаю свій потяг в аеропорт. Уся дорога займає близько 45 хвилин. У цей час я теж намагаюсь бути продуктивним, тому читаю книги або слухаю подкасти.

Звідки в мене сили? Я маю один особливий ритуал — в аеропорту йду в спортзалу, де зазвичай займаюсь годину – півтори перед польотом.

Це заряджає енергією та дарує позитивний настрій на весь день. Після тренування знову їм в одному із закладів аеропорту, де в мене діє знижка -10%.

Мій робочий день починається за півтори години перед міжнародним польотом та одну годину перед рейсом у межах ЄС. У цей час ми проводимо брифінг у спеціальній конференц-залі, на якому зустрічається вся команда літака.

Ми обговорюємо свої очікування від рейсу, кількість пасажирів, можливі проблеми, час польоту, ймовірність турбулентності та іншу необхідну інформацію.

Так ми психологічно готуємось та знайомимось з членами команди. Ми тиснемо одне одному руки та встановлюємо персональний контакт у невимушеній атмосфері, адже щоразу летимо з різними людьми.

До речі, у моїй авіакомпанії є спеціальна система, за допомогою якої бортпровідники та пілоти можуть вказувати свої вподобання, у які країни літати, коли та з ким конкретно, але не можна очікувати, що всі твої бажання на 100% здійсняться.

Поки мої колеги обговорюють подробиці нашого рейсу в Нью-Йорк, я розповім вам трохи про графік стюардів. Можна подумати, що наша професія — цілковита спонтанність, сповнена яскравих пригод. Але насправді в нас усе більш-менш прогнозовано.

Щомісяця 23 числа ми дізнаємось план польотів на наступний місяць. Він побудований з урахуванням усіх правил, зокрема щодо відпочинку команди. Наша робота фізично виснажлива через зміну часових поясів, постійне опромінення радіацією та інші фактори.

Тож бортпровідники не можуть працювати понад 12,5 годин на день. Є регуляція й щодо кількості робочих днів. Мінімальний відпочинок — 12-13 годин, але зазвичай у нас є набагато більше часу на відновлення, що доходить до кількох днів. Крім цього, є щорічна 28-денна відпустка, до якої ще додаються чотири дні.

Отож брифінг закінчився, ми беремо свої валізки та ефектно прогулюємось аеропортом до автобуса, неначе Леонардо ДіКапріо у фільмі Спіймай мене, якщо зможеш.

На борту ми завжди перші. Перед рейсом обов’язково перевіряємо кількість та стан обладнання, зокрема кисневих масок, ліхтариків, рятувальних жилетів тощо. Дивимось також під сидіннями, в туалетах, місцях для ручної поклажі та інших ділянках салону, щоб у літаку не було заборонених речей.

Після ретельної безпекової перевірки вже можна зустрічати пасажирів. Цього разу біля аварійного виходу сидить мила француженка, яка ані бельмеса не розуміє англійської! А мені їй конче треба пояснити інструкції на випадок надзвичайної ситуації. Що б робили ви в такому випадку?

Поки думаєте, розповім, що роблю я. Якщо домовитись мовою жестів не виходить, варто спитати в когось з екіпажу або інших пасажирів, чи не можуть вони побути перекладачами. На щастя, цього разу мої скромні знання французької показали себе якнайкраще і я зміг гідно відповісти на “je parle français!” (я спілкуюсь французькою! — ред.)

Ще один цікавий факт — моя авіакомпанія доплачує бортпровідникам за кількість мов, які вони знають. Тому це гарна мотивація вивчати іноземні мови. На моєму рахунку вже грецька, німецька, англійська, іспанська, французька та ще чотири на початковому рівні.

Boarding completed! (посадку завершено! — ред.) Двері літака зачиняються й починається фінальна перевірка салону перед зльотом. Не ображайтесь, раптом я прискіпливо гляну на вас та спитаю, чи пристебнутий ваш пасок безпеки. Це моя робота — нічого особистого.

Після цього можна вмикати стандартний ролик про безпеку (так-так, усі крісла наших літаків обладнані спеціальним екраном та навушниками, тому пасажирам не потрібно вигинати шию, щоб побачити інструкції від стюардів у проходах).

Коли літак підіймається на достатню висоту, бортпровідники першими встають зі своїх місць та починають сервіс. Чай, кава, а може, гарячий сендвіч? Не забуваємо й про пілотів, яких треба нагодувати. При цьому кожен пілот має їсти щось різне, щоб у разі отруєння інший зміг керувати літаком та не допустити аварії.

Хтось скаже, що в авіації занадто багато правил, які інколи можуть здатись дивними. Наприклад, якщо пілоту потрібно вийти в туалет, на його місці в цей час обов’язково має бути бортпровідник. Але мало хто знає, що у 2015 році пілот авіакомпанії Germanwings, який виконував рейс з Барселони до Дюссельдорфа, скористався часом, поки його колега вийшов у туалет, щоб розбити літак. Тоді загинули всі 144 пасажири та шість членів екіпажу.

Тому обережність ніколи не буває зайвою, а всі бортпровідники та пілоти регулярно проходять жорсткі медичні огляди, зокрема в психіатра. Небезпідставно авіація вважається найбезпечнішим видом транспорту.

Але повернімось до нашого рейсу. Після дев’ятигодинної подорожі більшість пасажирів сплять, через що пропускають казкові види Нью-Йорку з висоти 11 км. Йдемо на посадку, політ успішний!

Читати на тему

Майже півтора року значних збитків! Чи реально відновити роботу аеропортів в Україні під час воєнного стану

Розповідаємо, чи зможе відновитися робота цивільної авіації під час воєнного стану в Україні.

Щойно двигуни вимикаються, а літак зупиняє рух, я маю провести всіх пасажирів та перевірити місця, чи ніхто нічого не забув у салоні.

Далі ми вітаємо команду прибиральників, яка заходить до літака, та перевіряємо їхні ID. Це обов’язкова процедура, адже в нашій роботі не можна втрачати пильність ані на мить.

Хух, цей день майже закінчився, а значить, можна їхати в готель, який нам зняли у World Trade Center. Я вже знаю, що попри втому довго спати не зможу. Так і є. Прокидаюсь о четвертій ранку (в Цюриху вже 10:00). На щастя, Нью-Йорк ніколи не спить. 

Я як завжди голодний, тому йду в одну з цілодобових кафешок. Усередині все має вигляд декорацій до американських серіалів, а на вході вітає офіціантка з великим чайником кави. 

Що ж, у мене є 25 годин у Нью-Йорку, тож не можна гаяти ні хвилини. Обов’язкові місця для відвідування — Меморіал 9/11, Бруклінський міст, Таймс сквер і статуя Свободи. 

А після цього я знову вітатиму вас на борту, щоб розділити передчуття нових пригод на іншому кінці світу.

Уже понад рік небо над Україною закрите. Але це не поставило крапку на українській цивільній авіації. Читай, як працюють українські авіалінії під час війни.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!