Війна та відключення світла вносять свої корективи в організацію освітнього процесу. Забезпечувати якісний результат навчання важче стало не лише закладам вищої освіти, а й самим студентам.
Ми зібрали історії студентів українських вишів про навчання під час війни. Про перешкоди, що виникли, та чи є натхнення до навчання, читай далі у матеріалі.
Першокурсник про дистанційний формат навчання
Першокурсник Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Матвій Зелений розповідає, що дистанційна форма навчання в університеті відрізняється від шкільної, тому йому важко влитися в процес зі шкільними звичками.
Ставлення і порозуміння з викладачами особливих проблем не викликає: вони розуміють ситуацію, тому допомагають та відтерміновують дедлайни, за вагомих обставин.
Попри ситуацію в країні, Матвій хоче відчути себе студентом в офлайн форматі освітнього процесу.
Змінив би форму навчання, бо хочеться відчути себе справжнім студентом та побачити в реальному житті своїх однокурсників.
Старшокурсники про дистанційний та асинхронний формати навчання
А от студентка третього курсу медичного факультету Запорізького державного медичного університету Яна Лещінська говорить, що вже звикла до дистанційної форми, тому проблеми виникали загалом лише через відключення світла.
Важко було все встигати й в принципі навчатись у зв’язку з відключеннями. У перші дні після відновлення навчального процесу до нас лояльно відносились, але згодом викладачам стало все одно на твою ситуацію.
За слова дівчини, тут слід зазначити, що в цьому є і вина студентів, які на “правах” воєнного часу просто перестали щось робити, ніде правди діти.
Але Яна наголошує, що навіть в таких умовах компетентні й, що головне, людяні викладачі вчать краще, ніж буває “вчать” їх колеги офлайн.
На думку Яни, дещо в навчанні стало легше, наприклад, можливість відвідувати заняття з будь-якого місця зі зв’язком.
А от щодо недоліків такої форми дівчина ділиться:
Сидіння в чотирьох стінах виснажує морально, а мою спину — ще й фізично. За таких умов пропадає здоровий страх студента, наприклад, прийти на пару неготовим або страх перездачі.
Випускниця КПІ ім. Сікорського Вікторія Мараховська розповідає, що з переходом на асинхронну форму навчання не може назвати освітній процес дуже важким.
Викладачі завжди йшли назустріч і не знижували бали за невчасне виконання робіт. Зараз я вже пишу дипломну роботу. Хто хоче, той завжди знайде можливості навчатися.
За словами Вікторії, легше зараз тим, хто вміє сам розподіляти правильно свій час. Але дівчина погоджується з твердженням, що якість знань була кращою під час офлайн формату, а також згадує про прокрастинацію, з якою треба боротися та не залишати дедлайни на останній момент.
Як війна в Україні вплинула на пам’ять, мотивацію дітей та як допомогти їм навчатися в умовах війни, читай у нашому матеріалі.