На війні є місце для комфорту. Як з порожньої кімнати постав цех для виробництва жіночого однострою Veteranka

Блукаючи довгими темними коридорами, ти лише можеш уявляти, що тебе чекає далі. І ось ти знаходиш потрібні двері лише тому, що бачиш за скляною стіною її привітні очі. Вона — в оточенні десятка швейних машинок, ще більшої кількості згортків тканини з прапором на фоні, вітається та розпочинає розповідь.

З чого розпочався шлях цеху Жіночого ветеранського руху з пошиття жіночого однострою? Хто ступив на цю стежину першим? Та з яких клаптиків складається ця історія?

Оповідь для Вікон складається зі спогадів кількох людей. Почали ми розмову з конструкторкою одягу Ганною Суворкіною. Пізніше приєднується до цієї історії та, що стояла біля її витоків. Це парамедикиня та очільниця медслужби Veteranka Юлія Сідорова на псевдо Куба. А також дизайнер Станіслав Бітус.

Це точно допоможе жінкам почуватись комфортніше та більш впевненими у собі. Краще виконувати свої обов’язки, — впевнені творці жіночої форми.

Разом команда складає свої відрізки пам’яті, як тканину, та створює нову форму реальності нашої історії.

Це була ідея, яка просто літала у повітрі

Юлія вже давно знає, як це — не мати найпростішого, але такого необхідного, жіночої військової форми. Вона з 2014 року рятує життя на фронті. І лише з 2019 по 2022 роки мала невеличку перерву між участю в бойових діях.

Про жіночу форму тема дуже давня. У ті часи, коли я воювала, була на фронті, багато дівчат жалілися, що незручно.

Наколінники вище колін — це перше, що можна згадати про незручності носіння чоловічого однострою. І все це через просту фізіологію, бо ж у дівчат ноги довші.

Та і якщо вже починати розмову про штани, то вони практично не сідають, та ще й з берців вилазить їхня частина та відкриває ноги.

Тому, коли Юлія вже повернулась зі служби та почала займатись одягом, почала отримувати чимало прохань розпочати роботу над розробкою жіночої військової форми.

Багато хто з дівчат приходив до мене на сторінку та писав у коментарях: “Раз вже ти займаєшся цим, то розроби для нас вже нарешті нормальну жіночу форму”.

Та Куба попереджає — запустити цілий цех з пошиття жіночої військової форми не лише її ідея. Так складались обставини. А коли до роботи долучились Ганна та Станіслав, то справи пішли ще швидше.

І коли ми вже відкрили цей цех, то Ганна прийшла з готовими лекалами. Подумала, що значить треба робити.

Перший день нового життя

За їхніми вікнами була схожа картинка — п’ята ранку, жорстокий лютий та вибухи російських снарядів, які летіли на українську землю швидше, ніж наступала ворожа армія.

Кожному необхідно було ухвалити важливе для себе рішення — де знайти своє місце на цьому полі бою.

Куба як найбільш досвідчена з компанії у військовій справі, одразу почала діяти, зв’язались з подругою та разом з нею відкрили волонтерський штаб, де почались великі процеси постачання всього необхідного військовим.

Ми закуповували автомобілі, бронежилети, протигази, тактичну медицину. Ми, мабуть, не постачали тільки зброю.

Окрім цього вдавалось ще й допомагати цивільним та військовим, готуючи та доставляючи гарячу їжу з ресторану знайомих.

Читати на тему

Гідність, характер та желейні цукерки. Військова Куба про маст-хев для захисниці та як почати свій шлях на передовій

Юлія Сідорова на псевдо Куба розповіла про досвід на передовій, як наважилась стати першою на стежину української жінки на війні та про ідею створення військової форми для жінок.

Куба згадує, що просто співпали потреби людей та їхня довіра до неї. Приходили як ті, хто мав лише бажання допомогти, але не мали засобів, так і ті, хто мав кошти, але був абсолютно розгублений у новій реальності.

Це такий нонсенс, коли людина, в якої дуже багато грошей, звертається до мене — людини, у якої грошей взагалі немає, і просить допомогти.

Телефонував до Куби і її викладач Станіслав Бітус. Він згадує, що в ніч на 24 лютого взагалі не спав. Усе життя ніби сповільнилось до того моменту, коли друг не написав, що почалась війна.

Перші секунди були пронизані скептицизмом, але їх розірвали вибухи за вікном та стерли будь-які сумніви. Нове життя почало свій відлік.

У той момент я почув за вікном також вибух і зрозумів, що все серйозно. 

Спершу необхідно було вирішити побутові справи, зокрема впевнитись, чи все добре з рідними.

До цього моменту, до цього дня здавалося, що завжди буде чим зайнятись. Та нові реалії були такі — світ назавжди змінився до невпізнаваності.

Після 24 лютого все змінилося. Я втратив повністю роботу і весь заробіток, який в мене був.

— Все зачинилося, і моя задача була — знайти, що робити. Я дуже не люблю сидіти без діла, це для мене найстрашніше.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Stanislav (@stanislav_bitus)

Ганна Суворкіна теж зізнаться — після 24 лютого почала шукати собі якесь застосування. Спочатку ходила до Янголів Києва та допомагала складати посилки.

Завжди тримала зв’язок зі Станіславом. Разом шукали нові застосування своїм вмінням, адже звикли обоє займатись створенням чогось нового. Тому намагались зв’язатись з Юлією Кубою та пропонували їй допомогу.

Однак поки окупанти були на підступах до міста, співпрацю довелось відкласти. Станіслав згадує, що дзвонив та питав, чим може бути корисним. Та Юлія запевнила, що покличе його, коли дійсно знайде відповідне застосування вмінням професіонала.

Певний час Станіслав та Ганна працювали на виробництві бронежилетів та навіть трохи почали відшивати чоловічу військову форму.

Лише коли Київська область була звільнена, деякі потреби у волонтерському центрі зменшились, і знову перед Кубою постало питання, де свої знання та вміння застосувати найбільш ефективно.

Тоді я запропонувала Каті перевезти швейне обладнання. У мене воно стояло у квартирі. Просто стояло й ніхто ним не користувався, — згадує Куба.

Зі спогадів Куби, це було спонтанно, так само як і з волонтерським штабом. Була лише думка, що це може бути корисно у перспективі.

Почали з’являтись запити на найпростіші речі — труси, футболки та прапори. Було ухвалене рішення почати їх відшивати. Та були потрібні люди, які зможуть організувати весь процес. Так і приєднались до роботи спочатку Станіслав, а потім і Ганна.

В один момент Юля мені написала, що в них є ідея на базі Жіночого ветеранського руху створити невеличкий цех, в якому працюватимуть волонтери. Робити щось таке дуже простеньке.

Як прапор дав початок

Зараз у цеху з виробництва жіночої військової форми Veteranka висить лише один прапор. Та ще минулоріч тут все було у стягах, які виготовляли у цьому приміщенні.

Куба згадує, що ідея була така — робити все для війська: білизну шити, футболки, прапори. Не було розрахунків, що колись тут почнуть працювати професіонали.

Я думала, що ми знайдемо волонтерів, які шитимуть прапори, які теж зараз потрібні у дуже великих кількостях. Навіть через те, що гине дуже багато хлопців. А на всі поховання потрібні прапори.

Та Станіслав та Ганна змогли зробити свій внесок у розвиток цеху. Оскільки це справжні професіонали та фанати своєї справи, все не могло обмежитись простими речами. Особливо, коли Ганна як конструктор одягу принесла власні лекала для виготовлення форми.

Вона — одна з найкращих в Україні. Для Бейонсе навіть створювала образи разом із брендом Frolov, — додає Куба.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Stanislav (@stanislav_bitus)

Станіслав згадує, що коли вперше прийшов до цеху, то у приміщенні не було нічого, окрім розкрійного стола та швейної машинки, які привезла сама Куба. Чоловік запропонував привезти ще й власне обладнання, щоб розпочати роботу.

Виходить, ми з Юлею скинулись обладнанням, закупили тканину для футболок і трусів, та почали їх потихеньку шити.

Та водночас військові все частіше просили виготовити маскувальні халати, бахіли, чохли для саперних лопат та навіть Стінгерів. Почали з’являтися запити на те, щоб підшити форму для жінок, часом щось підправити.

З часом Юлія залишила виробництво на свою команду та відправилась на фронт. Станіслав пам’ятає, як ніби ще вчора Куба зі своєю напарницею Аляскою заїхали в цех та побачили, як йде робота, та запропонували їм зробити форму.

Я дуже гарно запам’ятав, як Куба сказала: “Якщо ми загинемо, то хоч гарними. Зроби нас гарними!”

Спочатку усі просто посміялися, а потім більш серйозно почали думати на рахунок цієї ідеї. Це була досить серйозна задача, оскільки одна справа — відшивати щось просте на кшталт футболок і трусів, але зовсім інше — розробити військову жіночу форму, якої взагалі не існує.

Пізніше вдалось виграти грант від Українського ветеранського фонду — мільйон гривень. Ці кошти дали змогу закупити додаткове обладнання, аби далі працювати над розробкою та створенням форми.

Читати на тему

Щоразу, коли думаю, що це найважчий день — настає наступний. Історія парамедикині Аляски про роботу на фронті

Парамедикиня розповіла, як вирішила піти на фронт та що найтяжче у роботі.

Проблеми жінок у чоловічій формі

Здавалося б, існує звичайна уніфікована форма й навіщо взагалі створювати наново однострій для жінок? Та цей одяг виключно чоловічий. Під час його виготовлення враховували лише особливості тілобудови чоловіка. І Куба знає, наскільки це часом може бути незручно.

Найпростіше, що може трапитись — це певні елементи форми будуть розстібатись чи можуть просто порватись. Але часом така невідповідність може просто призвести до травм.

Наприклад, через різну довжину ніг, штани військової форми неправильно сідають на жінку, а наколінники зовсім не прикривають коліна. Звідси й банальні травми, яких можна було б уникнути.

Навіть в елементарних речах, коли ти присідаєш у тих штанях, то у тебе відкривається поперек. Тебе може продути, ти можеш застудитися.

Крім того, не існує й відповідної розмірної сітки, тому найчастіше жінкам доводиться або купляти собі іншу форму, або ж вшивати ту, якою забезпечує держава.

Тому поки потрібно зробити універсальну жіночу форму. Щоб не було цього: “А навіщо їм це потрібна жіноча форма?”.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Cuba (@cubalibre13j)

У чому складність створення форми

Створення форми для жінок для когось може звучати як непотрібне заняття, для інших — як проста невимушена річ. Але для декого — це нагальна необхідність, яка вимагає чимало знань та уважності до деталей.

Ганна з 2001 року працює технологом-конструктором, але зізнається, що створення жіночої форми — не найпростіша річ у її житті. Попри те, що вона встигла виготовити чимало неординарних речей, як, наприклад, костюми на концерти Монатіка, але однострій має зовсім інші вимоги.

Мені подобаються складні речі, які потребують вирішення головоломок.

Насамперед у її створенні необхідно враховувати важливий фактор — функціональність. Адже неважливо, наскільки одяг буде гарним, якщо у ньому неможливо буде виконувати бойові завдання.

Вона має бути корисною. І в цьому насправді теж є складність.

Водночас не меншу роль відіграє й розуміння матеріалу, з яким працюєш. Ганна згадує, що мала справу з багатьма видами тканин, але все одно прорахувалась з тією, яка була призначена для виготовлення першої партії жіночої форми. Це були перші 50 демісезонних форм.

Виявилось, що тканина в процесі пошиву сідає. Я з нею раніше не працювала та не знала таких деталей. Тому розміри виявились маломірними й дівчатам було складно підібрати собі форму.

Та шляхом спроб та помилок усі проблеми вдається вирішити, адже є розуміння — усе це для безпеки та комфорту наших захисниць та їхньої ефективності у лавах ЗСУ.

Особливості жіночої форми від Veteranka

Наразі продовжується робота як над зимовою та літньою, так і демісезонною формою для жінок. Це одна з особливостей виробництва, адже просте рішення — вийняти синтепон із зимового зразка однострою — дає можливість захисницям почуватись комфортно тоді, коли вони виконують бойові завдання.

Крім того, Ганна розповідає, що у жіночій формі від Veteranka посадка суто жіноча.

Я сама розробила лекала. Я дивилася на стандарти Міністерства оборони, які вони розробили для чоловіків. Моя задача полягала у тому, що ця форма виглядала як чоловічий однострій, але підходила під жіночу фігуру.

Ще одна деталь, яка збільшує функціональність форми — різна довжина окремих елементів куртки. Передня частина верхнього одягу має меншу довжину, ніж задня. Це дає можливість прикрити спину та запобігти утворенню протягів, але водночас куртка звільняє ноги від зайвого матеріалу, який міг заважати рухатись.

Існують куртки, які роблять однакові з обох сторін. А це не дозволяє бути більш активними у русі.

Також на куртці є куліса, яка допомагає зафіксувати верхній одяг по фігурі та дає жінкам змогу бути більш рухливими, а значить, і більш ефективними. Крім того, зі слів захисниць, так зручніше вдягати бронежилет потім.

Запозичений елемент форми з американського зразка — це каптур. Його можна відстібати, хоча у перших варіантах одягу такої можливості не було. Таке рішення прийшло після відгуків захисниць, які розділились у думках. Тому ті, хто прагне ходити з каптуром, просто його залишають, а кому не подобається — можуть відстібнути.

Це маленький момент, але це важливо.

Ще одна деталь, яка варта уваги — це кількість кишень. Їхнє створення вимагає немало часу, а дехто їх може взагалі не використовувати. Однак за потреби вони завжди на місці та готові стати корисними кожній захисниці, яка носить саме цей варіант форми.

Ще я пишаюсь тим, що, наприклад, заховала на грудях виточку, яка дає об’єм в грудях. А за нею є кишеня.

До того ж з часом на виробництві вдалось все ж таки знайти ідеальний варіант тканини, яка не лише не сідає під час пошиву, але й не промокає у період використання. І це вже встигли випробувати наші захисниці.

Ганна ділиться, що слідкує за всіма варіантами жіночої військової форми й помічає, що деколи відшивають дуже спрощений варіант. Та запевняє, що це точно не її шлях, хоч і може зрозуміти таке рішення — це часто економить час для виробництва.

Про досвід виробництва трохи додає і Куба. Говорить, що це був не такий вже й простий процес.

Усе це випробовувалось. Ми відшивали форму, відправляли зразки дівчатам на передову, а вони робили свої зауваження. Щось ми змінювали, корегували.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Cuba (@cubalibre13j)

Станіслав впевнений, що ця розробка буде максимально зручною для військовослужбовиць, адже вже проходить випробування самими жінками. А той факт, що зовнішньо вона практично не відрізняється від чоловічої, адже Ганна брала саме з неї приклад, лише додає переваг саме цьому варіанту однострою.

Видно, що це форма однієї країни.

Та й випробовувала на собі нові розробки сама Куба. Ділиться, що довгий час була як чоботар без чобіт. Щоправда, говорить, що не встигла довго походити у новій куртці — перший день в обновці виявився насиченим на евакуації, тому ввечері вона вже була просякнута кров’ю.

Те, що я встигла випробувати, то було зручно. Там вшита резинка на талії. Плюс, якщо ми далі будемо займатись цим питанням, то сама помічатиму якісь недоліки й ми їх будемо їх виправляти.

Читати на тему

Щоб могли воювати на рівних: коли українські військовослужбовиці отримають жіночу форму

Коли українські військовослужбовиці отримають зручну форму? Читай, як просувається тестування та забезпечення військових формою, бронежилетами та жіночою білизною.

Як почало розростатись виробництво

Наразі на базі цеху з виробництва жіночої військової форми волонтери та волонтерки проходять додатково навчання у Ганни та Станіслава, щоб потім мати змогу й самим відшивати якісні елементи одягу.

Одна з учениць — Олена. Її донька — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, яка й вмовила маму опанувати нову професію, хоча та була колись хіміком.

Інша волонтерка Діана розповідає, що на початку повномасштабної війни просто готувала пиріжки для хлопців на передову. Та коли Ганна покликала до себе навчатись, то вирішила попрацювати над своїми навичками.

А взагалі мрію собі костюм на перемогу пошити — з вишивкою.

Рита до 24 лютого взагалі мріяла про власний бренд. Та з початком потужних бойових дій почала волонтерити й забула про мрію.

Лише згодом побачила, що її викладач Станіслав почав шити жіночу військову форму та захотіла приєднатись. Наважилась написати та запитати, чи може чимось допомогти.

Зараз я щаслива, що можу чимось допомогти. Можливо, скоро й форму зможу робити.

Натомість Аліна ділиться, що взагалі не думала, що зможе колись шити. До повномасштабної війни вона була бортпровідницею. Та вже після 24 лютого почала волонтерити й згодом побачила оголошення, що потрібні люди в цех. Зараз, говорить, що не повернеться, мабуть, у стару професію.

Тепер думаю зовсім змінити своє життя.

Та волонтерка Олена точно знає, наскільки важливу справу робить. Вона з 2014 року була на фронті. Говорить, що пощастило з тим, що у 2015 році була можливість зробити форму на замовлення.

Та після повернення з фронту та декрету прагне навчитись чомусь новому й допомагати своїм подругам, які й зараз на передовій.

Це комфорт, швидкість виконання задач. Не думаєш, як її підшити десь. Дуже важлива зручність.

Це війна — тут теж має бути максимально комфортно

Куба ділиться, що часом жінці, як і будь-якому іншому солдату, може бути неважливо, як вона виглядає, адже її задачі на фронті змушують забути про все зайве.

Однак комфортний одяг може подарувати впевненість у собі, а моральних сил стане більше для виконання своїх обов’язків.

Коли ти впевнений/впевнена у собі, то ти завжди все робиш краще.

Куба наостанок додає, що мати спеціально створену жіночу військову форму — це питання гідності. Адже у звичайному побуті здебільшого враховуються фізіологічні особливості та розбіжності у тілобудові чоловіків та жінок.

Це нормально, якщо існуватиме чоловіча та жіноча форми. Тому що це не піти в парку погуляти. Це війна — тут теж має бути максимально комфортно та зручно.

---

Про важливість існування жіночого однострою говорить і Юлія Паєвська. Читай про жіночу військову форму, домагання та повернення на фронт в інтерв’ю з Тайрою.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!